АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

11.1. Механізм формування і використання фінансових ре­зультатів підприємства.

11.2. Аналіз формування і використання фінансових ре­зультатів.

11.3. Аналіз рівня прибутковості діяльності підприємства.

11.1. Механізм формування і використання фінансових результатів підприємства

Господарська діяльність будь-якого підприємства пе­редбачає постійне співставлення доходів і витрат та визначення фінансового результату.

Позитивний фінансовий результат (прибуток) характеризуєть­ся перевищенням доходів над витратами, які були понесені для їх одержання, а негативний (збиток) — навпаки. Алгоритм розра­хунку фінансового результату підприємства визначається фор­мами фінансової звітності.

Прибуток — це мета, заради якої здійснює діяльність підпри­ємство. Така важлива роль прибутку зумовлена його функціями: оціночної, розподільчої, стимулюючої, соціальної.

Оціночна — характеризує ефект господарської діяльності під­приємства, а за величиною прибутку визначається його фінансо­ва стійкість та інвестиційна привабливість.

Розподільча — полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу результатів господарської діяльності підприємства для задоволення потреб держави, найманих праців­ників, власників і господарюючої системи.

Стимулююча — прибуток визначає мету діяльності підприєм­ства і є джерелом забезпечення його сталого розвитку і стійкого фінансового стану.

Соціальна— прибуток через його розподіл задовольняє різ­номанітні соціальні потреби персоналу підприємства, його влас­ників, населення на регіональному рівні та суспільства в цілому. Етична поведінка, яку очікують від власників підприємства, ві­дображає справедливий взаємозв'язок прибутку і загального доб­ра. Тому створеного прибутку повинно бути достатньо не тільки для задоволення фінансових потреб самого підприємства, а й для фінансування суспільних потреб.

На формування прибутку впливають різні фактори, які можна класифікувати таким чином:

• матеріально-технічні — використання більш прогресивних і економічних основних засобів і виробничих запасів;

• організаційно-управлінські — створення нових об'єктів гос­подарської діяльності та інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень;

• економічні — пошук внутрішніх резервів господарської дія­льності шляхом аналітичних досліджень;

• соціальні — забезпечення належних умов праці, відпочинку і підвищення кваліфікації персоналу;

• екологічні — виробництво екологічно чистої продукції та застосування безвідходних технологій;

• ринково-маркетингові — формування попиту покупців;

• господарсько-правові — формування державою довгостро­кової (стратегічної) і поточної (тактичної) економічної і соціаль­ної політики, спрямованої на реалізацію та оптимальне узго­дження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому;

• адміністративні — організація державного управління під­приємницькою діяльністю суб'єктів господарювання через дер­жавне замовлення, ліцензування, патентування і квотування, сер­тифікацію та стандартизацію, застосування нормативів та лімітів, регулювання цін і тарифів, створення інвестиційних, податкових та інших пільг, надання дотацій, компенсацій та субсидій.

Всі фактори, що визначають величину прибутку матеріалізу­ються через збільшення обсягів реалізації об'єктів діяльності підприємства (ОР) і цін (Ц), зменшення виробничої собівартості (ВС), оптимізацію структури (СТ) і асортименту продукції (АП), адміністративних витрат (АВ) і витрат на збут (ВЗ). Схематично це можна подати таким чином:

• ціни (ІД).-» max;

• виробнича собівартість (ВС) —> min та/або ВС:Ц —» min;

• асортимент (АП) —> max;

• структура асортименту (СТ) — > opt;

• адміністративні витрати (АВ) і витрати на збут (ВЗ) —> opt та/або АВ: Ц —» min, ВЗ: Ц -> min;

• (Ц - ВС) —> max та/або за умови, що збільшення ціни відбува­ється більшими темпами, ніж виробничої собівартості, тобто з оди­ниці продукції підприємство одержує максимум прибутку (ПО);

• (ОР • ПО) -» max та/або за умови, що збільшення одного з показників буде відбуватися більшими темпами, ніж іншого, при зростанні кінцевого результату — прибутку.

Формування прибутку за факторами (Ц-ВС) -+ max і (OP x ПО) —» max є стратегічним завданням підприємства. При цьому може бути декілька напрямів цієї стратегії:

перший — передбачає, що реалізація товару відбувається за максимально можливими цінами при мінімальних обсягах;

другий — протилежний першому, коли ціни визначаються мінімальними, а обсяг реалізації при цьому максимально зростає;

третій — золота середина, ціни і обсяги реалізації форму­ютья між максимальною і мінімальною величинами при забез­печенні максимального прибутку.

Одержання прибутку забезпечується умовами беззбиткової ді­яльності підприємства, при якій споживча вартість (чистий дохід) об'єкта господарювання:збільшується, а витрати на його створення зменшуються;

збільшується, а витрати на його створення не змінюються;

збільшується більшими темпами, ніж витрати на його ство­рення;

не змінюється, а витрати на його створення зменшуються;

зменшуються меншими темпами, ніж витрати на його ство­рення.

У процесі фінансового аналізу використовують різні показни­ки фінансових результатів, які формуються за фінансовою звітні­стю (рис. 11.1.1—11.1.5).