Інші місцеві податки і збори

1. Курортний збір

Платниками курортного збору є громадяни, які прибува­ють до курортної місцевості. Граничний розмір курортного збо­ру не може перевищувати 10-ти % неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Від сплати курортного збору звільняють:

• дітей віком до 16 років;

• інвалідів та осіб, які їх супроводжують;

• учасників Великої Вітчизняної війни;

• воїнів-інтернаціоналістів;

• учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильсь­кій АЕС;

• осіб, які прибули за путівками та курсівками до сана­торіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, включаючи містечка та
бази відпочинку;

• осіб, які прибули до курортної місцевості у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до бать­ків та близьких родичів;

• осіб, які прибули за плановими туристичними марш­рутами туристично-екскурсійних установ та організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками;

• чоловіків віком від 60 років, жінок - від 55 років. Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання. У разі зміни платником місця прожи­вання в межах курортної місцевості курортний збір не змінюєть­ся.

Курортний збір не справляється з осіб, які прибули до ку­рортної місцевості, збір справляється не пізніше ніж у триден­ний строк від дня прибуття.

Курортний збір справляють:

• адміністрації готелів та інші установи готельного типу під час реєстрації прибулих;

• квартирно-посередницькі організації у разі направлен­ня осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ та організації) на поселення в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності.

З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без направлення квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб (крім тих, які здійснюють подорож за маршрутними книжками), які проживають у наметах, автомашинах тощо, ку­рортний збір справляють у порядку, визначеному місцевими ра­дами, що встановлюють цей збір.

2. Податок з реклами

Платниками є фізичні та юридичні особи, що рекламують свою продукцію або діяльність.

Об'єктом обкладання є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами.

Граничну ставку встановлено в розмірі 0,1 % від вартості послуг за одноразову рекламу і 0.5 % - за розміщення реклами на тривалий час.

Облік платників здійснюють органи, на які покладено функції розміщення реклами. Даний податок сплачується під час оплати послуг за встановлення і розміщення реклами.

Джерелом оплати можуть бути особисті кошти платни­ків, а також собівартість продукції (робіт, послуг).

Платниками податку є фізичні та юридичні особи всіх ор­ганізаційно-правових форм, які розміщують на рекламних носі­ях міста рекламу, тобто, це особи, від імені яких здійснюється реклама і які називаються рекламодавцями. Особи, що здійсню­ють виготовлення реклами за заявою рекламодавця чи розміщу­ють її на рекламних носіях, називаються рекламним агентством. Місце, на якому розміщується реклама, називається рекламним носієм.

Даний податок утримують рекламні агенти, які щоквар­тально подають звіт до податкових інспекцій і перераховують суми податку не пізніше ніж 20 числа кожного місяця.

Для отримання дозволу на розміщення реклами подають письмову заяву на ім'я начальника відділу дизайну міського се­редовища. Разом з ним подають архітектурно-художню форму, ескіз-ідею і фото об'єкта. Після одержання дозволу рекламо-держатель зобов'язаний у 20-тиденний строк приступити до мо­нтажу і розміщення об'єктів, інакше такий дозвіл анулюється.

Розміщення об'єктів зовнішньої реклами уздовж автомо­більних доріг підлягає обов'язковому узгодженню з ДАІ, а у межах "зелених зон" - з управлінням господарства міськвикон­кому. У разі відмови рекламодавця від реєстрації об'єкт зовніш­ньої реклами підлягає демонтуванню.

Пільги зі сплати податку з реклами Декретом не встанов­лено, однак такі пільги можуть надавати органи місцевого само­врядування.

Питання 4. Єдиний податок

Сплата єдиного податку являє собою спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, особливості застосування якої закріплено Указом Президента України "Про спрощену си­стему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підпри­ємництва" від 03.07.98.

