Державне страхування експорту

 

Для стимулювання експорту держава часто застосовує страхування експортних кредитів, яке здійснюється через державні та напівдержавні організації, а також за допомогою гарантій і доручень уряду.

Існування таких форм страхування пояснюється тим, що приватні страхові компанії неспроможні взяти на себе політичні та економічні ризики на довгий період. Страхування експортного договору залежить від експортної угоди, що лежить в його основі, платоспроможності імпортера та його гарантій.

У цьому випадку експортер може застрахувати ризик неплатежу за допомогою державного страхування на 85-95% суми вимог.

Гарантії видаються при виконанні таких умов:

- заявник - резидент країни-експортера;

- товари і послуги мають походження країни-експортера;

- імпортер погоджується здійснити аванс у розмірі 15-20% від суми поставки;

- графік погашення заборгованості за середньостроковими і довгостроковими кредитами передбачає декілька дат погашення протягом терміну дії кредиту;

- учасники угоди зобов’язуються своєчасно надавати дані про несвоєчасне погашення кредиту і про можливі збитки;

- дія гарантії починається після сплати збору, що отримує страхова організація.

Послуги з державного страхування експортних кредитів надаються практично у всіх розвинених країнах, але найбільш активно вони представлені у Швейцарії, Німеччині, США, Франції, де існують спеціальні інститути, коштами яких керує держава.

Ці організації страхують переважно різні види ризиків:

- зовнішньополітичний ризик;

- ризик заборони на переведення коштів, включно ризик мораторію;

- кредитний ризик, якщо замовник або боржник є державною установою (кредитні ризики приватних замовників на страхуються).

Для зниження ризиків, пов’язаних зі здійсненням експортно-імпортних операцій, існують різні способи, а саме банківські інструменти страхування ризиків (акредитив, гарантія тощо) і страховки, особливо спеціальних страхових товариств.

Способи страхування експортних ризиків при довгострокових угодах подаються у вигляді табл. 5.2 [21].

Джерела фінансування імпорту схожі з джерелами фінансування експорту. Це обумовлено тим, що надання кредиту експортеру дозволяє йому розширяти торговий кредит імпортеру (наприклад, коли банк готовий надати експортеру аванс під інкасо, експортер має можливість погодитись на оплату товару шляхом строкової трати), а також тим, що надання кредиту імпортеру дозволяє експортеру отримати оплату негайно (використовуючи, наприклад, лізингові або форфейтингові операції).

 

 

Таблиця 5.2

Способи страхування експортних ризиків при довгострокових угодах

Ризики	Способи страхування
Фабрикаційний ризик	-страховка спеціального страхового товариства -безвідзивний підтверджений акредитив -аванс замовника
Ризик неплатежу	-страховка спеціального страхового товариства -безвідзивний підтверджений акредитив -банківська гарантія / аваль -форфейтинг
Ризик обмінного курсу валют	-строкова валютна угода -валютний опціон -отримання кредиту в іноземній валюті -страховка спеціального страхового товариства -форфейтинг -внутрішньовиробнича компенсація заборгованості і вимог в іноземній валюті
Ризик зростаючих витрат при виробництві товару	-обмовка про зміну ціни в експортному контракті -перенесення додаткових витрат на постачальників -відсоткова своп-операція
Ризик зміни відсоткових ставок	-перенесення додаткових витрат на постачальників -відсоткова своп-операція -фінансування з плаваючими відсотковими ставками

 

Способи фінансування імпортерів включають:

- банківський овердрафт в національній або іноземній валюті;

- позику національній або іноземній валюті;

- торгівлю по відкритому рахунку;

- фінансування шляхом комісійної форми;

- розрахунки за допомогою акцептованого акредитиву і акредитиву з роз­строчкою платежу;

- лізинг;

- форфейтинг;

- фінансування покупцю;

- зустрічна торгівля;

- банківський акцепт;

- позика під продукцію.