Міжнародного менеджменту
Зовнішнє середовище, в якому функціонує фірма, принципово важливе для будь-якого бізнесу незалежно від його спрямованості і масштабів. Але для міжнародного бізнесу воно має особливе значення: якщо у власній країні все “більш менш знайоме”, то, з виходом на міжнародний ринок фірма потрапляє часто не лише в незнайоме економічне, політичне, соціальне і культурне середовище, але - що не менш важливо - і в обстановку, коли не є очевидними можливості і джерела його вивчення та адекватної оцінки [16, 17, 21, 22]. Розглянемо основні фактори зовнішнього середовища, в якому функціонує міжнародна організація, а саме: 1) культура; 2) економіка; 3) політика; 4) технологія. Культура. Під культурою розуміють домінуючу у суспільстві систему цінностей, вірувань, звичаїв і установок. Кожне суспільство має свою культуру, яка впливає на стиль життя. Культура - це набуття знань про використання людьми уявлень щодо досвіду і загальної суспільної поведінки. Формами прояву культури є: цінності, звички, вірування, позиція, мораль, традиції, поведінка, мистецтво, закони. Основними характеристиками культури є: -культура не є біологічною рисою, а являє собою результат навчання і досвіду (learned); -люди причетні до культури певних соціальних груп (shared); -культура передається від покоління до покоління (trunsgenerational); -культура пов’язана з певними символами (symbolic); -культура - певна система, цілісність і має власну структуру (patteerned); -культура грунтується на здатності людей пристосовуватись до змін (adaptive). Наприклад, культуру США можна охарактеризувати як індивідуалістичну, неформальну, матеріалістичну і орієнтовану на самоцінність часу. У той же час в Японії і Китаї приділяється набагато більше уваги групі (команді), ніж індивідуму. Підпорядкування і співпраця є важливішими від індивідуалізму. Американська культура не приділяє великого значення традиціям, церемоніям і формальностям, які є важливими характеристиками латиноамериканської, ближньо- і далекосхідної культури. Американці не люблять “ходити навколо справи” і віддають перевагу без церемоній відразу переходити до діла. Однак, у Латинській Америці або Саудівській Аравії прийнято спочатку порозмовляти на теми, що не відносяться до справи, і лише після цього зосередитись на справжній цілі зустрічі. Мова - ще один аспект культури - завжди створює труднощі для організації, що веде свої справи за кордоном. У зв’язку з певною двозначністю подібних слів, а також через проблеми, пов’язані з перекладом, можуть виникати бар’єри на шляху обміну інформацією. Збільшити їх непроникливість може неспівпадіння мови жестів у взаємодіючих культурах [21, 23]. Відмінності між культурами виражаються у неспівпадінні установок з приводу влади, значення роботи, ролі жінки у суспільстві, готовності ризикувати і, навіть, расових переваг. Дослідники встановили, що саме проблеми людини, обумовлені роботою в іншій культурі, зазвичай, стають причиною невдач. Тому, щоб досягти успіху, організаціям і керівникам потрібно виявляти культурні відмінності і відповідним чином змінювати поведінку в міжособових контактах, стиль і методи ділової практики і керівництва. Прикладами впливу культури суспільства на підходи у менеджменті є [21]: -централізація проти децентралізації прийняття рішень; -безпечність проти ризику; -індивідуальні винагороди проти групових; -неформальні процедури проти формальних; -висока організаційна лояльність проти низької; -кооперація проти конкуренції; -короткострокові горизонти проти довгострокових; -стабільність проти інновацій.
Економіка. Фірми, що працюють у міжнародному середовищі, повинні аналізувати економічні умови і тенденції,що відбуваються в економіці тих країн, де вони ведуть або планують вести справи. Аналіз середовища сприяє підвищенню ефективності процесу прийняття рішень і планування. Структура основних даних економічного аналізу зовнішнього середовища, необхідних міжнародному менеджеру, має вигляд [4, 6, 7, 21]: 1. Місце країни за показниками: ВНП (ВВП), темпи економічного росту, темпи росту інвестицій, зовнішньоторговельний оборот, імпорт товарів і послуг. 2. Населення країни загалом і за регіонами; статева та вікова структура населення в динаміці. 3. Структура суспільства і питома вага окремих соціальних прошарків з характеристиками їх особистого і сімейного доходу; динаміка цих показників. 4. Ресурси основних видів, що цікавлять фірму, з ранжуванням за наявністю в країні і регіонах; вартісною оцінкою; рівнем дефіцитності. 5. Основні характеристики можливостей зв’язку (кількість телефонів на тисячу жителів; різновидності і ефективність роботи пошти; основні характеристики комп’ютерних послуг). 6. Характеристики транспортних комунікацій. 7. Рівні оплати праці в сферах бізнесу, що цікавлять фірму (за основними категоріями найманих працівників); прийняті у країні форми оплати праці. 8. Загальна оцінка розвитку і можливостей: -галузей - потенційних конкурентів; -галузей - потенційних постачальників; -галузей - потенційних споживачів. 9. Основні елементи валютного регулювання в країні. 10. Основні елементи торгових і експортно-імпортних обмежень у країні. 11. Розвиненість науково-технічної і консультаційної діяльності в країні (напрямки, фірми, можливості залучення). 12. Економічна ситуація в країні (інфляція, безробіття, регіональні і галузеві депресивні явища, бідність і т.д.) [21]. Основними характеристиками національних економік як елемента середовища міжнародного бізнесу і менеджменту є: - стабільність і рівень розвитку; - рівень інфляції; - стабільність національної валюти. Національні економіки за рівнем розвитку класифікують на: - розвинені країни; - країни з перехідною економікою; - слаборозвинуті країни, або країни, що розвиваються. З позиції міжнародного бізнесу і менеджменту особливостями слаборозвинутих країн є [2, 21, 22]: - низький рівень виробництва ВНП на душу населення; - низький рівень життя населення; - слабкий розвиток промисловості, освіти, системи розподілу і комунікацій; - значна кількість державних регуляторів і втручання держави в економіку; - нарощування продуктивності праці.
