Ринок, його суть і функції.

Тема. Сучасна ринкова економіка.

 

 

Хід заняття

1. Ринок, його суть і функції.

2. Принципи ринкової економіки.

3. Ринковий механізм. Роль ціни у ринковому саморегулюванні.

4. Роль конкуренції в ринковій економіці

 

Ринок, його суть і функції.

Ринок — синтетична категорія, за допомогою якої визнача­ються різноманітні за змістом і параметрами явища. Історично слово «ринок» характеризувало певне місце, де продавалися та купувалися товари. Як правило, це була торгова площа в центрі міста або спеціально обладнане приміщення, де зустрічалися продавці (власники товару) і покупці (власники грошей). Тут у результаті досягнутої домовленості встановлювалися ціни на то­вар, який в обмін на гроші переходив у руки покупця.

Внаслідок розвитку засобів зв'язку необхідність певного фізич­ного місця зустрічей для взаємодії продавців та покупців стає не­суттєвою. Учасники товарно-грошових відносин одержують мож­ливість контактувати й вирішувати свої проблеми іншим чином. «За наявності сучасних засобів зв'язку і транспорту, — пише Ф. Котлер, — купець може ввечері дати рекламу товару по телебачен­ню, зібрати сотні замовлень по телефону і вже на наступний день розіслати товари поштою, не вступаючи у фізичний контакт з по­купцем» (Котлер Ф. Основи маркетинга. — М., 1990. — С. 55).

Саме тому сьогодні економісти під терміном «ринок» розу­міють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормаль­ну взаємодію продавців і покупців. Так, автори відомого підруч­ника пишуть, що ринок — це інститут або механізм, що зводить докупи покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачаль­ників) окремих товарів і послуг (Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Зкономикс: принципи, проблеми: В 2 т. М., 1992. — Т. 1. — С. 81).

Це — вузьке тлумачення категорії «ринок». У широкому ро­зумінні ринок означає певний спосіб організації економічного жит­тя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників еко­номічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; супер­ництво (конкуренція) господарюючих суб'єктів; формування еко­номічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної бо­ротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропонування.

Суспільне господарство, яке функціонує на цих засадах, нази­вають ринковою економікою,її антиподом є командна економіка, в якій діяльність господарюючих суб'єктів централізовано регу­люється державою, народногосподарські пропорції формуються на базі директивних планів, а ціни встановлюються адміністра­тивним шляхом.

Ринок є організаційною формою існування товарного вироб­ництва. Історія останнього налічує близько 6 тис. років. При­близно стільки ж років існує і ринок.

Таким чином, функціонування ринкової системи передбачає певні її елементи, що у сукупності становлять зміст ринкової економіки.

Першим і найважливішим елементом ринкової економіки є виробники й споживачі. Вони формуються у процесі суспільного поділу праці, коли одні виробляють товар, а інші — його споживають. Споживання може бути особистим або продуктивним. Продуктивне споживання виступає як продовження процесу виробництва, коли товар використовується для подальшої переробки іншими виробниками. У цьому разі взаємодія між виробниками і споживачами встановлюється як обмін результатами діяльності.

Другим елементом ринкової економіки виступає економічна відокрем леність, обумовлена приватною або змішаною формами власності на засадах корпоративного управління виробничими одиницями.

Третім елементом ринкової економіки є дві складові — попит і пропо зиція. Вони забезпечують постійний зв'язок між виробниками і спожива­чами матеріальних благ.

Четвертим елементом ринкової економіки є ціни. Вони — предмет спеціального дослідження. Тут доречні лише два застереження: 1) ціни складаються в результаті взаємодії попиту і пропозиції; 2) ціни визначають певну сферу ринкових відносин щодо товару, який виробляється у певному географічному регіоні (місто, область, країна).

П'ятий елемент ринкової економіки — конкуренція. Вона виступає як форма взаємодії ринкових суб'єктів і механізму регулювання цін, норми прибутку, відсотка тощо.

Суб’єктами ринку є продавці та покупці. В ролі продавців і покупців виступають домогосподарства (одна особа або кілька осіб), підприємства (фірми), держава. Більшість суб'єктів ринку діють одночасно і як покупці і як продавці. Усі господарські суб'єкти тісно взаємодіють на ринку ство­рюючи взаємопов'язаний «потік» купівлі-продажу.

Об'єктами ринку є товари і гроші. Товарами виступає не тільки вироб­лена продукція, чинники виробництва (земля, праця, засоби виробництва капітал), а й послуги, ноу-хау, інформація. Функцію грошей виконують усі фінансові засоби (самі гроші та цінні папери).

Якщо розглядати еволюцію ринку з точки зору суб'єктів рин­кових відносин, то ми побачимо, що спочатку це були безпосе­редньо виробники і споживачі товарної продукції. Потім, у міру його розвитку й відокремлення в самостійні галузі торгівлі та грошового обігу, активними учасниками ринкових відносин ста­ють торговельні й фінансові посередники: комерційні агенти, комівояжери, консигнатори, брокери, ділери та ін.

Названі суб'єкти, діючи на правах фізичних або юридичних осіб, відіграють всезростаючу роль у ринковій економіці, і не ви­падково. Ринок являє собою складний механізм виявлення й уз­годження економічних інтересів. Саме цим і займаються торгові й фінансові посередники. Вони вивчають стан справ з пропону­ванням і попитом тих чи інших товарів, динаміку цін, установлю­ють ділові контакти, прогнозують ринкову ситуацію тощо.

їхня діяльність вважається вкрай необхідною і високо оці­нюється суспільством. Існує навіть думка, що в ринковому ме­ханізмі посередницькі ланки виконують роль керуючої системи.

Навпаки, в умовах командної економіки посередницька діяль­ність розглядається як другорядна, а то й зовсім небажана. Це зу­мовлено тим, що тут всеохоплюючим регулятором суспільного жит­тя виступає державний апарат. Посередник же, котрий забезпечує незалежне функціонування господарств, своєю діяльністю об'єктив­но протистоїть держапарату, загрожуючи самому його існуванню.