П. 1.4 Особливості управління економікою перехідного типу
В Україні, яка перебуває на етапі соціально-ринкової трансформації, формується система управління національною економікою. Метою реформування економіки України є створення соціально орієнтованої ринкової економіки, яка б на основі розвитку національного конкурентоздатного виробництва забезпечила гідний рівень життя населення, добробут нації в цілому. Моделі реформування економіки: Американська (так зване стихійне входження в ринок) - передбачає поступовий характер реформ, пасивну роль держави у цьому процесі, яка зводиться в основному до законодавчої діяльності й використання традиційних економічних важелів регулювання. Японська - передбачає активну роль держави у трансформаційному процесі: державне сприяння входженню в ринок та жорсткий контроль з боку держави на основі використання комплексу прямих, непрямих, економічних, правових, специфічних і нетрадиційних методів регулювання. Як показує світовий досвід, умовами успішного реформування національної економіки є: - формування реалістичної ідеї національного розвитку (відродження) країни; - наявність програми перетворень, політичної волі керівництва та команди реформаторів; - швидке проведення реформування; - економічна лібералізація, дерегуляція в плані переходу від старої бюрократичної системи до системи прозорих рішень; - компетентний і працездатний уряд (поєднання досвіду і знань), кваліфікована державна служба; - єдність, консолідація суспільства.
Фактори, що впливають на формування системи ДРЕ в Україні: Об'єктивні: - розвал Радянського Союзу і розрив традиційних економічних зв'язків; - висока сировинна, насамперед енергетична, залежність від інших країн; - деформована, нераціональна, неефективна структура народного господарства (високомонополізована, мілітаризована економіка з могутнім індустріальним потенціалом, який важко піддається структурній перебудові); - ресурсомістке затратне виробництво, переважно незамкнеї ного циклу; - велика залежність від іноземної допомоги; - важкі наслідки Чорнобильскої катастрофи (фінансові, матеріальні, моральні втрати); - високий рівень тінізації економіки тощо. Суб'єктивні: - повільний перебіг ринкових перетворень; - непідготовленість уряду і населення до реформування, важкий і болісний процес адаптації до нових економічних умов; - невпорядкованість відносин між основними гілками влади; - недосконалість законодавчого забезпечення реформ; - відсутність на початковому етапі реформування наукової концепції та програми перетворень; - самоусунення держави від виконання регулюючих функцій, помилки і прорахунки уряду; - брак кваліфікованих фахівців (команди реформаторів); - політична нестабільність; - зростання соціальної напруги, велика диференціація доходів, зубожіння значної частини населення; - традиції державного патерналізму; - українська ментальність (соціально-психологічні особливості нації): консерватизм, обережність, надмірна терплячість, утриманські настрої, сподівання на чиюсь підтримку.
Специфічні риси системи державного регулювання економіки України: - підірвана, але повністю не демонтована адміністративно-командна система управління; - незбалансованість народного господарства (цілі не підкріплені ресурсами); - значний зовнішній та внутрішній борг (1. Бюджетом 2002 року передбачено граничний розмір державного внутрішнього боргу України – 15 598 240 900 грн. (1 317 121 100 дол. США), граничний розмір державного зовнішнього борг у України – 7 993 079 700 дол. США; 2. Бюджетом 2003 року передбачено граничний розмір державного внутрішнього боргу України – 14 931 091 000 грн. (1 317 121 100 дол. США), граничний розмір державного зовнішнього борг у України – 8 588 474 800 дол. США); - слабка мотивація стратегічної діяльності, переважання тактичного управління; - відсутність ефективних стимулів до високопродуктивної праці та інтересу до виробничого нагромадження, - велика питома вага державного сектору, низька ефективність управління в ньому; - затратна ідеологія господарювання; - нераціональна організаційна структура управління; - традиційні бюрократизм і корумпованість службовців.
Стратегічна мета державного регулювання трансформаційної економіки: - створення макро- та мікроекономічних умов для забезпечення повноцінного функціонування ринкових регуляторів, ефективної діяльності суб'єктів господарювання, становлення конкурентоздатного національного виробництва, збалансованого і стабільного економічного розвитку; - формування гідних умов життя і праці громадян країни, задоволення їх потреб, реалізація соціальних цілей суспільства.
Функції державного регулювання економіки перехідного типу: 1. Постійні (традиційні): цільова, стимулююча, регулююча. коригуюча, регламентуюча, контролююча, соціальна. 2. Тимчасові — пов'язані з реформуванням системи соціально-економічних відносин і створенням умов щодо формування ринку: - макроекономічна стабілізація й вихід із кризи; - створення і впровадження стабільного ринкового законодавства; - реалізація конкурентних переваг країни (специфічних ресурсів розвитку); - становлення національного конкурентоздатного виробництва з орієнтацією на світові стандарти якості; - підтримка вітчизняного товаровиробника на основі критеріїв ефективності; - роздержавлення і пошук ефективного власника; - формування конкурентного середовища; - кардинальна структурна перебудова економіки; - раціональна науково-технічна та інвестиційно-інноваційна політика; - створення ефективної кредйтно-грошової та фінансової систем; - формування інститутів ринкової інфраструктури; - забезпечення раціонального входження у світову економіку; - формування ефективної системи соціального захисту населення; - забезпечення раціонального входження у світову економіку, реалізація конкурентних переваг країни (специфічних ресурсів розвитку); - створення умов для збереження економічної єдності країни» комплексного, раціонального розвитку регіонів; - проведення інституційних перетворень (створення правових інститутів, системи нових організацій та установ ринкового типу, нової системи управління економікою) тощо.
п. 1.5 Основні поняття дисципліни “Державне регулювання економіки” (ДРЕ) Державне регулювання економіки (ДРЕ) - це вплив держави на соціально-економічний розвиток країни. Державне регулювання економіки можна розглядати у трьох аспектах: 1. ДРЕ як наука - це синтез знань про суть, методологію і засоби впливу держави на соціально-економічні процеси, що відбуваються в країні. ДРЕ - це наука про ефективне використання різноманітних форм, методів та інструментів, що є у розпорядженні держави, задля реалізації соціально-економічних цілей розвитку суспільства. 2. ДРЕ як практична діяльність - це заходи держави щодо управління розвитком національної економіки. Управління економікою - це свідомий вплив держави на об'єкти і процеси з метою надання певної спрямованості господарській діяльності, узгодженості дій суб'єктів національної еко-воміки і досягнення бажаних результатів. Об'єктами ДРЕ є всі соціально-економічні процеси, що відбуваються у національній економіці в цілому, а також на окремих її рівнях і в ланках, тобто це - і макро-, і мікро-, і мезоекономіка. Суб'єкти ДРЕ — це суб'єкти виконання: держава та її інституційні органи (законодавчі, виконавчі, судові органи різних рівнів) та суб'єкти впливу: громадські й політичні об'єднання, засоби масової інформації, окремі особистості. 3. ДРЕ як навчальна дисципліна - це навчальний курс, у процесі якого студенти мають набути знань про суть, цілі, форми і методи впливу держави на розвиток економіки в цілому, управління окремими її сферами та секторами. Предметом дисципліни ДРЕ є вивчення сукупності прийомів, способів та інструментів управління соціально-економічними процесами, що відбуваються в країні.
Семінар (2 ч.) 1. Теорії макроекономічного регулювання 2. Досвід ДРЕ економіки в зарубіжних країнах 2.1 ДРЕ у країнах Західної Європи 2.2 ДРЕ у США 2.3 ДРЕ в Японії 2.4 ДРЕ у країнах Північної Європи
|
