Холдингова форма організації ТНК

 

Компанія офшор може мати два статуса: 1) статус нерезидентної офшорної компанії; 2) статус звільненої від податків резидентної компанії [1, 13, 21].

Статус нерезидентної офшорної компанії передбачає, що компанія реєструється в даній юрисдикції, жодні операції всередині цієї країни не проводить. Прикладом нерезидентної офшорної компанії є швейцарські доміціарні компанії (domiciliary company). Доміціарна компанія має податковий доміциль в Швейцарії, тобто є платником швейцарського податку на прибуток від всіх своїх операцій у всіх країнах. Проте вона не може мати на території Швейцарії свій офіс і не має права вести будь-яку комерційну діяльність в самій Швейцарії, тобто компанія повністю керується з-за кордону.

Отже, в юрисдикції, в якій зареєстрована фірма, можна акумулювати доходи ТНК, які не оподатковуються за принципом резидентства.

Статус звільненої від податків резидентної компанії надається компанії офшор у випадку, якщо вона належить нерезидентам, але керують нею місцеві директори, має свій офіс і проводить офшорні операції. Резидентній компанії звільнення від податків на доходи надається тільки на офшорні операції. Така компанія, зазвичай, також сплачує щорічні податки за фіксованою ставкою або податки на доходи за меншими ставками. При цьому вона має право на здійснення частини своїх операцій в країні інкорпорації, наприклад, може інвестувати доходи, отримані нею в інших країнах. У разі отримання прибутку від джерел в країні реєстрації стосовно такої компанії, застосовуються внутрішні, непільгові ставки податків.

Наприклад, якщо офшорна компанія-резидент Кіпра оподатковується податком 4,25% на свої доходи, отримані в інших країнах, то для прибутку, одержаного з джерел на Кіпрі, діє ставка 25% [22, 23].

Будучи організаційною структурою ТНК, офшорна компанія зобов’язана звітуватись перед вищою управлінською ланкою про свої результати, фінансові результати її діяльності заносяться до консолідованого балансу ТНК. Щодо публічної звітності, то в деяких офшорних зонах, вона є необов’язковою.

Офшорні компанії, що входять до складу ТНК і є посередниками між різними ярусами ТНК, називаються базовими офшорними компаніями (base company, БК).

БК поділяються на [1, 3, 22, 23]:

- БК некомбінованого типу (uncombined), що здійснюють всі свої операції лише в третіх країнах;

- БК комбінованого типу (combined), що здійснюють всі свої операції не лише в третіх країнах, але й в країні свого місцезнаходження.

Стосовно країни резидентства своєї контролюючої материнської компанії базові компанії поділяються на:

- БК традиційного типу (normal), що здійснюють операції між дочірніми компаніями, не пов’язаними з країною резидентства материнської компанії;

- БК нетрадиційного типу (abnormal), що можуть здійснювати операції між компаніями-резидентами країни, де знаходиться материнська компанія, причому зв’язок між цією материнською компанією і дочірньою компанією-резидентом тієї ж країни опосередковується БК (рис. 3.17-3.18) [22, 23].

 

 

Під холдингом слід розуміти акціонерне товариство, яке створюється з метою заволодіння контрольними пакетами акцій інших акціонерних товариств. Особливістю холдингів є те, що вони здійснюють фінансове управління [3, 5, 10].

При побудові внутрішньофірмової структури ТНК важливо не тільки створити мережу закордонних асоційованих в групу компаній, а об’єднати їх в єдину систему для вирішення стратегічних завдань фінансування і податкового планування [3, 21].

Якщо подати внутрішньофірмову структуру ТНК у вигляді піраміди, на вершині якої знаходиться головна материнська компанія – “мізковий” стратегічний центр ТНК, а фундаментом є спеціалізовані дочірні компанії різних сфер діяльності, то опосередкованою ланкою піраміди, що пов’язує материнську компанію з дочірніми підприємствами як раз і будуть посередницькі компанії-провідники.

Компанії-провідники контролюють фінансові трансакції між компаніями групи, через них здійснюються інвестиції по всій внутрішньофірмовій мережі, вони акумулюють на своїх рахунках доходи ТНК та займаються їх розподілом. До сфери діяльності компаній-провідників відноситься також оперативне управління дочірніми компаніями нижчого рівня. Компанії-посередники можуть бути субхолдингами, фінансовими чи сервісними компаніями, а також поєднувати в собі ці види спеціалізації. Схематично внутрішньофірмову структуру управління ТНК можна подати у вигляді рис. 3.19 [3, 21].

Кожна з компаній третього яруса може мати свою власну розвинуту внутрішньофірмову структуру управління.

Діяльність компаній-провідників другого яруса, зазвичай, є класичною формою офшорної діяльності, і такі фірми створюються в країнах з низькими податками і податковими пільгами.

Офшорний бізнес – це фінансово-господарська діяльність, що здійснюється поза країною реєстрації і місцезнаходження компанії. Знаходячись в певній юрисдикції, компанія, яка займається офшорними операціями, всі свої угоди проводить лише з компаніями-резидентами третіх країн і не веде жодних операцій з резидентами офшорної зони.

Компанії-провідники безпосередньо не пов’язані з виробничою, збутовою та іншими видами діяльності, можуть бути винесені за межі юрисдикції компаній 1-го і 3-го ярусів, в так звані юрисдикції офшор.

Юрисдикції офшор – країни, що допускають реєстрацію на своїй території компаній-провідників за умов, що їх діяльність не буде пов’язана з країною місцезнаходження, тобто всі доходи компанія буде отримувати поза юрисдикцією оффшор та інвестуватись ці доходи будуть також в третіх країнах.

В основі законодавства більшості юрисдикцій офшор лежать норми англосаксонського права, які, зокрема, передбачають, що компанія оподатковується на всі свої доходи, отримані з різних джерел в різних країнах, в тій країні, де вона зареєстрована.

Мінімізація податків (мінімальні ставки податків на прибуток для компанії офшорного статусу) – основна суть створення компанії офшор. Коли компанія оффшор починає здійснювати діяльність на території тієї країни, де вона зареєстрована, до доходів, від цієї діяльності, застосовуються ставки податків компаній-резидентів неофшорного профіля.

 

 

 

ТЕМА 4. МОТИВУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ,