України

Із набуттям Україною не формального, а реального сувереніте­ту першорядного значення набуває впровадження передових ор­ганізаційно-управлінських технологій в таку важливу її соціально-економічну сферу господарства як готельно-ресторанний бізнес. Наша країна перейшла до ринкових відносин у час, коли на міжна­родному ринку сталися суттєві зміни в туристичній галузі, важли­вою складовою якої є готельно-ресторанний сервіс. Актуальність завдань щодо формування й впровадження новітніх організаційно-управлінських засад зростає з поглибленням процесів входження України до високо розвиненого соціально-економічного, культур­ного й правового поля Європи й світу, в цілому вже опанованого досконало організованими, нормативно врегульованими та взаємопов'язаними туристичним системами.

На сучасному етапі функціонування підприємств готельно-рес­торанного бізнесу виникають об'єктивні фактори, що ускладню­ють процеси прийняття управлінських рішень, в умовах прискоре­ного темпу суспільно-політичного життя. Збільшується обсяг «фа­хової» інформації, яку слід опановувати й використовувати у по­всякденній діяльності, бурхливо розвивається наука й техніка, що спонукає до впровадження більш продуктивних і якісно нових зразків обладнання, новітніх виробничих технологій та надання широкого спектра послуг. Структура виробничих колективів су­часних підприємств готельно-ресторанної сфери значно ускладни­лась, що зумовлене появою нових професій, суттєвими змістовими змінами праці фахівців традиційних спеціальностей, підвищенням рівня освіти та духовної культури працівників, появою й дивер­сифікацією можливостей щодо реалізації особистості в умовах еко­номічної й політичної демократії.

На сучасному етапі розвитку готельно-ресторанного бізнесу процесу прийняття рішень належить провідне місце в управлінні підприємствами, тому що рішення, прийняті керівником визнача­ють не лише рівень ефективності його діяльності, але й забезпечу­ють стійкий розвиток об'єкта управління та утримання ним позицій на світовому ринку. При цьому керівникам доводиться приймати обгрунтовано-об'єктивні рішення в ситуаціях виключної складності й непередбачуваності. Компетентність керівника визна­чається рівнем ефективності прийнятих ним рішень, вмінням їх ре­алізувати й контролювати процес виконання. Колективна раціональна діяльність на основі професійного управлінського рішення є запорукою досягнення високої організаційної культури суб'єктів сучасного готельно-ресторанного бізнесу.

Найважливішими рисами керівника нової формації є: про­фесійна компетентність, високий рівень підготовки у сфері ме­неджменту, обізнаність в теоретичних питаннях економіки й пра­ва, вміння самостійно й оперативно приймати вірні рішення з ура­хуванням інноваційних процесів та новітніх тенденції розвитку бізнесу. Досить важливими вважаються також організаторські здібності керівника: цілеспрямованість, вміння підбирати й ефек­тивно використовувати кадри, визначати їхні функції відповідно до набутого рівня знань, делегувати їм певний обсяг повноважень. Керівник повинен чітко визначати й використовувати можливості й здібності працівників, виявляти турботу про умови їх праці і по­бут, створювати позитивний соціально-психологічний клімат у колективі.

У процесі формування української ринкової економіки, обтяженому загальною економічною дестабілізацією, діяльність менед­жерів значно ускладнюється, тому що їм доводиться контролювати безпрецедентні ситуації, перерозподіляти ресурси з метою найвигіднішого їх використання. Менеджери готельно-ресторанного бізнесу приймають рішення в умовах значного ризику й невизначе­ності, що потребує високого фахового рівня, оперативності, са­мостійності та відповідальності.

Одним із головних критеріїв здійснення ефективної менед­жерської роботи є координація діяльності різних структурних підрозділів у процесі надання певних видів послуг.

Запорукою ефективності менеджменту готельно-ресторанного бізнесу є реалізація його контролюючої функції. Дієвий і надійний контроль з боку керівництва є важливою й вирішальною умовою ефективного управління, якщо здійснюються три основні його стадії: встановлення фактів, критична їх оцінка й розробка заходів щодо вдосконалення діяльності підприємства.

1.1. Сутність категорій «менеджмент», «управління»

та «управлінські відносини»