Структура фінансово-правоих відносин

Фінансово-правові відносини – врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності держави учасники яких виступають як носії юридичних прав та обов'язків, що реалізують приписи щодо утворення, розподілу та використання державних грошових фондів та доходів.

Об'єкт – фонди коштів, які формуються, розподіляються і використовуються внаслідок реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових відносин.

Суб'єкт – юридична чи фізична особа, яка може бути носієм суб'єктивних прав та обов'язків. Суб'єктами є: суспільно-територіальні утворення (держава,автономна одиниця, адміністративно-територіальні одиниці), колективні суб'єкти (органи державної влади і управління, підприємства, установи та організації різних форм власності), індивідуальний суб'єкт (громадяни).

Передумовою фінансової правосуб'єктності виступають:

· конституційна правосуб'єктність – для української держави, АРК та муніципальних утворень.

· адміністративна правосуб'єктність – для органів держави та органів місцевого самоврядування.

· цивільна правосуб'єктність – для фізичних та юридичних осіб.

Фінансова правосуб'єктність фізичних осіб виникає лише після досягнення певного віку.

Фінансова правосуб'єктність визнається за певними суб'єктами безпосередньо шляхом прямої вказівки на це в законі або ж опосередковано. Перший спосіб частіше використовується в податковому праві, однак визначення фінансової правосуб'єктності відбувається частіше опосередковано шляхом окреслення їх прав та обов'язків у сфері публічної та фінансової діяльності. Тобто закріплення нормами фінансового права за особою певного права чи обов'язку свідчить про наявність в неї фінансової правосуб'єктності.

Зміст – складають права та обов'язки суб'єктів фінансових правовідносин.

Підставою виникнення, зміни та припинення фінансових правовідносин є юридичні факти, тобто дії та події.