Тема Праві основи кошторисно-бюджетного

Завдання для самостійного вивчення

1. Розкрийте зміст поняття "кошторисно-бюджетне фі­нансування".

2. Розробіть порядок складання та затвердження кошто­рису в галузі

фінансування охорони здоров'я.

3. Охарактеризуйте поточні видатки, що складають кош­ториси витрат.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 2. Основні види кошторисів витрат. Поняття кошторисного процесу

Кошториси бюджетних установ складаються відповідно до класифікації доходів і видатків державного та місцевих бю­джетів України.

Кошторис витрат бюджетної установи складається з чо­тирьох частин:

1)загальні відомості;

2)виробничі показники;

3)розрахунки за видами витрат;

4)зведення витрат.

Звітуючи про виконання загального фонду кошторису бюджетної установи, розпорядники бюджетних коштів повинні відобразити такі показники, що закріплюють видатки за еконо­мічною класифікацією і становлять зміст кошторису за видатка­ми загального фонду.

Видатки (відповідно і кошториси витрат) поділяються на дві групи: поточні та капітальні.

1.Поточні видатки.

1.1. Видатки на товари і послуги, у т.ч.:

• оплата праці працівників бюджетних установ (заробі­тна плата, грошове утримання військовослужбовців, виплати з тимчасової непрацездатності);

• нарахування на заробітну плату;

• придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (предмети, матеріали, обладнання та ін­вентар; медикаменти; продукти харчування; оплата транспорт­них послуг та утримання транспортних засобів; оренда та екс­плуатаційні послуги; поточний ремонт обладнання; технічне об­слуговування; пошуки зв'язку тощо);

• видатки на відрядження;

• матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержав­не значення;

• оплата комунальних послуг та енергоносіїв (оплата водопостачання і водовідведення; електроенергії; природного газу; інших комунальних послуг та енергоносіїв);

• дослідження і розробки, державні програми.

1.2.Виплати процесів (доходу) за зобов'язаннями.

1.3.Субсидії і поточні трансферти:

• субсидії та поточні трансферти підприємствам (уста­новам, організаціям);

• поточні трансферти органам державного управління інших рівнів;

• поточні трансферти населенню (виплата пенсій і до­помоги; стипендії, інші поточні трансферти);

• поточні трансферти за кордон.

2.Капітальні видатки:

Сутність кошторисного процесу полягає в тому, що дер­жавні та комунальні установи невиробничої сфери одержують на свої видатки бюджетні асигнування з державного та відпові­дних місцевих бюджетів на основі кошторисів.

Кошторисний процес має такі етапи:

1)складання проекту кошторису;

2)затвердження проекту кошторису;

3)виконання кошторису.

Головний розпорядник бюджетних коштів, розпорядники вищого рівня складають на підставі індивідуальних кошторисів кожної бюджетної установи і планів асигнувань зведені кошто­риси та плани асигнувань і подають їх у відповідні фінансові органи. Зведені кошториси не затверджуються.

У тижневий строк після опублікування відповідних актів про бюджет фінансові органи доводять до головних розпоряд­ників лімітні довідки.

Лімітна довідка - це індивідуальний правовий акт, який містить затверджені бюджетні асигнування (бюджетні призна­чення) та їх місячний розподіл й інші показники, що визнача­ються на підставі нормативів. Лімітна довідка, видана фінансо­вими органами, слугує підставою для уточнення проектів кош­торисів і складання проектів планів асигнувань.

Питання 2. Державні видатки на соціальний захист населення

В Україні прийнято низку нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі соціального захисту населення. У Конституції України, Основах законодавства України про за­гальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших зако­нах, Актах Президента України визначено основні форми й ме­тоди соціального захисту населення.

Згідно з функціональною структурою видатків бюджетів України розділ видатків "Соціальний захист та соціальне забез­печення" (код 1000) включає такі підрозділи:

1)соціальний захист у разі непрацездатності;

2)соціальний захист пенсіонерів;

3)соціальний захист ветеранів війни та праці;

4)соціальний захист сім'ї, дітей та молоді;

5)соціальний захист безробітних;

6)допомога у вирішенні житлового питання;

7)допомога на утримання житла;

8)допомога на забезпечення житлом;

9)соціальний захист інших категорій населення;

10)дослідження і розробка у сфері соціального захисту;

11)інша діяльність у сфері соціального захисту.
Нині з Державного бюджету України фінансуються:

а)державні спеціальні пенсійні програми (пенсії війсь­ковослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військо­вослужбовцям та особам начальницького і рядового складу ор­ганів внутрішніх справ, пенсії, призначені за іншими пенсійни­ми програмами);

б)державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма про­тезування; програми і заходи із соціального захисту інвесторів, у т.ч. програма і заходи Фонду України соціального захисту інва­лідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу

та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни; довічна стипендія для учасників бойових дій; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове покриття витрат на виплату забор­гованості з регрес-них позовів шахтарів);

в) державна підтримка громадських організацій інвалі­дів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

ґ) державна підтримка молодіжних громадських органі­зацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосов­но дітей, молоді, жінок, сім'ї;

д) державні програми підтримки будівництва (реконст­рукції) житла для окремих категорій громадян.

За рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюється фі­нансування державних програм соціального забезпечення:

а) притулків для неповнолітніх;

б) територіальних центрів і відділень соціальної допо­моги на дому.

Здійснюються видатки, спрямовані на соціальний захист, зокрема фінансуються пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття ви­трат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні ви­плати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Місцеві бюджети беруть участь у будівництві (реконструкції житла для окремих категорій громадян.

Питання 3. Порядок фінансування освіти, культури мистецтва

Фінансування державних закладів освіти, установ та ор­ганізацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного госпо­дарства, державних підприємств і організацій, а також додатко­вих джерел фінансування.

Відповідно до ст. 61 Закону України "Про освіту" держа­ва забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не мен­шому ніж 10 % національного доходу, а також валютні асигну­вання на основну діяльність.

Додатково заклади освіти як джерела фінансування мо­жуть розглядати:

• кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

• плату за надання додаткових освітніх послуг;

• кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підпри­ємств, установ, організацій та громадян;

• доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

• дотації з місцевих бюджетів;

• кредити і позички банків, дивіденди від цінних папе­рів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;

• валютні надходження;

• добровільні грошові внески, матеріальні цінності, оде­ржані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;

• інші кошти.

За рахунок коштів Державного бюджету України фінан­суються видатки на:

а) загальну середню освіту, у т.ч. спеціалізовані школи та школи-інтернати, основані на державній формі власності, та загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

б) професійно-технічну освіту (навчальні та інші закла­ди освіти, основані на державній формі власності);

в) вищі навчальні заклади, основані на державній формі
власності;

г)післядипломну освіту;

г) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

д) інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечу­ють виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансується до­шкільна та загальна середня освіта (школи, дитячі садки, спеціа­лізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) шко­ли). На фінансуванні міських та районних бюджетів перебува­ють заклади освіти для громадян, які потребують соціальної до­помоги та реабілітації. За рахунок коштів обласних бюджетів та бюджету АРК фінансуються заклади професійно-технічної осві­ти, що виконують державне замовлення, а також вищі заклади освіти І - IV рівнів акредитації, що перебувають у власності АРК та спільній власності територіальних громад.

Згідно з функціональною структурою видатків на культуру та мистецтво їх включено до розділу "Духовний та фізичний розвиток" (код 0800) та підрозділу "Культура та мистецтво" (код 0821). Ці видатки включають фінансування театрів; художніх колективів, концертних і циркових організацій; кінематографії; творчих спілок; бібліотек; музеїв та виставок; заповідників, клубних закладів; інших заходів і закладів у галузі культури та мистецтва.

При фінансуванні культури головними розпорядниками бюджетних коштів є Міністр культури України, міністри та ке­рівники державних комітетів та відомств України, а також АРК, у підпорядкуванні яких перебувають підприємства, організації, заклади культури. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є керівники відповідних закладів, підприємств та організа­цій.

Кожне окреме підприємство, організація або заклад куль­тури отримує асигнування лише з одного бюджету. Розподіл установ культури та мистецтва на ті, що фінансуються з дер­жавного бюджету, і ті, що отримують асигнування з місцевих бюджетів, здійснюється залежно від їх значимості та підпоряд­кування.

Інші бюджетні культурно-мистецькі заклади фінансують­ся головним чином із відповідних місцевих бюджетів.

Зокрема, до видатків, що здійснюються з районних бю­джетів та бюджетів міст республіканського значення АРК і міст обласного значення, належать державні культурно-освітні (біб­ліотеки, музеї та виставки) та театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи і ансамблі, театри, палаци і бу­динки культури республіканського АРК і обласного значення, школи естетичного виховання дітей, інші заклади та заходи у галузі мистецтва).

За рахунок держави фінансуються державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств тощо.

Особливість фінансування витрат на пресу, телебачення та радіомовлення полягає в тому, що з переходом до ринкових відносин дедалі більша їх частина працює на змішаних джерелах фінансування, серед яких основним стає самоокупність та дохо­ди від діяльності, основаної на приватній власності.

Питання 3. Утримання інших об'єктів бюджетного фінансування

1. Фінансування охорони здоров'я та фізичної культури. За рахунок державного бюджету здійснюються видатки на:

а)первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклі­нічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та полі­клініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

б)спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослід­них інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпі­талі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані сто­матологічні поліклініки, згідно з переліком, затвердженим Кабі­нетом Міністрів України);

в)санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалі­зовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни);

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епіде­міологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епі­деміями);

ґ) інші програми у галузі охорони здоров'я, що забезпе­чують виконання загальнодержавних функцій, згідно з перелі­ком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Обсяги бюджетного фінансування визначаються на під­ставі науково обґрунтованих нормативів з розрахунку на одну особу.

За рахунок бюджету АРК та обласних бюджетів, бюдже­тів місцевого самоврядування фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Так, за рахунок коштів сільських, селищних і міських бюджетів фінансується первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна до­помога (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти).

У свою чергу, районні та обласні бюджети беруть участь у фінансуванні лікарень широкого профілю, пологових будин­ків, станцій швидкої та невідкладної медичної допомоги, полі­клінік і амбулаторій, загальних стоматологічних поліклінік. За рахунок їх коштів фінансуються також видатки на забезпечення програм медико-санітарної освіти (міські та районні центри здо­ров'я і заходи з санітарної освіти).

Із зміцненням здоров'я громадян країни тісно пов'язане фізичне виховання дітей, підлітків, дорослого населення.

За рахунок коштів державного бюджету фінансуються:

а) державні програми підготовки резерву та складу на­ціональних команд та забезпечення їх участі у змаганнях держав­ного і міжнародного значення;

б) державні програми з інвалідного спорту та реабіліта­ції;

в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямо­ваності.

За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються ви­датки державних програм розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського АРК і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фі­нансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спря­мованості та спортивних споруд місцевого значення.

2. Порядок фінансування науки.

Із Державного бюджету України кошти виділяються на фундаментальні дослідження, пошукові та прикладні розробки; державні та міждержавні науково-технічні програми; державні премії України у галузі науки і техніки; фінансування наукових розробок з проблем стандартизації, сертифікації та еталонної бази, державних контрактів; фінансування наукової частини на­ціональних, міжгалузевих та галузевих програм тощо.

У даній групі фінансуються науково-дослідні інститути, що виконують фундаментальні дослідження на державне замов­лення, а також науково-дослідні організації, що перебувають на

господарському розрахунку, але виконують державне замовлен­ня з оплатою за рахунок державно-бюджетних асигнувань.

Відповідно до законодавства бюджетне фінансування на­укових досліджень здійснюється шляхом базового та програм-но-цільового фінансування.

Базове фінансування надається для забезпечення фунда­ментальних наукових досліджень; найважливіших для держав­них напрямів досліджень, у т.ч. в інтересах національної безпеки та оборони; розвитку інфраструктури наукової та науково-технічної діяльності; збереження наукових об'єктів, що станов­лять національне надбання; підготовки наукових кадрів.

Програмно-цільове фінансування здійснюється, як пра­вило, на конкурсній основі для:

• науково-технічних програм і окремих розробок, спря­мованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

• забезпечення проведення найважливіших прикладних
науково-технічних розробок, які виконуються за державним за­мовленням;

• проектів, що виконуються у межах міжнародного нау­ково-технічного співробітництва.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1.Які соціально-культурні видатки фінансуються з дер­жавного і місцевих бюджетів?

2.Як фінансуються видатки на культуру і мистецтво в Україні?

3.Хто здійснює кошторисно-бюджетне фінансування?

Тема 5.3. Правові засади грошового обігу і розрахунків

Питання для самостійної роботи

1) Договір банківського рахунка.

2) Порядок і форми роз­рахунків у господарському обігу.

Завдання для самостійного вивчення

1. Наведіть приклади формування розрахункових право ­відносин.

2. Охарактеризуйте обставини, коли закон дозволяє наяв­ність готівкових розрахунків на підприємстві.

3.Поясніть підстави розрахунків за інкасовими доручен­нями.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Договір банківського рахунка.

До актів законодавства, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків в банківських та інших фінансових установах належать ЦКУ (гл. 72) та ПСУ (ст. 342), Закони Укра­їни "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про пла­тіжні системи та переказ коштів в Україні", а також Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у наці­ональній та іноземних валютах, затверджена постановою Прав­ління Національного банку України від 12.11.03 № 492.

1. Поняття договору банківського рахунка. Згідно зі"ст. 1066 ЦКУ за договором банківського рахунка банк зо­бов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому над­ходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Термінологією Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" рахунок, що відкривається за договором банківського рахунка, є поточним і використовується для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій з допомо­гою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України (підпункт 7.1.2 п. 7.1 ст. 7).

Укладення договору банківського рахунка є підставою для відкриття рахунка відповідного виду його власнику або ви­значеній ним особі.

