П. 1.1 Основні типи економічних систем та механізми їх регулювання

У XX ст. мали яркий прояв 2 різновида втручання держави в економіку:

1) класичний капіталізм - коли держава зовсім не втручається в економічну діяльність;

2) державний соціалізм - коли держава повністю регулює економіку.

Залежність ефективності економіки від державного втручання можна спостережити на рис. 1, де точка О відображає стан, коли регулювання економіки здійснюється тільки ринковими регуляторами, без державного втручання; точка Т - ринкові регулятори не діють, управління здійснюється тільки державою; точка А - оптимальне поєднання ринкових і державних регуляторів, яке забезпечує максимальну економічну ефективність (точка М).

 

Рис. 1 Залежність ефективності економіки від державного втручання

Економічна (господарська) система - це особливим чином упорядкована, скоординована система зв’язку між суб'єктами національної економіки.

Виділяють такі основні типи економічних систем:

- традиційна (натуральне господарство);

- ринкова;

- адміністративно-командна (АКС);

- змішана (ринкова економіка змішаного типу);

- перехідна.

Кожена з них має свій механізм регулювання економічних процесів. Так, регулятором ринкової економіки є ринковий механізм, адміністративно-командної системи - планово-державний механізм (адміністративно-командна система управління), ринкової економіки змішаного типу - змішана система регулювання.

Розлянемо докладніше механізми кожної економічної системи.

Ринковий механізм - спосіб (форма) організації та функціонування відносин між суб'єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення, конкуренції.

Свого часу У. Черчіль вислонився про ринкову економіку як про таку, що має багато вад, однак тут же зазначив, що нічого кращого суспільство ще не придумало.

Ринковий механізм має свої переваги та недоліки.

Переваги	Недоліки
Є автоматичним регулятором економіки (сприяє розподілу ресурсів у галузях і сферах)	Обумовлює безробіття
Забезпечує збалансованість платоспроможного попиту і пропозиції	Спричиняє велику диференціацію населення за доходами
Оперативно реагує на зміну потреб (кон'юнктури ринку) і сприяє їх задоволенню	Виявляє руйнівну дію на навколишнє середовище
Стимулює підприємницьку активність, постійний пошук	Не забезпечує задоволення соціально-економічних потреб суспільства (наукових, освітніх, культурних тощо)
Сприяє підвищенню ефективності господарювання (скороченню витрат і поліпшенню якості продукції)

 

Планово-державний механізм (адміністративно-командна система управління) - це жорстко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану.

Розглянемо переваги та недоліки планово-державного механізму.

Переваги	Недоліки
Надає можливість передбачити й усунути екстерналії	Пригнічує економічну свободу, конкуренцію
Концентрує ресурси й зусилля задля вирішення певної проблеми та створення можливостей швидкого її вирішення	Обумовлює монополізм держави, диктат виробника
Забезпечує швидкі структурні зрушення	Виключає приватну ініціативу
Здатний успішно виконувати прості завдання	Підриває (знищує) стимули до високоефективної праці
Надає можливість підтримувати й розвивати некомерційний сектор (соціальну інфраструктуру)	Не стимулює НТП та інновації в економіці
Гарантує певний соціальний захист населення (зайнятість, визначений мінімальний рівень доходів тощо)	Закріплює низьку якість і вузький асортимент продукції
	Спричиняє постійний дефіцит товарів, незадоволений попит, приписки, тіньову економіку
Породжує бюрократизм, волюнтаризм, хабарництво, корупцію, паразитизм
Веде до автаркії (грец. - самовдоволення, замкнутість)
Неефективне, нераціональне, ресурсомістке виробництво
Низький життєвий рівень населення

 

Змішане управління національною економікою - система управління, яка базується на різноманітності форм власності та органічно поєднує переваги ринкових і державних регуляторів.

Характерні риси змішаної системи управління:

1. Основним регулятором економічних процесів виступає ринковий механізм. Державне регулювання економіки доповнює ринкові важелі.

2. Система поєднує гнучкість ринкового саморегулювання, що забезпечує високу економічну ефективність виробництва, можливість задоволення численних і швидкоплинних особистих потреб і стійкість державного управління, необхідного для задоволення соціальних потреб суспільства.

3. Забезпечується реалізація вищих макроекономічних цілей: макроекономічна ефективність і конкурентоздатність, соціальна справедливість, стабільне економічне зростання.

4. Поряд з ринковими і державними макроекономічними регуляторами формується (насамперед у західноєвропейських та скандинавських країнах) ще один елемент управління - інститут соціального партнерства.

5. У сучасних умовах управління розвитком національної економіки передбачає врахування рішень наднаціональних, міждержавних органів, а також корпоративного управління.

Механізм макроекономінного регулювання ринкової економіки змішаного типу - система макроекономічних регуляторів, що складається з таких основних елементів:

- ринкові регулятори;

- важелі державного впливу на економіку (державне регулювання);

- корпоративне управління;

- інститут соціального партнерства, який виконує функцію узгодження (пошуку консенсусу) загальнодержавних і групових інтересів у соціально-економічній сфері (доходів, зайнятості, умов праці тощо) шляхом переговорів, консультацій і досягнення домовленостей за участю представників цих груп.

Змішана система макроекономічного регулювання притаманна країнам з розвиненою ринковою економікою (США, Японія, Франція, Англія). Маючи спільні риси, вона характеризується певними національними особливостями.

Виділяють два основні види регулювання змішаної системи економіки - економічний лібералізм, економічний дирижизм, та при цьому можна виділити кілька моделей ДРЕ.

Економічний лібералізм (лат. - вільний) - система соціально-економічних відносин, у якій домінують ринкові регулятори, а роль держави зведена до мінімуму.

Економічний дирижизм (лат. - керований) передбачає значний вплив держави на соціально-економічний розвиток країни.

Моделі державного регулювання економіки

Американська - лібералізована система управління національною економікою, у якій основний акцент переноситься на ринкові регулятори економічних процесів; державне регулювання зводиться до використання правових і опосередкованих методів з метою створення “правил гри” і сприятливих умов для розвитку бізнесу.

Японська - централізоване регулювання соціально-економічного розвитку країни з боку держави на основі використання переважно економічних, опосередкованих та неформальних методів ДРЕ. Домінує психологія колективізму, солідарності, підпорядкування особистих інтересів колективним і державним.

Шведська - управління соціально-економічним розвитком країни на основі активного втручання держави у процес розподілу і перерозподілу доходів, створення сильної системи соціального захисту населення, домінування ідей рівності й солідарності.

Німецька - система управління національною економікою з активним використанням ринкових регуляторів, насамперед конкуренції, і створенням на державному рівні ефективної системи соціального захисту громадян.