П. 1.3. Державне регулювання економіки: необхідність, суть, функції, цілі, об’єкти, суб’єкти та основні етапи

Державне регулювання економіки - це система заходів задля здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави, спрямованої на створення нормальних умов ефективного функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки й всього суспільства.

Що розуміється під підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльністю держави?

Підтримуюча діяльність держави (підтримка функціонування ринку) передбачає: правове забезпечення ринкової діяльності, створення ринкової та виробничої інфраструктури, підтримання конкурентного середовища тощо.

Компенсаційна діяльність держави покликана компенсувати (лат. - зрівноважувати) недоліки або негативні наслідки функціонування ринку шляхом проведення антимонопольних та екологічних заходів, організації системи захисту для непрацездатних та малозабезпечених верств населення, боротьби з безробіттям тощо.

Регулююча діяльність держави передбачає регулювання економічних та соціальних відносин з метою реалізації певних цілей.

Необхідність втручання держави в економіку зумовлена:

1. створенням умов для ефективного функціонування самого ринкового механізму;

2. усуненням негативних наслідків ринкових процесів;

3. захистом національних інтересів на світовому ринку;

4. вирішенням проблем, які ринковий механізм вирішити не може або вирішує їх погано.

Основними цілями державного регулювання економіки є:

1. раціональне використання ресурсів і досягнення макроекономічної ефективності;

2. забезпечення стабільного розвитку національної економіки;

3. забезпечення конкурентоздатності вітчизняних товарів на світовому ринку;

4. реалізація соціальних цілей розвитку суспільства.

Макроекономічна ефективність означає:

- забезпечення зростання продуктивності праці у суспільному виробництві на основі його технічного і технологічного оновлення, вдосконалення організації й управління;

- збалансований, пропорційний розвиток економіки;

- повне та оперативне задоволення еоціально-економічних потреб суспільства.

Реалізація соціальних цілей розвитку суспільства передбачає забезпечення:

- соціальної справедливості;

- ефективної зайнятості;

- екологічної рівноваги;

- задоволення соціально-культурних, духовних потреб населення.

 

Держава завжди виконувала класичні економічні функції. Вона законодавче запроваджувала “загальні правила гри”, тобто систему нормативних актів, які регулюють діяльність суб'єктів ринку, в тому числі таких інститутів, як комерційні банки, біржі, акціонерні товариства. В державних судових органах розглядали не тільки кримінальні справи, але й майнові, господарські, конфлікти. Держава збирала податки, за рахунок яких не тільки утримувала чиновників, а й фінансувала закупівлю зброї і спорядження для приватних компаній.

Основні функції державного регулювання економіки

1. Цільова - полягає у визначенні цілей, пріоритетів і основних напрямків розвитку національної економіки.

2. Стимулююча передбачає формування регуляторів, здатних ефективно впливати на діяльність господарюючих суб’єктів (їх інтереси) і стимулювати економічні процеси у бажаному для суспільства напрямку.

3. Нормативна (регламентуюча) - держава за допомогою законів, законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності для суб'єктів економіки, визначає правовий простір.

4. Коригуюча - зводиться до коригування розподілу ресурсів в економіці з метою розвитку прогресивних процесів, усунення негативних екстерналій і забезпечення нормальних соціально-економічних умов життя суспільства.

5. Соціальна - передбачає регулювання державою соціально-економічних відносин (наприклад, між підприємцями і робітниками), перерозподіл доходів, забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій, збереження навколишнього середовища тощо.

6. Безпосереднє управління не ринковим сектором економіки - це регулювання державного сектору економіки, створення суспільних товарів і благ.

7. Контролююча - означає державний нагляд і контроль за виконанням і дотриманням законів, нормативних актів, економічних, екологічних та соціальних стандартів тощо.

Мінімальні функції держави:

- створення правової бази;

- захист конкуренції;

- забезпечення економіки необхідною кількістю грошей;

- мінімізація негативних екстерналій;

- розподіл і перерозподіл доходів;

- виробництво суспільних товарів і благ.

 

Об'єкти державного регулювання економіки - сфери, галузі, регіони, а також явища, ситуації та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникати проблеми, які не вирішуються автоматично або невідкладно, як того вимагають умови нормального функціонування економіки й підтримання соціальної стабільності.

Конкретні об'єкти ДРЕ:

- економічний цикл;

- структура економіки;

- умови нагромадження та інвестиційна діяльність;

- науково-технічний прогрес та інноваційні процеси;

- грошовий обіг та інфляція;

- ціни;

- платіжний баланс;

- блок соціальних проблем (зайнятість і доходи населення, підготовка і перепідготовка кадрів, соціальний захист тощо);

- умови конкуренції;

- навколишнє природне середовище (екологічні проблеми);

- регіони.

Щодо названих об'єктів держава проводить відповідну економічну політику, оскільки перелічені об'єкти мають абсолютно різний характер.

 

Суб’єкти державного регулювання економікою – носії, виразники та виконавці господарських інтересів, насам перед соціальні групи, які можна відрізнити за такими ознаками: майном, доходами, видами діяльності, професіями, галузевими та регіональними інтересами.

Суб’єкти ДРЕ:

- наймані робітники;

- власники підприємств;

- фермери та земельні власники;

- управлінці та акціонери;

- інвестори;

- політичні партії, які є виразниками політичних, регіональних, соціально-економічних та культуриних інтересів;

- органи державної та місцевої влади;

- Національний банк.

 

Складовими (етапи) процесу управління розвитком національної економіки є:

- макроекономічний аналіз;

- макроекономічне прогнозування;

- планування соціально-економічного розвитку країни;

- макроекономічне програмування;

- організація і регламентація дій суб’єктів національної економіки;

- стимулювання бажаних процесів;

- оперативне регулювання;

- контроль за дотриманням правил і норм економічної поведінки суб'єктів;

- національне рахівництво.