Кошторисно-бюджетне фінансування.

Виділення коштів з бюджету на забезпечення діяльності установ законодавчої, виконавчої, судової влад, прокуратури, обороноздатності, а також утримання соціально-культурної сфери та державних і комунальних підприємств, які не мають власних доходів здійснюється шляхом кошторисно-бюджетного фінансування.

Кошторисно-бюджетне фінансування – метод безповоротного, безвідплатного відпуску коштів на утримання установ, що перебувають на бюджетному фінансуванні на основі фінансових планів – кошторисів.

Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ є кошторис. Кошторис бюджетних установ – основний плановий документ. який надає повноваження бюджетній установі щодо одержання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис можна розглядати як:

· акт управлінської діяльності – кошторис визначає виділення та використання бюджетних коштів.

· як фінансовий план – акт планування на підставі якого установа фінансується з бюджету протягом року і в якому встановлюються граничні суми асигнувань, що заборонено перевищувати.

· як правозастосовний акт – кошторис це акт, що припиняє свою дію після його виконання.

· як правовий акт – акт з моменту затвердження якого виникають фінансові правовідносини і який відповідно до вимог законодавства визначає:

a) конкретний розмір коштів на конкретні заходи і на визначений термін.

b) права і обов'язки керівників бюджетних установ з використання встановленого обсягу коштів.

c) права і обов'язки фінансових організацій з виділення цих коштів та контролю за їх використанням.

На відміну від інших фінансових планів кошторис передбачає витрати лише бюджетних установ, відображає односторонній витратний характер зв'язку з бюджетом.

Кошторис має певне суспільне, економічне та правове значення, яке полягає в тому, що кошторис:

· впливає на діяльність бюджетних установ та організацій.

· забезпечує ефективне і цільове використання коштів.

· дає можливість контролювати виконання фінансових показників.

· визначає права і обов'язки розпорядників бюджетних коштів, а також обов'язки фінансових органів з виділення цих коштів та здійснення контролю за цільовим їх використанням.

Кошторис має дві складових:

· загальний фонд – містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету.

· спеціальний фонд – містить обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків при здійсненні відповідних видатків згідно з законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

Існує два види кошторисів:

· індивідуальні та зведені кошториси.

· плани асигнувань.

Зведені кошториси та плани асигнувань — це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

Кошторис містить в собі:

· загальні відомості про бюджетні установу (код та назва бюджетної установи з зазначенням коду та назви відомчої класифікації видатків головного розпорядника коштів, код і назва програмної класифікації видатків державного бюджету, а також код і назву тимчасової класифікації видатків місцевих бюджетів

· показники надходжень коштів із загального та спеціального фондів бюджету.

· показники видатків та надання кредитів (поточні видатки, капітальні видатки, нерозподілені видатки).

62. Фінансова діяльність органів законодавчої влади:

- затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього;

- контроль за виконанням Державного бюджету України; прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

- затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

- здійснення законодавчого регулювання бюджетної системи України; системи оподаткування; встановлення податків і зборів; встановлення засад створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;

- визначення статусу національної валюти, а також статусу іноземних валют на території України;

- встановлення порядку утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; встановлення порядку випуску та обігу державних цінних паперів, їх видів і типів.