Податкові пільги.

За механізмом своєї дії податкові пільги різняться між собою. Всі пільги може бути поділено на такі групи:

1.10.1.Вилучення - це зменшення податкового зо­бов'язання шляхом виключення з-під оподаткування окремих предметів (об'єктів) оподаткування.

1.10.2.Скидки - це зменшення податкового зобов'язання через скорочення податкової бази. Щодо податків на прибуток і доходи скидки, на відміну від вилучень, пов'язані не з дохода­ми, а з витратами платника.

1.10.3.Податкові кредити - це зменшення податкового зобов'язання шляхом зменшення податкової ставки чи податко­вого окладу. Є кілька форм надання податкових кредитів:

1.10.4.зни­ження ставки податку, зменшення суми податкового окладу (ва­лового податку), відстрочка чи розстрочка сплати податку, по­вернення раніше сплаченого податку (або його частини), зараху­вання раніше сплаченого податку, цільовий (інвестиційний) по­датковий кредит.

З точки зору суб'єктів податкові пільги можуть бути зага­льними та спеціальними, тобто стосуватися або всього кола плат­ників, або лише окремих категорій. З точки зору тривалості в часі податкові пільги можуть бути тимчасовими або постійними.

 

Таким чином, податкові пільги - це повне або часткове звільнення платника від податкового зобов'язання (тобто скоро­чення його розміру) або розстрочка чи відстрочка його виконан­ня з метою стимулювання певних видів діяльності, надання під­тримки певним категоріям платників та досягнення інших соціаль­них цілей.

Питання 3. Джерела податкового права

Джерела податкового права - це система зовнішніх форм вираження правотворчої діяльності органів держави та мі­сцевого самоврядування з приводу прийняття ними правових актів, які містять норми податкового права.

Залежно від того, які органи приймають податково-правові акти, їх поділяють на дві групи:

1) акти органів державної влади;

2) акти органів державного управління.

За юридичною силою податково-правові акти поділяють на закони та підзаконні акти. У свою чергу всі податково-правові акти можна поділити на правові акти органів державної влади й органів місцевого самоврядування.

Основним джерелом податкового права є Конституція України. Важливе місце в системі джерел податкового права по­сідають Закони, Укази Президента України, Постанови Верхов­ної Ради України, уряду тощо.

Питання 4.Види податків. Прямі та непрямі подат­ки. Загальнодержавні податки та інші обов'язкові платежі. Місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі

За способом справляння (формою оподаткування чи по­кладення податкового тягаря) податки поділяються на прямі та непрямі.

Прямі (прибутково-майнові) податки справляються у процесі отримання й накопичення матеріальних благ безпосеред­ньо з доходів чи майна платників.

Загальною підставою для їх справляння є отримання пла­тником відповідних доходів (прибутку) в грошовій чи іншій ма­теріальній формі або наявність певного майна. Кінцевим плат­ником прямих податків є власник майна (доходу). Прямі подат­ки справляються на основі платоспроможності, тобто більше платять ті, хто має вищий дохід. Такий підхід в оподаткуванні вважається найсправедливішим.

Основними проблемами прямих податків є можливість ухилення від сплати та труднощі обліку об'єкта оподаткування.

Приклади прямих податків:

• прибутки з підприємств та громадян;

• податок на землю;

• податок на нерухомість тощо.

Непрямі (на споживання або адвалерні) податки спра­вляються у процесі витрачання коштів. Підставою для справ­ляння непрямих податків є придбання споживачем певних това­рів чи послуг, у ціну яких і включаються суми цих податків. При цьому фактичним (кінцевим платником) є споживач товару, на якого податок перекладається шляхом надбавки до ціни, а юри­дичним (формальним) платником є продавець.

Розмір податку на одиницю товару для окремого платни­ка не залежить від його доходів. В абсолютному розмірі більше платить той, хто більше споживає, а отже, у кінцевому підсумку, той, хто має вищі доходи.

Приклади непрямих доходів: ПДВ, АЗ, ввізне-вивізне ми­то тощо.

За об'єктом оподаткування прямі доходи поділяються на податки на майно та на доходи.

Податки на доходи (особисті) сплачуються платником із дійсно отриманого доходу (прибутку) і відображають фактичну платоспроможність платника. Наприклад, прибуткові податки з підприємств та громадян.

Податки на майно (реальні, у перекладі з англ. "геаl" - майно) справляються не з дійсно отриманого платником доходу, а з припущеного середнього доходу, одержуваного в даних еко­номічних умовах від того чи іншого предмета оподаткування (нерухомої власності, грошового капіталу тощо).

Реальними податками обкладається переважно майно. У багатьох випадках важко визначити дохід, отриманий від певно­го виду майна або виду діяльності чи проконтролювати пра­вильність оголошеного платником доходу.

Основна причина справляння майнових податків - праг­нення зрівняти осіб, які використовують майно продуктивно й непродуктивно.

Приклади реальних (майнових) податків: податок із влас­ників транспортних засобів, на землю, на нерухомість.

За рівнем компетенції органів, що встановлюють та вводять у дію податки, розрізняють загальнодержавні та місцеві податки.

Загальнодержавні податки встановлюються та вводяться в дію рішенням вищого представницького органу; справляються на всій території держави; зараховуються або до державного бюджету, або до місцевих бюджетів, або розподільно і до дер­жавного, і до місцевого.

Місцеві податки встановлюються та вводяться в дію пе­реважно за участі як вищого представницького, так і відповідно­го місцевого органів влади. В Україні перелік місцевих податків та граничні розміри їх ставок установлюються на рівні цент­рального представницького органу. Місцеві податки вводяться в дію на локальній території за рішенням органу місцевого само­врядування, справляються лише на даній території та завжди зараховуються до місцевих бюджетів.

За постійністю надходження податків до доходів тієї чи іншої ланки бюджетної системи виділяють закріплені та регу­люючі податки.

Закріплені - це податки, доходи від яких безстроково, повністю або частково (у процентному відношенні) закріплено чиненим законодавством за певними бюджетами і для їх зараху­вання до відповідного бюджету не потрібне спеціальне рішення представницького органу влади вищого рівня.

Регулюючі податки щорічно перерозподіляються між бюджетами різних рівнів з метою покриття дефіцитів. Розподіл сум цих податків і зарахування до відповідних бюджетів у пев­ному розмірі визначаються щорічно рішенням вищого представ­ницького органу про відповідний бюджет.

За цільовою спрямованістю введення податків розрізня­ють загальні й цільові податки.

Загальні податки - вводяться для формування дохідної частини бюджету в цілому і не мають на меті покриття конкрет­них видатків.

Цільові (спеціальні) податки - вводяться з метою фі­нансування конкретного напряму державних видатків. Для ці­льових платежів часто встановлюється спеціальний цільовий фонд.

За характером суб'єкта або платника податку виділяють такі податки:

• з фізичних осіб;

• з юридичних осіб;

• з фізичних та юридичних осіб.

За регулярністю внесення є регулярні я разові податки.

Регулярні (систематичні, поточні) податки справляють­ся з певною періодичністю протягом усього строку отримання доходу чи володіння майном.

Разові податки справляються у зв'язку з настанням від­повідних юридичних фактів нерегулярного характеру, що спри­чиняють виникнення у платника обов'язку по сплаті податків.

За формою стягнення вирізняють грошові та натуральні податки.

 

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1.Дайте визначення поняття "джерело сплати податку".

2.У чому полягає суть касового та накопичувального ме­тодів обліку податкової бази?

3. У чому полягає призначення податкових пільг та на які види вони поділяються?

4. Назвіть основні способи сплати податку.