ОЦІНКА ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

 

 

 

 

 

 

 

 

Показники	Середньообліков	а чи-				Фонд робочого часу
сельність персоналу, чол.	Питома вага, %	всього, годин	на 1 працівника за рік, годин
періоди	+,-	періоди	+,-	періоди	+,-	періоди	+,-
мину­лий	пото­чний	мину­лий	поточ­ний	минулий	поточ­ний	мину­лий	пото­чний
Персонал: основного виробництва			-2	64,2	62,6	-1,6		848 008	24 580
управління структурними підрозділами			-2	7,5	7,1	-0,4		96 120	-3762			-9
управління підприємством				13,8	14,7	0,9		213 125	17 855
збутової ді­яльності				5,4	6,2	0,8		89 517	12 747			-17
соціальної сфери				7,1	7,3	0,2	100 890	106 330
сфери капі­тальних вкла­день				2,0	2,1	0,1	29 444
Разом						0,0	1 325 684	13 84 546				36 |

Якщо кваліфікація персоналу відстає від складності виконува­них робіт, то це знижує ефективність діяльності, може призвести до створення менш якісних об'єктів господарювання і погіршує ділову активність підприємства. На практиці має місце і зворотне явище, що свідчить про недостатнє використання наявного поте­нціалу персоналу для нарощування ділової активності підприєм­ства.

Кваліфікаційний рівень персоналу в сфері управління оціню­ють за порівнянням фактичного рівня освіти і ділових якостей з вимогами посадових інструкцій.

На ділову активність підприємства впливає рівень постій­ності складу персоналу. Надто велика плинність працівників потребує певного часу для пошуку персоналу, спричиняє дода­ткові витрати на його підготовку та перепідготовку, знижує на певний час продуктивність праці. Водночас, оборот персоналу відбувається з об'єктивних причин, котрі не створюють резер­ви ділової активності, та надмірний, який включає зміну скла­ду працівників у зв'язку зі звільненням за власним бажанням та на вимогу адміністрації. Для оцінки впливу руху персоналу на ділову активність розраховують і аналізують динаміку та­ких показників:

коефіцієнт плинності кадрів, як відношення кількості звіль­нених за власним бажанням та на вимогу адміністрації до серед-ньооблікової чисельності персоналу;

коефіцієнт постійності складу персоналу, як відношення кі­лькості працівників, які працювали увесь рік до середньообліко-вої чисельності персоналу;

середній стаж роботи персоналу на підприємстві.

Проте розглянуті показники забезпеченості господарської дія­льності персоналом, його якісного складу і постійності викорис­тання не дають вичерпної характеристики трудового потенціалу і їх не можна вважати факторами, котрі безпосередньо впливають на ділову активність підприємства. Зростання ділової активності підприємства залежить не тільки від чисельності працівників, а від кількості затраченої на господарську діяльність праці, тобто від величини робочого часу, а також від ефективності праці, її продуктивності.

Використання робочого часу персоналу аналізується за допо­могою двох показників:

• середня кількість днів, відпрацьованих одним праців-

• ником;

• середня тривалість робочого дня.

Такий аналіз необхідно проводити у динаміці щодо кате­горій працівників, структурних підрозділів і підприємства в цілому. Втрати робочого часу призводять до зменшення обся­гів діяльності підприємства і зменшення його ділової актив­ності.

Оцінку рівня інтенсивності використання персоналу здійс­нюють за допомогою показника — продуктивність праці, як головного фактора зростання ділової активності підприєм­ства.

Продуктивність праці вимірюється величиною (вартістю) створених об'єктів господарської діяльності працівником за оди­ницю часу (одну годину). Основні напрями пошуку резервів зро­стання продуктивності праці випливають із алгоритмів розрахун­ку обсягів господарської діяльності підприємства (ОГД).

ОГД = ПП • ЗП; ОГД = КП • КД ■ ТД • КО ■ ЦО; ПП = ОГД: ЗП; ЗП = ОГД: ПП,

де ПП — продуктивність праці працівника за 1 годину робочого часу; ЗП — затрати робочого часу на господарську діяльність, в годинах; КП — чисельність персоналу підприємства; КД — кіль­кість днів, відпрацьованих одним працівником; ТД — тривалість робочого дня в годинах; КО — кількість створених об'єктів гос­подарської діяльності за одиницю робочого часу (одну годину); ЦО — ціна створених об'єктів господарської діяльності за оди­ницю.

Отже, на ділову активність підприємстві, щодо обсягів госпо­дарської діяльності впливають показники:

• чисельність персоналу;

• кількість днів, відпрацьованих одним працівником;

• тривалість робочого дня;

• продуктивність праці за одну годину щодо обсягів створе­них об'єктів діяльності;

• ціна створених об'єктів за одиницю.

Для нарощування обсягів діяльності підприємства необхідно забезпечити зростання продуктивності праці і водночас зниження трудомісткості господарювання.

Трудомісткість — це витрати робочого часу на одиницю обсягів діяльності підприємства в натуральному, умовно-натуральному або вартісному вимірі. Між показниками трудо-

місткості та продуктивності праці існує обернено пропорцій­ний зв'язок— за зниження трудомісткості продуктивність праці зростає, і навпаки. Рівень і динаміка продуктивності праці зазнають постійного впливу інтенсивних факторів: ква­ліфікаційний і професійний рівень персоналу; технічна й енер­гетична озброєність праці.

