Оплата праці, її сутність і визначальна роль у системі винагороди. Форми і методи оплати праці

Оплата праці являє собою компенсацію трудового внеску пра­цівників у діяльність фірми. Тому основна її функція — це мотиву­вання співробітників до ефективної праці. Оплата є мотивуючим чинником, якщо:

§ вона однозначно пов'язана з результатами виконаної роботи (відрядна);

§ працівник не зіштовхується з негативними явищами, більш ва­гомими, ніж переваги оплати праці (фізичні перевантаження, негативні оцінки оточуючих);

§ оплата праці тісно пов'язана із зробленою роботою в часі (не повинно бути тривалих проміжків між виконанням роботи і її оплатою);

§ заробітна плата реально, а не символічно збільшує доход пра­цівника.

Завдання організації системи оплати у фірмі полягають у дифе­ренціації розмірів заробітної плати, яка, з одного боку, має мотиву­вати працівників до ефективної праці, а з іншого — бути економічно виправданою відповідно до цінності результатів їхньої роботи.

Важливим фактором для визначення базової оплати праці є її оцінка.

За «женевською схемою», розробленою в 1950 р., розрізняють такі характеристики праці: нервово-психічні й фізичні навантажен­ня; кваліфікація; відповідальність за засоби праці, результати проце­су праці; безпека, вплив на працівника факторів навколишнього середовища.

Існують тарифні і безтарифні моделі базової оплати праці. Тарифні визначають базову оплату за прийнятою на централізова­них чи локальних рівнях системою тарифних угод. Безтарифні явля­ють собою індивідуальні розробки окремих фірм.