Згідно з ч. З ст. 342 ГКУ (ст. 6 Закону України "Про пла­тіжні системи та переказ коштів в Україні") фізичні особи, а та­кож юридичні особи та їх представництва мають право відкри­вати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому НБУ. При цьому "згода" банку на відкриття є досить умовною: банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієн­том, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголо­шених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банків­ське обслуговування або якщо така відмова допускається зако­ном або банківськими правилами (ч. 2 ст. 1067 ЦКУ).

Поточні рахунки відкриваються для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій юридичними та фі­зичними особами, в т.ч. суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах поточними рахунками також вважаються:

• рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених Законами України або Актами Кабінету Міністрів України;

• поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в націо­нальній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємни­цькою діяльністю на території України;

• поточні рахунки типу "П", що відкриваються в націо­нальній валюті постійним представництвам;

• карткові рахунки, що відкриваються для обліку опе­рацій за платіжними картками;

• поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів;

• інвестиційні рахунки, що відкриваються інвесторам-нерезидентам в уповноважених банках України для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення інозе­мної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок власника грошові кошти, що йому надходять, а також виконува­ти його розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Крім того грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на під­ставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ст. 1071 ЦКУ).

Банк виконує розрахункові документи відповідно до чер­говості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом. У разі одночасного надходження до бан­ку кількох розрахункових документів, на підставі яких здійсню­ється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка клієнта у такій черговості:

• у першу чергу - грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої ка­ліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також ви­мог про стягнення аліментів;

• у другу чергу - грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрак­том), а також виплати за авторським договором;

• у третю чергу - грошові кошти на підставі інших рі­шень суду;

• у четверту чергу списуються грошові кошти за розра­хунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;

• у п'яту чергу - грошові кошти за іншими розрахунко­вими документами в порядку їх послідовного надходження.

Згідно зі ст. 1074 ЦКУ обмеження прав клієнта щодо роз­порядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахун­ку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоря­дження рахунком за рішенням суду. Частина 2 ст. 1066 ЦКУ встановлює право банку використовувати грошові кошти на ра­хунку клієнта, додатково гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися даними коштами.

Договір банківського рахунка є концептуальним; стосовно ознаки оплатності ЦКУ передбачає обов'язок клієнта сплатити плату за виконання банком операцій за його рахунок, якщо це встановлено договором. Крім того, ст. 1070 ЦКУ встановлює обов'язок банку сплачувати проценти за користування грошови­ми коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, у розмірі, пе­редбаченому договором. Сума процентів зараховується на раху­нок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлено договором, - зі спливом кожного кварталу.

Згідно зі ст. 1075 ЦКУ договір банківського рахунка роз­ривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк, у свою чергу, має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

1)якщо сума грошових коштів, що зберігаються на ра­хунку клієнта, є меншою від мінімального розміру, передбаче­ного банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

2)у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

3)в інших випадках, встановлених договором або зако­ном.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в стро­ки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Банк має право відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта в разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на даному рахунку.

Згідно з п. 20 Інструкції про порядок відкриття, викорис­тання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах поточні рахунки клієнтів банків закриваються, а відповідний до­говір банківського рахунка розривається:

• на підставі рішення органу, на який законом покладе­но функції щодо ліквідації або реорганізації юридичної особи;

• на підставі відповідного рішення суду або господар­ського суду про ліквідацію суб'єкта господарювання;

• у разі смерті власника рахунка - фізичної особи (за зверненням до банку спадкоємців);

• на інших підставах, передбачених чинним законодав­ством України або договором між банком і клієнтом.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1.Що означає поняття "розрахунковий чек"?

2.Назвіть основні рахунки, що відкриваються банком.

3.Що є основною підставою для відкриття банківського
рахунка?

Список рекомендованої літератури

1. Конституція України.

2. Цивільний кодекс України.

3. Господарський кодекс України.

4. Бюджетний кодекс України.

5. Закони України (зі змінами та доповненнями):

5.1."Про акцизний збір" від 18.12.91.

5.2."Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99.

5.3."Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.99.

5.4."Про гербовий збір" від 13.05.99.

5.5."Про державне мито" від 18.10.91.

5.6."Про систему оподаткування" від 18.02.97.

5.7."Про податок на додану вартість" від 03.04.97.

5.8."Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94.

5.9."Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03.

5.10."Про страхування" від 04.10.01.

5.11."Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.06.

6. Фінансове право України / За ред. М.П. Кучерявенька. - К., 2006.

7. Орлюк О.П. Фінансове право. - К., 2003.

8. Дмитренко Е.С. Фінансове право України. Практикум. - К., 2004.

9. Музика О.Л. Фінансове право. - К., 2004.

10. Воронова Л.К, Кучерявенко М.П. Финансовое право України. - Харьков, 2003.

11. Фінансове право України / За заг. ред. В.К. Шкарупи, Т.О. Коломоєць. - К., 2007.