Дошка 22

 

А щє ботє сєн орцєно єсє, якождє Квасуро одєрзє о Бзєх таіноу утвржяшєтє Суриноу. А то бо єсє вжижєнє оутълієніє, яквє імяхом смє до Радогьщє о Бзієх сє радоваті а пліясяцє, вѣніє въргоша до Сварзє а зпієвама слву Бзієм сотвъріяшє.

Квасуро бяшє боіє-мєнжо силєнь, о Бзієх вързумлієн. А то бо то Ладо до нє пріхозящ а рцѣ му вързєтє мєди водоу а усирєтє є о Сунє, сєбто сурє утвьржісящ. А чє они брєндєтє і сєн прєтвъряшєтє до соуріці. І тоу пиймо во слвоу Бозькоу.

І то бо то бяшє о вєнцє, докіє а мєнж бяш отикратє вєльмь опозначєн, о рчєнє оцоі Блгоміро, а тоі одрзє од Свржєнц поучєньу, якождє ствъряйц Квасоуру, іжєщь рчєна єсє Соуринія. І тє б то єсє во Радгощє нашиа. Сєбто імєймо о всєнкє дєни, якожь пожніє соутвъріхом, а сє оурадогшєхомся о ти.

Ні єсє бо інодь, якожь, кий нє удържє сва єсть єсьтва, доразъ а рцє бєзоумьна – сєботь іє о Црнобъзє, а інь, іждє імє радгъщь, – іє о Бьлъбзіє. Такожєдь імяшєхом ісъкашєтє дрзі і врзі... Коваць бо мєчє нашія на оутвързєнє сили, а сє імо силоу Бождєньскоу поражєшєтє врзє нашія обополє.

Тобто Бъгомірє оурієчєнъ Твастирємъ, якождє тиє му порцє о слвієх, абиста она бяшєть, якождь Бзє ръкъошє іма сє іхва. Сєбьто оуставє родіа осєбє, якождь Бзі съпрічінє родь. А смє хом о родієх тиієх – роді такожь. Ісврг іє Оць, і проча соутє синє. А імях сєн корітє Іму такожь і ми, сєбо коріхом родцє, якожь єсє Оць Рдоу. А ти б то роді ієсьтватє о Киє до къніязє Кістє.

Сє бъ по годьстє пріє опороушєтєсє, а Русколаню опъоущєтє, до Кіє тєцєшєтє а сєндєтєся до зємє отиє. Тамождє іжьдєхьшія до прістєнпоу въріяжьскоу і сєбє браніцєсє од она. І такъва бяшє сє од лієти тисєнц трісєнт о Києвє-оцє, трісєнти о Карпаньстє жівотіє, і тисєнцє о Кієгрдіє. Іна частє ідє до Голоунє а тамо істасє, а іна о Кієгрдє. І пєрьва єсє Рєнсколанє і дрга – Киє, іякождє Сурєнь чтіає, по скотоу ходяєша а стадіа водяєша, дєсєнтє вієцє о зємь нашіу.

Сєбьто Голоунє бяшє град славєнь і три сєнтє граду сильна імє. І Києградє імє мєньші: ополуоднь дєсєнтє градє і вси, і сєліа ньмнъгоа доцєлъбо сєн битє. Во ступіях – всєкє роді, і житва сє мєнєтє ополоудєнь. І таква грьцєм ода омєнь по златоу цєпє і кола, а ождєрєлія до киркоа сва носіцє. Омієнє о пиво виньстє о грьк, і тврія овьна сва і омєнє тая. І бящє ти русіє оплоудєнь твъряцє град силєнь Соурєнж, яковъ нє сєздатє грьцієм. А ти ієго рострщє і рєнсє побіяшєтє хтяшє. І тому ідємо до нє а рстрщєхом осєлья грьцка. Єланє бо сіє соутє врзі рєнсколанієм і врзє Бозієм нашієм. Грєцьколанє соутє нє Бьзіє потщуть і нє до чъловієци. Они соутє іс камініє ізбрящєни подобієсє мєнжієм. А нашє Бзіє соутє виразє...

І такождє смє хом прящєхом оди годьє, іжья навлцєшєтє на главє своі рзіа од воліа а кравья. І кожіа навлцєша на чєрєсли сва. І тако мнісєтє сє оустрашє роуштє. І тиє одєвлєцєшєтє срачєси сва і, оголя чрьсли, ідєошіа до прє і прєборяє. І тєнькрати ідєхом оголєни до прє а побієдєхом я. Яко ста грєцьколан богаць, ізнієждє мєчцє сва, а тий бєндє брзіє унавієн од Ямє, якіє ждєшєть жртву сву до зємє, абитє пітє крєв го і животь го умєрщвлятє, і тиєм житє отам.

 

***

І ще буде хай речено єсь, якожде Квасуро¹ одержав од Богів тайну утверджувати Сурину. А то бо єсь вжижене утління², яке мали ми до Радогощі о Богах се радувати і плясати, віни вергнучи до Сварги і співами славу Богам сотворюючи.

Квасуро був бой-мужем сильним, від Богів врозумлений. А то бо Ладо до нього приходить і рече йому верзти меди водою і усурити їх на Суне, себто суру утворити. А ще вони бродитимуть і перетворяться до суриці. І ту пиймо во славу Божеську.

І то бо то було увінчання, доки і муж був коли-небудь вельми відзначений, наречений отець Благомир, а той одержав од Сварженця повчання, якожде створене Квасуром, іже речена єсь Суриня. І те б то єсь в Радогощі наші. Себто ймемо повсякденно, якож пожинки сотворимо, і се урадогощемося з того.

Ні єсь бо іноді, якож який не удерже свого єсть єства, зараз і рече безумне – себоть є від Чорнобога, а інший, коли має радогощ, – є від Білобога³. Також маємо іскати друзів і ворогів... Кувати бо мечі наші на утвердження сили, і се маємо силу Божеську поражати ворогів наших обаполи.

Тобто Богумир наречений Твастирем⁴, якож ті йому порекли про слов’ян, аби вони були, якож Боги рекли їм про них. Себто уставив роди осібно, якож Боги спричинили рід. І ми є з родів тих – роди також. Ісварг є Отець, а прочі суть сини. І мусимо се корити Йому також і ми, себо корилися родичі, якож єсе Отець Роду. А ті роди існували за Кия до князя Кісте.

Се бо по годській прі порушилося, і Русколаню упустили, до Кия (Києва?) текли [*одійшли] і осілися до землі отої. Тамож діждалися до приступу варязького і себе боронили од них. І так було се од літ тисячу триста по Кию-отцю, триста по Карпанському животу, і тисячу по Києграді. Інша частина іде до Голуні і там осталася, а інша – біля Києграда. І перва єсе Руськолані, а друга – Кия, якож Сурень чтить, за скотиною ходячи і стада водячи, десять віків по землі нашій.

Себто Голунь був град славний і три сотні градів сильних мав. І Києград мав менші: ополудні десяток градів і весі [*селища], і сіл немного доціла се було. Во степах – всякі роди, і житва се міняють ополудень. І так грекам в обмін на золоті цепи і кола, і ожерелія, [які] до ший своїх носили. Вимінювали на пиво винисте⁵ у греків; і творили овна [*розводили овець] своїх і міняли тих. І були ті руси ополудень творили град сильний Суренж, який не создати грекам. А ті його розтрощили і русів побити хотіли. І тому йдемо до них і розтрощимо оселля грецькі. Елани бо сії суть вороги руськоланіям і вороги Богам нашим. Грецьколані суть не Богів потчуть і не человіци [*людей]. Їхні суть із каменя ізображені подобою мужам. А наші Боги суть вирази...

І також ми прялися од годів, іже навлекли на голови свої роги од волів і корів. І кожи навлекли на чересла [*стегна] свої. І так мніли се устрашити русів. І ті [руси] знімали срачеци свої й, оголя чересла, йшли до прі і переборювали. І багатократно ідемо оголені до прі і побідимо їх. Яко став грецьколан багатим, зніжив меч свій, і той буде борзо унавієн [*умертвлений] до Ями, який жде жертву свою до землі, аби пити кров його і живот його умертвити, і тим жити отам.

_____

¹ Гнатюки не вважають це слово за ім’я.

² Тут мається на увазі утла жижа (рідота), інші перекладають "спраги вгамування".

³ Речення складене за зразком Гнатюків, у інших "про Чорнобога" або "про Білобога".

⁴ Див. пояснення на д. 6в.

⁵ Використаний варіант Гнатюків. У Яценка і Лозко – "пиво венедське для греків".