Цілі кампанії

У 1987 році троє лікарів і один журналіст міста Скадовська звернулися до мене з проханням допомогти надрукувати правду про наслідки отруєння Джарилгацької затоки. Місцева преса вся була під впливом комуністичної партії. Комуністична влада рисосіяння підтримувала, оскільки її керівники мали з цього великі гроші.

Правду вдалося надрукувати аж у Києві, після чого комуністична влада організувала в усіх місцевих газетах, по радіо і телебаченню виступи на захист рисосіяння. Кожного дня в усіх ЗМІ нас лаяли не тільки вчені-аграрники та партійні лідери, а й доярки, трактористи, студенти. Причому, вони сварили нас не по одному, а цілими колективами. Наприклад, колектив педагогів та студентів сільськогосподарського інституту. Нас намагалися скомпрометувати не тільки як непрофесіоналів, але й як людей.

Ми вперше на собі відчули, що таке добре спланована й організована кампанія. І ми зрозуміли, що мусимо навчитися діяти ще спланованіше й організованіше. Для початку ми створили екологічне товариство "Джарилгач", у якому було всього 11 осіб.

Було абсолютно очевидно, що нам потрібно багато однодумців. Ми почали агітувати людей і зробили першу дуже велику помилку. Коли, вислухавши нас, люди питали: " Що треба зробити? Чого ви добиваєтеся?" – Ми говорили: "Треба припинити сіяти рис на узбережжі, тому що це шкодить довкіллю". Така ціль не надихала людей, здавалася їм нереальною. Вони питали: а що треба сіяти на цих полях? А де будуть працювати люди, які тепер вирощують рис? Наші противники заявили, що ми хочемо безробіття і голоду.

Тоді ми сформулювали мету інакше: "Ми нічого не маємо проти рису, але виступаємо за збереження чистоти й цілющих властивостей затоки. Хай ті, хто сіє рис, користуються сучасними технологіями, щоб і довкілля, і рис були чистими". Це більше надихало людей і не давало можливості нас звинувачувати.

Отже, ми визначили цілі так:

- добитися від уряду постанови про заборону скидати отруєну воду із рисових полів у Джарилгацьку затоку;

- добитися від уряду постанови про заборону розсипати над узбережжям пестициди за допомогою авіації;

- добитися від місцевої влади рішення про постійний незалежний контроль за хімічним складом води у Джарилгацькій затоці;

- добитися від місцевої влади рішення про постійний незалежний контроль за якістю вирощеного на узбережжі рису;

- добитися від місцевої влади рішення про регулярне оприлюднення результатів аналізів води та рисового зерна через засоби масової інформації.