Дошка 17в

Якождє тако рієх оно Кісєк на людє свє за часє напднєстє на овіє. І тоіє омързєшєсє о вразєх і токьщє на они, і потлцчє іє. Сє іміяхомь знак тоієі мощьєностє і нє мъгощєхом до Явє датє ови, сєбто би слабостщє. І сє імяхомь силоу, і сьмє мнозіє, і вразє нє соутє толки мнозіє, яко сьмє. І сьмє – русіцє, і вразіє нє соутє они.

А камо іє врждєна крєвь нашіє, тамо іє зємє нашіє. І сє вразіє вѣдіяшутє, і сє они сєн старашутєсє, і сє старощє іє марна. Будєтє, якождє овє біяшя о старє часє Оцієх нашієх. Рєчєхомь ієщє слови тиє назпамєнтє, абихомь нє ієдіни одо тіє словє нє оутратєтє і рцєхомь братрєм нашієм отакождє: "Сє сила Божстіє бєндєшєтє на ви, і ту овінтєзєтє врзє вашіє до концє. Іжє хчєшєтє Зємє вашіє, такождє врзєтє моу до оустє пълніє. А тє полока ону до дрстє свє а нє рчє, простіє, ніжє слъви свє. Будєтє синє свє Бгоувє, і сіла іхьва пєрєбєндєшєтє на ви до концє."

Нє іміяхомь анє чєрєвє нашіє наситєтє хлієбєм, сєбто пождєн на огнь вражєскь. І кравіє, нашіє скутє, трпяшєтє тугу такождє, і сє якождє ми. І сє акинє нашє харалужнє одрждєхомь одє полоудєнє борзіє, а бєдієхомь силни віщє врзє нашіє.

***

Якож так речив колись Кісек на люди свої за часів нападу на них. І ті омерзили на ворогів і текли на них, і потовкли їх. Се маємо знак тої мощності і не можемо до Яви¹ дати його, себто бо слабість. І се маємо силу, і ми є множеством, і вороги не суть такими многими, як ми. І ми – русичі, і вороги не суть ними.

І де є вержена [*пролита] кров наша, там є земля наша. І се вороги видять, і се вони стараються, і се старання їх марне. Будете, якож ті були у старі часи Отців наших. Речемо ще слова ті напам'ять, аби не єдиного од тих слів не утратити і речемо братам нашим отаке: "Се сила Божа буде на вас, і тут звитяжете ворогів ваших до кінця. Іже хотітимуть Землі вашої, також вержіть йому до уст повно. І те полока [*поковтає] ону до дристи своєї, і не рече, просто, жодного слова свого. Будете синами своїх Богів, і Сила їхня пребуде на вас до кінця."

Не можемо ані черева наші наситити хлібом, себто пожений [*спалений] на огні ворожим. І корови, наші скотини, терплять тугу також, і се якож ми. І се акини² наші харалужні одержимо од полудня борзо, і будемо сильніші ворогів наших.

_____

¹ Гнатюки виправляють на "Яму" – Бог смерті.

² Взятий варіант Гнатюків в розумінні "мечі", у інших слово пишеться в оригіналі окремо – "ако інє".