Не можуть бути платниками єдиного податку:

• суб'єкти підприємницької діяльності, для роботи яких відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" необхідне придбання спеціального патенту;

• довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фі­нансово-кредитні та небанківські фінансові організації;

• суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам і засновникам даних суб'єктів, що не є суб'єктами малого під­приємництва, перевищують 25 %;

• суб'єкти, що здійснюють спільну діяльність, визначе­ну в ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підпри­ємств";

• фізичні особи - приватні підприємці, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими

виро­бами, а також пально-мастильними матеріалами.

Закріплено вичерпний перелік податків і зборів, платни­ком яких не є суб'єкт, який сплачує єдиний податок:

1) ПДВ, крім випадків, коли суб'єкт самостійно приймає
рішення бути платником такого податку;

2) податок на прибуток;

3) податок на доходи фізичних осіб;

4) плата (податок) за землю;

5) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

6) збір на обов'язкове соціальне страхування;

7) збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утриман­ня автомобільних доріг загального користування України;

8) комунальний податок;

9) податок на промисел;

10)збір за обов'язкове пенсійне страхування;

11)збір за видачу рішень на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг;

12)внески до Фонду соціального захисту інвалідів;

13)внески в Державний фонд сприяння зайнятості насе­лення;

14)плата за патенти.

Інші податки і збори (обов'язкові платежі), передбачені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування", сплачуються суб'єктами, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності у загальному порядку.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів

Для переходу на спрощену систему оподаткування, облі­ку і звітності юридичні особи - суб'єкти малого підприємни­цтва, будь-якої організаційно-правової форми власності повинні відповідати таким критеріям:

а) за рік середньооблікова чисельність працюючих у та­кого суб'єкта не повинна перевищувати 50 осіб;

б) розмір виручки від реалізації продукції (товарів, ро­біт, послуг) за рік не повинен перевищувати 1 млн. грн.

Конкретні ставки єдиного податку встановлено тільки для юридичних осіб. Передбачено два варіанта ставок:

1) 6 % - у разі сплати податку на додану вартість відпові­дно до Закону України "Про податок на додану вартість";

2) 10 % - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Сплата єдиного податку юридичними особами здійснюєть­ся щомісяця не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця.

Перейти на спрощену систему оподаткування можуть фі­зичні особи-підприємці, що відповідають таким вимогам:

а) у трудових відносинах, з якими, включаючи членів їхніх родин, протягом року перебуває не більше ніж 10 осіб;

б) розмір виручки від реалізації продукції (товарів, ро­біт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Ставки єдиного податку для приватного підприємця вста­новлюють місцеві ради залежно від виду діяльності, вони ста­новлять від 20 до 200 грн. на місяць. Розмір ставки залежить не від отриманого доходу, як у юридичних осіб, а винятково від виду діяльності.

3) полегшується здійснення податкової звітності;

4) надається право фізичним особам не застосовувати при розрахунках зі споживачами РРО;

5)надається право вибору реєстрації як платника ПДВ;

6)сфера застосування єдиного податку набагато ширша, ніж фіксованого.

 

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1.Хто сплачує єдиний податок?

2.Який граничний розмір курортного збору?

3.Хто є суб'єктом справляння збору з власників собак?

Тема Відповідальність за порушення податкового законодавства

Питання для самостійної роботи

Податкове правопорушення як підстава для податкової відповідальності

 

Завдання для самостійного вивчення

1. Порівняйте податкове правопорушення з адміністра­тивним правопорушенням.

2. Визначте основну особливість відповідальності за по­рушення податкового законодавства.

3. Проаналізуйте суб'єктно-об'єктний склад податкового правопорушення.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання. Податкове правопорушення як підстава для податкової відповідальності

Виконання платниками податків та іншими суб'єктами податкового обов'язку об'єктивно не може базуватися лише на високому рівні їх правової культури та усвідомленні суспільної значущості належної поведінки, передбаченої нормами податко­вого права.

У сучасних умовах для забезпечення необхідного рівня податкових надходжень вирішального значення набуває засто­сування заходів державного примусу в податковій сфері.

