Фактори зовнішнього середовища в аспекті сучасного менеджменту

Традиційні уявлення про те, що "технології і кінцеве використання постійні і задані" у сучасних умовах теж виявляються непридатними. Кращим прикладом для доказу цієї тези служить фармацевтична індустрія, що все сильніше залежить від генетики, мікробіології, молекулярній біології, медичної електроніки і т. ін. - іншими словами, від технологій, що кардинально відрізняються від тих, на яких традиційно базувалася дослідницька діяльність у фармакології. Те ж саме відбувається в автомобілебудуванні, що усе сильніше залежить від електроніки та від комп'ютерної промисловості.

Раніше вважалося, що дослідницька лабораторія компанії робить усе, що необхідно даній компанії - і галузі в цілому. Поряд з цим уявленням існувало друге, котре логічно випливало з першого: усе, що робить дослідницька лабораторія компанії, повинно використовуватися в галузі, у якій працює ця компанія. Сьогодні приходиться виходити з уявлення про те, що основний вплив на компанію і всю галузь роблять саме ті технології, що знаходяться за межами даної галузі.

Приклад: Майже усе, що відкрили і винайшли учені лабораторії американської телефонної компанії Bell., заснованої на початку 20-х років, аж до кінця 60-х знайшло своє застосування в рамках цієї галузі. Однак ситуація різко змінилася з того моменту, коли вченими з лабораторії Bell було зроблено, мабуть, їх самий великий винахід - транзистор. Сама телефонна компанія досить інтенсивно використовувала цей винахід у своїй роботі. Але набагато більш широке застосування віднайшлося транзисторам практично в усіх електронних компаніях - але не телефонних. Зате технології, що докорінно змінили, телефонну систему, - цифрові системи і скловолокно, - з'явилися аж ніяк не в лабораторії Bell, а в галузях, не пов'язаних з телефонним зв'язком. І це явище за останні 30-50 років стало типовим буквально у всіх галузях.

Усе частіше кардинальним образом індустрію і її технології змінюють технологічні новинки, про які фахівці даної індустрії мають саме загальне уявлення (наприклад, працівники фармацевтичної промисловості практично не знайомі з генетикою, не говорячи вже про медичну електроніку).

Уся система американського бізнесу базується на уявленні про те, що кожній галузі властиві власна унікальна технологія і що для кожного виду кінцевого використання є специфічний і унікальний товар або послуга. Саме на ці уявлення спирається антимонопольне законодавство.

Так, іще й дотепер ці антимонопольні закони борються зі спробами монополізації ринку, скажімо, якимось одним виробником скляної тари, цілком ігноруючи той факт, що напої все частіше розливається в бляшані або пластикові пляшки. Однак нинішні реалії полягають у тому, що все частіше та сама потреба задовольняється декількома різними способами. Унікальна тільки потреба, а не засоби її задоволення.

Крім того, з'явився новий "основний ресурс" - інформація. Вона радикально відрізняється від всіх основних ресурсів тим, що не підпадає під категорію рідкісних або обмежених. Навпаки, інформація має властивість безмежності, що збігається з особливостями потреб. Так, продаж інформації, на відміну від інших предметів, не означає втрати її продавцем. Більше того, інформація стає тим більш коштовною, чим більше людей нею володіють.

Таким чином, менеджмент сьогодні повинен виходити з уявлення про те, що не існує якоїсь однієї технології, що належала б тільки одній певній індустрії, і що, навпаки, всі технології можуть - принаймні, теоретично - мати важливе значення для кожної індустрії і впливати на кожну індустрію. Крім того, менеджмент повинен спиратися на уявлення про те, що не існує жодного визначеного і незмінного типу кінцевого використання ні для одного товару або послуги, і що жоден тип кінцевого використання не може бути пов'язаний з одним конкретним товаром або послугою.

З цих міркувань можна зробити висновок про те, що в майбутньому не споживачі продукції підприємства - будь то комерційна організація, університет, церква, лікарня, - ймовірно будуть грати в його діяльності не менш важливу роль, ніж споживачі. Зазначимо, що будь-які зміни в організації ініціюють у першу чергу "не споживачі".

Таким чином, на сьогодні менеджмент уже не може орієнтуватися винятково на свій товар або послугу, він також повинен враховувати цінність товару(послуги) для споживача і рішення споживача щодо розподілу його власного доходу. Саме з такого уявлення і мають починатися натепер як політика, так і стратегія менеджменту.

Ще одне уявлення, що вимагає перегляду: рамки менеджменту юридично визначені, тому що в теорії і практиці він має справу з індивідуальним підприємством, тобто юридичним суб'єктом.

Дане уявлення закріпилося в першу чергу тому, що, відповідно до традиційної концепції, в основі менеджменту лежать примус і контроль. Примус і контроль повинні мати правову основу. Керівники не мають інших повноважень на примус і контроль, окрім тих, що затверджені юридично та відповідають посадовими інструкціями. Однак у даний час такі юридичні рамки нерідко заважають належному керуванню великим підприємством.

Так, японцям традиційно приписують винахід кейрецу, системи менеджменту, при якій один головний клієнт поєднує постачальників підприємства в сферах планування, розробки товару і дизайну, контролю цін на всіх етапах економічного ланцюга й ін. Компанія вводить майже всіх своїх постачальників у власну систему менеджменту – на контрактній основі, шляхом продажу акцій компанії або надання контролю над власністю. в основі цієї системи лежить підпорядкування, економічна влада в цих об'єднаннях майже цілком належить центральній компанії. Застосування цієї системи практично забезпечує підприємству панування в галузі і на ринку.

У наш час усе частіше економічний ланцюжок поєднує справжніх партнерів, тобто установи, що не підлеглі один одному і по-справжньому незалежні. Приклад 1: спільні підприємства, за допомогою яких американська промисловість прорвалася в японську економіку. Приклад 2: партнерство між хімічними і фармацевтичними компаніями і корпораціями, що займаються дослідженнями і розробками в галузі генетики, молекулярної біології і медичної електроніки. Ці останні, що перебувають на передньому плані сучасної науки, зазвичай невеликі і мають постійну потребу в інвестиціях. Зате в них безліч власних унікальних розробок. Тому в ситуаціях, коли вирішальна роль належить технологіям, у ролі старших партнерів виступають саме дослідницькі компанії. Вони, а не гіганти фармацевтичної або хімічної промисловості, вибирають собі союзників.