В И С Н О В К И
1. Основна закономірність розвитку футболістів 8-10 років зводиться до нерівномірного поступального розвитку всіх ланок апарату руху і інших органів і систем організму, що забезпечують його життєдіяльність. Це загальна властивість розвитку дозволяє сформулювати основні правила організації тренувального процесу, а саме: параметри тренувальних навантажень (їх об'єм, спрямованість, характер) повинні відповідати не лише цілям тренування, але і бути адекватними віковому стану організму тих, що займаються. 2. У молодшому шкільному віці природний фізіологічний розвиток рухових якостей має свої особливості: спритність і швидкість рухів розвиваються інтенсивніше, ніж сила і витривалість. Для методики фізичного виховання важливо враховувати те, що м’яз як орган відчуття дозріває раніше, ніж як робочий орган. У дітей з 8 до 10 років спостерігаються найбільші зрушення в розвитку координації рухів. З огляду на це, важливо правильно визначити зміст і методи фізичного виховання, які б сприяли розвитку в дітей рухових якостей відповідно до їхніх вікових особливостей. 3. Головною складовою спритності є координаційні можливості гравця, вдосконаленню яких слід приділити основну увагу, розвиваючи спритність. 4. Контроль спритності відіграє важливу роль у тренувальному процесі і включає в себе аналіз окремих показників. Якщо тестування підготовленості учнів органічно входить у тренувальний процес, то тести не лише дозволяють отримати дані щодо їх стану, але й виступають дійовим фактором поліпшення їх функціональних можливостей і психічної підготовленості. Ознайомлення футболістів з програмою тестів, методикою аналізу результатів сприяє свідомому і творчому ставленні до пропонованої роботи, привчає до самоконтролю. 5. Футбол використовується як тренувальний засіб представниками інших видів спорту для розвитку спритності, оскільки його структура включає в себе різноманітні стрибки, переміщення, зупинки, а також техніко-тактичні дії швидкісно - силового характеру. 6. Відомий фахівець з вивчення спритності В.І. Пилипович зазначає, що «спритність - це не навичка і не сукупність навичок, спритність це якість або здатність, яка визначає ставлення нашої нервової системи до навичок. Від ступеня рухової спритності залежить, наскільки швидко і успішно зможе спорудити у людини той чи інший руховий навик і наскільки високого вдосконалення він зуміє досягти»
|