Останні мають такі специфічні ознаки:

1) здійснюються з метою забезпечення режиму законнос­ті у сфері

оподаткування та дотримання правил сплати податко­вих платежів;

2) поширюються як на юридичних, так і на фізичних осіб; підстави та порядок їх застосування визначаються фінан­совим, адміністративним і кримінальним законодавством;

3) їх застосування є результатом реалізації державно-владних повноважень посадовими особами спеціальних держав­них органів;

4) метою податкового примусу є спонукання платників податків до виконання податкового обов'язку;

5) різнобічний характер даних заходів (за значущістю, силою впливу та масштабом застосування);

6) спрощений процесуальний порядок застосування по­даткового примусу;

7) забезпечення законності при застосуванні заходів по­даткового примусу, здійснення прокурорського нагляду, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень.

Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її компенсаційно-каральний характер. Зміст компенсаційної ознаки полягає в необхідності відшкодування збитків державі та органів місцевого самоврядування внаслідок неотримання надходжень податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів.

Поряд із цим застосування відповідальності спрямовано на покарання конкретного правопорушника (платника податків, податкового агента) у зв'язку з невиконанням покладеного на нього обов'язку, а також на попередження податкових правопо­рушень.

Отже, відповідальність за порушення податкового зако­нодавства поєднує різні моделі (конструкції) юридичної відпо­відальності:

а)правовідновлювальну (компенсаційну);

б)штрафну (каральну).

Для правовідновлювальної відповідальності істотно важ­ливим є визначення існуючих обов'язків правопорушника та їх примусове здійснення, у разі необхідності. Для штрафної - пра­вильна кваліфікація правопорушення, індивідуалізація покаран­ня або стягнення, реалізація застосованих до правопорушника заходів примусу, звільнення його від відповідальності у разі, якщо її цілі досягнуто.

Поряд із загальними ознаками юридичної відповідальнос­ті, податкова відповідальність характеризується низкою специ­фічних ознак, а саме:

1)підставою податкової відповідальності є вчинення діян­ня, що містить усі ознаки складу податкового правопорушення;

2)настання відповідальності врегульовано нормами по­даткового права;

3)відповідальність полягає у застосуванні до правопо­рушника податкових санкцій фінансового характеру (штрафів);

4). законодавство передбачає особливий порядок притяг­нення до відповідальності;

5)суб'єктами даної відповідальності є платники подат­ків та інші фіскально-зобов'язані особи.

Відповідальність за порушення податкового законодав­ства як комплексна категорія включає адміністративну, фінансо­ву та кримінальну відповідальність.

Підстави притягнення до відповідальності за порушення

податкового законодавства

Загальними ознаками, притаманними для всіх видів правопорушень, у т.ч. й для податкових, є такі:

1)суспільна небезпека (шкідливість) діяння;

2)протиправність дій (бездіяльності);

3)винність;

4)карність.

Підставами для застосування заходів указаних видів від­повідальності за порушення податкового законодавства є:

1) відповідна норма податкового права, за порушення
якої встановлено ту чи іншу відповідальність;

2) суспільно небезпечні, протиправні, винні дії певного
суб'єкта, що порушують відповідну податкову норму та за вчи­нення яких передбачено застосування юридичної відповідальності.

Такі дії визнаються як податкове правопорушення.

Податкове правопорушення - це протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), що виражається в невиконанні або неналежному виконанні податкових зобов'язань і за яке вста­новлено юридичну відповідальність.

Необхідно зазначити, що податковим правопорушенням вважається саме невиконання або неналежне виконання подат­кового обов'язку в широкому розумінні (з ведення податкового обліку, сплати податків і зборів і податкової звітності).

Завдання матеріальної шкоди платнику податків діями посадових осіб податкових органів або службове підроблення не є податковими правопорушеннями.

1311 Фінансове право Ч. 2

1311 Фінансове право Ч. 2

1311 Фінансове право Ч