Озброєність праці визначається величиною капіталу, що вико­ристовує працівник при виконанні робіт. Рівень капіталоозброє-ності праці збільшує обсяги господарювання, дозволяє домогтися підвищення якості, надійності і конкурентоспроможності об'єктів діяльності, що забезпечує зростання ділової активності підприємства.

Для аналізу ділової активності персоналу як результативні показники використовують величини, що характеризують обсяг створених і реалізованих об'єктів господарської діяльності та елементи доданої вартості. Витрати праці персоналу оцінюють за кількістю годин відпрацьованого робочого часу та його вар­тісною величиною — оплатою праці з витратами на соціальні заходи.

Динаміку та рівень продуктивності праці і трудомісткості гос­подарської діяльності можна простежити використовуючи дані табл. 10.3.2.

Аналіз продуктивності праці і трудомісткості господарської діяльності необхідно розглядати у взаємозв'язку з оплатою праці. Зі зростанням продуктивності праці створюються реаль­ні передумови підвищення її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб те­мпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зрос­тання її оплати. Тільки за такої умови створюються реальні можливості для нарощування темпів ділової активності під­приємства.

Таблиця 10.3.2

О

 

 

ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ЗА ПОКАЗНИКАМИ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ І ТРУДОМІСТКОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Показники	Періоди	Відхилення
минулий	поточний	+/-	%
/	2	3	4	5
1. Результати діяльності підприємства (тис. грн)
1.1. Обсяг господарської діяльності	3178,9	3951,6	772,70	24,3
1.2. Чистий дохід	3064,5	3835,1	770,6	25,2
1.3. Додана вартість	750,4	831,7	81,3	10,8
1.4. Оплата праці з витратами на соціальні заходи	205,1	234,5	29,4	14,3
1.5. Податкові платежі	151,4	173,9	22,5	14,9
1.6. Чистий прибуток	307,2	329,8	22,6	7,4
2. Фонд відпрацьованою робочого часу, годин	117369,0	119630,0	2261,0	1,9
3. Продуктивність праці на 1 годину відпрацьованого робочого часу (грн)за:
3.1. Обсягами господарської діяльності (п. 1.1: п. 2)	27,08	33,03 5,95	22,0

 

 

Закінчення табл. 10.3.2

 

 

Показники	Періоди	Відхилення
минулий	поточний	+/-	%
	2	3	4	5
5.3. Доданої вартості (п. 2: п. 1.3)	156,4	143,8	-12,6	-8,1
5.4. Оплати праці з витратами на соціальні заходи (п. 2: п. 1.4)	572,3	510,1	-62,2	-10,9
5.5. Податкових платежів (п. 2: п. 1.5)	775,2	687,9	-87,3	-11,3
5.6. Чистого прибутку (п. 2: п. 1.6)	382,1	362,7	-19,4	-5,1
6. Трудомісткість, оплата праці з витратами на соціальні заходи на 1 грн (грн):
6.1. Обсягу господарської діяльності (п. 1.4: п. 1.1)	0,06	0,06	0,00	0,0
6.2. Чистого доходу (п. 1.4: п. 1.2)	0,07	0,06	-0,01	-14,3
6.3. Доданої вартості (п. 1.4: п. 1.3)	0,27	0,28	0,01	3,7
6.4. Податкових платежів (п. 1,4: п. 1,5)	1,35	1,35	0,00	0,0
6.5. Чистого прибутку (п. 1.4: п. 1.6)	0,67	0,71	0,04	6,0
7. Оплата праці з витратами на соціальні заходи на 1 годину відпра­цьованого робочого часу, грн	1,75	1,96	0,21	12,0

Доходи працівників є обґрунтовані, якщо вони стимулюють зростання ділової активності підприємства за мінімальних ви­трат, забезпечуючи підвищення оплати праці та одночасне зни­ження собівартості об'єктів господарської діяльності. У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку і структуру доходів за їх ви­дами, джерелами формування, категоріями працівників і об'єк­тами діяльності. Динаміку і структуру доходів персоналу підпри­ємства наведено в табл. 10.3.3.

Таблиця 10.3.3

АНАЛІЗ ДОХОДІВ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

 

 

Показники	Періоди	Відхилення
минулий	поточний	+-	%	пунктів у структурі
тис. грн	%	тис. грн	%
Основна опла­та праці	5104,7	51,7	5319,7	46,1	215,0	4,2	-5,6
Додаткова оплата праці	2905,6	29,4	3605,2	31,3	699,6	24,1	1,9
Інші заохочу­вальні ви­плати	1211,9	12,3	914,6	7,9	-297,3	-24,5	-4,4
Доходи, які не формують фонд оплати праці	448,8	4,5	1438,7	12,5	989,9	2,2 р.	7,9
Виплати з чи­стого прибут­ку (дивіденди)	198,4	2,0	257,9	2,2	59,5	30,0	0,2
Усього	9869,4	100,0	11536,1	100,0	1666,7	16,9	0,0

Для забезпечення одержання від господарської діяльності чи­стого прибутку потрібно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. Якщо такого принципу не дотримуються, то збільшуються витрати на ство­рення 1 грн чистого доходу і, відповідно, зменшується сума чис­того прибутку, погіршується ділова активність підприємства.

Можливі варіанти одночасної зміни показників продуктивнос­ті і оплати праці персоналу підприємства наведені в табл. 10.3.4.

₂₈426

Таблиця 10.3.4