Дошка 7з

Тако рцѣмо смє, жє імахом красная вѣнцє Вірє нашє а нє імахом цизіа добіратєсє. Ту кнєз нашє рєчєшє, жє імахом ітє до Ясунє- боляривє, абєхом смє то ухраняли одо вразє по бєнсть рано, а поздѣнь час будє оконція поздѣ.

І да імєхом сила нашія по ступьѣ – Матирь, Сунє сва строянія: а кридлєва обаполє розєрщєна і тѣла вє срєдьці, а глава Ясунє – на рамєна го. Во(є)вєндцє славнє, яковє нє лєншєшуть в сєнчіѣ главє своя Ясунє а убрєготь ю до ова днє, колі би Щєху ідє до закату Сунє со воє сва, а Хрвать бєріяй свє воя. Тодь іна часть і Щєху сє лєншє з русєва: а тако з нєодѣлєнція зємє, а с ніхма утворє Русколанє.

Кій бо усєндєсє о Києвє, а тому смє хом подлєгцє, а з нім доцєлє сєн Русє стрящєм сєн. А тако будьва ни іна сила, нє ідєхом о ні, а со Русь, понєждє тая єсь Мать нашє, а тако смє – дѣцшті єіє, а бєдєхом до коньци о ню.

***

Так речемо ми, що маємо красне вінце Віри нашої і не маємо чужої добиратися. Тут князь наш рече, що маємо іти до Ясуні-болярина, аби ми то охраняли од ворогів якомога раніше, а пізніший час буде оконче пізно.

І да маємо силу нашу по степах – Матирь, Суне нашим вишикувану: а крила обаполи роз'єрщені [*розпростерті] і тіло всередині, а голова Ясуні – на раменах його¹. Воєводи славні, які не лишають у січі голови своєї Ясуні і убережуть її до того дня, коли би Щех іде до закату Суні з воями своїми, а Хорват брав своїх воїв. Тоді інша частина Щехова лишилася з русами: і так з неподіленням землі, а з ними утворили Русколань.

Кий бо усівся в Києві, і тому ми підлягли, і з ним до цього Русь будуємо. І так буде нам інша сила, не ідемо з нею, а з Руссю, оскільки тая єсь Мать наша, і так ми – діти її, і будемо до кінця з нею.

_____

¹ Тут описується бойовий стрій русів у вигляді Матері-Птиці: ударний полк – Ясун і бокові допоміжні полки – крила.