Дошка 18а

Сєбто зряшєтє обєсва, да імєтє Птицю тую на чєлє вашєм. А та вєндє ви до витєжєнстє надо врзє. Сє бо ях іни Сва а тамождє сєн одєржєшєт. І ту красоущєсє прєд ни а влєцє свієтамє до сєнє.

І таква бяшєтє во інь часо, яко руштє ідяшє со вєндєма. І тиє хотяє унєстє Бозє сви до морє і тамо угнієздєсєша. І сє граді а пмоля, і бястщє тамождє многа зодъша, яко соутє боганстє. І та пмоля украсєни соутє злтєм і србрєм, і многая осє дрвєні Бзє, почтяшє, удѣщєтє ускусі. І та осє вієдома іним, і такождє тиа зрячєшє, а задєша на тоа, і пєрєщєшіа ови. І тамождє нє імящі родіцє нашіє покоєтєсє. Орабі ходящєшє до тє а трзящєшє на трзєщах о богъстви та. І тамождє оусєдшє отрцє, одєрєнє дашєісє.

І та зємє повієда єсчє мрзъстє прє і злиа оужівє. Сєбто ми одєндєша о горєх Карпєньстєх до Киа і тамо бяхом такождє вряждєнє о злєх язєцєх. Сє бо пояхом, яко сьми русє, о славнєх днєх сєх. А іміємо спєви тиа од Оцє нашіє о краснієм жітбє во ступіах а о славіє Оцєв.

Сє бо вієводо Бобрієцє, вєдштєі русє до Голинє, по смртє обрятщь чін Пєроунь. І хріябрє гордінствє то нє запоминьмо овєждє. А якождє єсьмє сині Оцєв нашєх, да іміємо любвє до памятє ієх а рцєхом о нє, якождє бяшє они силоу нашєу. А сила та ідє до ни од ієх жніу: лє вѣніємо, а лє вієну тягнєхом.

***

Себто зріть навколо, да маєте Птицю тую на чолі вашому. А та веде вас до витяженства над ворогами. Се бо брала іних Сва¹ і там се одержувала [*перемагала]. І тут красується перед нами і влече [*манить] світами [*кольорами] до синяви.

І так було во іні часи, яко руси йшли з венедами. І ті хотіли унести Богів своїх до моря і там угніздилися. І се [побудували] гради і помоля [*храми], і було там многа зодчих, яко суть багаті. І ті помоля украшені суть золотом і сріблом, і многая оці древні Боги, почитаючи, удіюють іскусно [*майстерно]. І то оце відомо іним, і також ті зріли, і заздрили на то, і періщили нас. І тамож не мали родичі наші покоїтися. Ораби ходили до тих і торгували на торжищах задля богатства того. І тамож усілися отроки, одерень даючися.

І та земля повідає ще мерзості прі і злі уживи [*вчинки]. Себто ми одійшли від гір Карпенських до Кия² і там була також ворожість від злих язиків [*народів]³. Се бо поємо, яко ми є руси, про славні дні ці. І маємо співи ті од Отців наших про красну житьбу во степах і про славу Отців.

Се бо воєвода Бобрець, ведучи русів до Голині, по смерті обрів чин Перунь. І хороброго гординства того не запоминьмо [*не забудемо] ніколи. А якож ми сини Отців наших, да маємо любов до пам'яті їхньої і речемо про них, якожде були вони силою нашою. А сила та іде до нас од їхніх жнив: чи вініємо, а чи віно тягнемо.

_____

¹ Варіант Гнатюків, де під "Сва" розуміється Матир Сва (Птиця), у інших – "свої".

² Тут йдеться про град Кия.

³ Гнатюки дають варіант "язигами" – назва народу.