Політика. Існують три основні політичні фактори впливу на діяльність міжнародних організацій [21, 22, 23]: 1. Позиція уряду щодо міжнародних операцій, яка передбачає: - стимули для започаткування бізнесу в країні-господаря (низькі відсоткові ставки за кредит, податкові пільги, прискорена амортизація, дотації і субсидії); - встановлення різних вимог до міжнародних компаній, виходячи із суверенітету (обмеження частки іноземного капіталу у статутному фонді підприємств, вимоги продавати товари і технології на місцевих ринках, створення робочих місць для місцевого населення тощо). 2. Ефективність державного управління: - наявність бюрократичних структур, що заважають діяльності ТНК; - вплив бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах; - хабарництво (наприклад, Закон про корупцію в зовнішньоекономічній діяльності США (1977 р.) забороняє американським компаніям давати хабарі іноземним урядам. У Франції, Великобританії це не забороняється, а навпаки, сума хабарів вираховується з податку). 3.Політична стабільність, що передбачає: - експропріацію і націоналізацію; - політичні ризики (макроризик і мікроризик); - тероризм. Міжнародні фірми повинні рахуватись з багатьма законами і регулюючими актами. Останні - відносяться до таких питань як оподаткування, патенти, трудові відносини, стандарти на готову продукцію, ціноутворення і надання відомостей державним установам. Наприклад, закон про недобросовісну конкурентну боротьбу в Німеччині забороняє підприємствам користуватись заохочувальними купонами і відривними ярличками в упаковці товару у цілях просування товарів на ринок. Подібні заходи широко використовують американські компанії на внутрішньому ринку, але для німецького ринку вони повинні розробляти інші способи зацікавлення споживачів. Ціноутворення часто жорстко регулюється Всесвітньою Торговою Організацією (WTO). Таким чином, структура даних правового аналізу має такий вигляд [21]: 1. Загальна оцінка узгодженості системи права у країні з основними положеннями міжнародного права. 2. Регулювання експортно-імпортних операцій (включаючи питання міжнародних перевезень). 3. Регулювання в’їзду/виїзду приватних осіб. 4. Захищенність власності і прав особистості. 5. Регулювання переміщення капіталу, експорту прибутку, інших фінансових операцій через кордон. 6. Оцінка елементів комерційного права, які можуть цікавити фірму. 7. Регулювання створення і трансформації бізнесу. 8. Регулювання трудових відносин. 9. Регулювання цін. 10. Елементи антимонопольного законодавства, які можуть торкатись інтересів фірми. 11. Оподаткування фірм і приватних осіб. 12. Загальна оцінка стабільності правової системи країни. Крім того, на операції у сфері міжнародного бізнесу впливають політичні фактори (політичні події і рішення). Соціальна напруга може порушувати процес виробництва або обмежувати збут, якщо хвилювання спрямовані проти заводу іноземного володіння. Політичні дії проти уряду або несподівана зміна режиму, означають збільшення невизначеності для експортера або іноземного інвестора. Тому політичні фактори потрібно оцінювати до моменту вкладення капіталів чи прийняття на себе зобов’язань зі збуту. По мірі надходження інформації і зміні обставин необхідно коректувати відповідні прогнози. Отже, структура основних даних політичного аналізу зовнішнього середовища, необхідних міжнародному менеджеру, має вигляд [21]: 1. Політичний режим в країні. 2. Міждержавні (міжрегіональні, міжміські) угоди між країною перебування і країною базування. 3. Участь країни в політичних блоках і міжнародних економічних союзах (можливий вплив на майбутній бізнес: можливості, загрози). 4. Політичні партії і громадські організації в країні базування, які мають тісні контакти з владою, політичними партіями і громадськими організаціями країни перебування. 5. Найвидатніші політичні лідери (короткі біографічні дані). 6. Основні політичні партії і найвпливовіші громадські організації в країні перебування. 7. Основні політичні суперники, що ведуть боротьбу за владу у країні, і сутність їх принципових позицій в економічних, соціальних і правових питаннях. 8. Коротка характеристика зв’язку “бізнес-політика” (фірми, партії, лідери). 9. Найближчі вибори парламенту і президента (або їх аналогів у країні), перспективи їх результатів і ймовірний вплив на бізнес і на відношення з країною базування. 10. Роль і вплив регіональної влади (з урахуванням регіонів проникнення фірми). 11. Політична обстановка у регіонах проникнення фірми. 12. Загальна оцінка політичної стабільності у країні.
Технологія. Оцінюють рівень технології в країні-господаря; взаємозв’язок між технологією і операціями міжнародних компаній; витрати на сировину, енергію, транспорт тощо.
Наведемо порівняльну характеристику факторів зовнішнього середовища для національних і міжнародних організацій (табл. 1.1) [21].
Таблиця 1.1 Порівняльна характеристика зовнішнього середовища для національних і міжнародних компаній
|
