П. 10.2. Основні форми, методи та інструменти впливу держави на функціонування зовнішньоекономічного сектору

Зовнішньоекономічна політика держави дотримується:

1. політики вільної торгівлі, яка характеризується мінімальним втручанням у процеси ЗЕД, у цьому випадку торгівля розвивається на засадах дії ринкових сил, попиту і пропозиції. Вважають, що за цих умов краще гарантовані ті вигоди, які забезпечує міжнародне економічне співробітництво;

2. протекціоністської політики, яка має на меті захистит внутрішній ринок від іноземної конкуренції за допомогою митних бар'єрів та інших економічних і політичних важелів.

Переваги протекціонізму: допомагає дещо зменшити вплив на національну економіку негативних тенденцій, що є на світовому ринку; захистити від іноземної конкуренції національні галузі економіки, які ще не зміцніли; сприяє збільшенню зайнятості населення; дає змогу реалізувати внутрішні програми економічного розвитку, збільшувати доходи уряду.

Недоліки протекціонізму: створення різні перешкод на шляху міжнародного товарообміну, може завдати значної шкоди національній економіці, зменшити її ефективність і конкурентоспроможність.

Тому уряди країн, регулюючи ЗЕД, найчастіше дотримуються політики поміркованої.

Механізм державного регулювання ЗЕД - сукупність правових, фінансово-економічних і організаційно-управлінських форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава стимулює, координує і регламентує діяльність суб'єктів у сфері зовнішньоекономічних зв'язків відповідно до цілей та завдань.

Основні методи регулювання ЗЕД:

— правові;

 

— економічні (акти тарифного регулювання);

Митні тарифи - це систематизований перелік митних податків на товари, що ввозяться у країну чи вивозяться з неї.

Мито - це податок на товари, майно, цінності, які перевозяться через кордон країни.

Класифікація мита

за об'єктом:

= експортне;

= імпортне;

= транзитне.

за способом нарахування:

= адвалерні, які нараховуються у відсотках до митної вартості товару (митна вартість товару включає ціну товару за рахунком-фактурою, а також такі фактичні витрати, як транспортування, страхування та інше до перетину митного кордону. Визначають за офіційним курсом іноземної валюти, запровадженим НБУ);

= специфічні, які нараховуються у визначеному розмірі до одиниці вимірювання товару (маси, площі, об'єму та ін.);

= комбіновані, які об'єднують специфічні й адвалерні мита.

 

— валютне регулювання;

Серед нетарифних важелів регулювання ЗЕД важливу роль відіграють валютні обмеження, тобто регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютними цінностями, яка може обмежувати зовнішньоекономічну діяльність або її стимулювати.

Валютне регулювання - це сукупність заходів держави та центрального банку в сфері валютних відносин, що включають:

= валютні обмеження;

= регулювання валютних курсів;

= імпортні депозити.

 

— адміністративні (нетарифні);

Адміністративними важелями є ембарго (повна заборона зовнішньоекономічних операцій), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товарів (упакування, маркування, добровільні обмеження експорту, бюрократичні ускладнення митних процедур (запровадження підвищених вимог до якості, санітарних та інших стандартів).

Ліцензування ЗЕД ведуть у таких формах:

1) дозвіл на те, щоб займатися зовнішньоекономічною діяльністю;

2) дозвіл на проведення певної експортно-імпортної операції.

В Україні застосовують такі види ліцензій:

= генеральну - це відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції щодо певного товару і/або з певною країною (групою країн) упродовж періоду дії режиму ліцензування щодо цього товару;

= разову (індивідуальну) - це разовий дозвіл, який має іменний характер. Його видають для виконання кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоторговельної діяльності на період, потрібний для виконання цієї операції;

= відкриту (індивідуальну) - це дозвіл на експорт (імпорт) товару впродовж певного періоду часу (однак не менше одного місяця) з зазначенням його загального обсягу.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видає Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України, а ліцензії на операції з переміщення валютних цінностей з метою інвестицій або надання кредитів суб'єктам ЗЕД - Національний банк України.

Ліцензування зовнішньоторговельних операцій тісно пов'язане з кількісним обмеженням цих операцій - квотами на імпорт та експорт окремих товарів. Квотування є гнучким методом регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Квоти - це граничний обсяг певних товарів, які дозволено експортувати або імпортувати.

В Україні застосовують такі види квоти:

= глобальні - це квоти, запроваджені для товару (товарів) без визначення конкретних країн, куди товар (товари) експортують або із яких його імпортують;

= групові - це квоти, запроваджені для товару (товарів) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортують або із яких його імпортують;

= індивідуальні - це квоти, запроваджені для товару (товарів) з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) можна експортувати або з якої його можна імпортувати.

 

— заохочення експорту.

Шляхами стимулювання експорту є:

1. Економічне стимулювання:

— надання пільгових експортних кредитів (зниження ставок тв подовження термінів);

— страхування експортних операцій.

2. Фінансове стимулювання:

— податкові пільги (відстрочка, знижка, часткове або повне звільнення від податків тощо);

— субсидії.

3. Демпінгова політика.

Демпінг - продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від внутрішніх.

Антидемпінгові обмеження - це урядові обмеження на імпорт (тарифи, квоти), які забороняють продавати на внутрішньому ринку імпортні товари дешевше, ніж реалізується продукція місцевих виробників.

4. Адміністративні заходи щодо вивозу товарів.

5. Прогнозування (виявлення перспективних ринків).

6. Інформаційне, консультаційне обслуговування, організація виставок, ярмарків, підготовка кадрів.

7. Засоби морального заохочення (дипломатична підтримка).