Рівне - 2002 3 страница

Картографічний метод - дослідження певної території на основі використання різноманітних доступних картографічних матеріалів, повноцінної картографічної інформації Для більш глибокого усвідомлення своєрідності конкретної території корисно порівняння і накладення різних тематичних карт (бажано в тому же масштабі). Для цієї мети корисні комплексні географічні атласи. Карти з властивою їм особливо високим ступенем генералізації і відбору найбільш істотного, що є на території, дають картографічну картину, свого роду модель. Вони можуть і повинні взаємодіяти з текстовою характеристикою території, доповнюючи один одного. Особливо важливо "читати" загальногеографічні і тематичні карти, "знімати" з них максимально повну інформацію. К. м. забезпечує зв'язок між географією, картографією та країнознавством.

Картографія - наука про створення, вивчення і використання у різних галузях, у тому числі в країнознавстві, картографічних матеріалів (карт, планів, схем).

Категорія (від грецьк. kategoria - висловлювання, свідчення, ознака) - найзагальніші та фундаментальні поняття науки. До основних категорій країнознавства належать країна, держава, район/регіон, історико-географічний край, кордон, територія, територіальний комплекс і т. п.

Кіссінджер Генрі (1923 р. н.) - американський політичний діяч, теоретик міжнародних відносин. У 1969 -1973 pp. – помічник президента Ніксона з питань національної безпеки, а в 1973 -1977 pp. - держсекретар США. Докторська дисертація присвячена аналізу подій, пов'язаних з Віденським конгресом 1814 -1815 pp. (пізніше надрукована окремою книгою). У ній вперше виступив з теорією "балансу сил" як первинного й основного засобу збереження порядку. Знайшла свій розвиток у працях "Ядерна зброя та зовнішня політика", "Необхідність вибору", "Неспокійне партнерство", "Дипломатія". Обґрунтував положення про те, що володіння ядерною зброєю, крім військового, мало велике політичне значення, оскільки фактично визначало силу країни на міжнародній арені. Наголошував, що загроза нищівного ядерного удару є надійним стримуючим чинником для будь-якого агресора, тому ядерна зброя сприяла зміцненню миру. Активно використовував так звану "човникову дипломатію" для розв'язання міжнародних проблем. Представник традиціоналістського напряму в сучасній науці про міжнародні відносини.

Класифікація (від лат. classis - розряд) - система розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи за спільними ознаками або властивостями. Відправна точка класифікації -одиничні поняття. В країнознавстві К. передбачає групування об'єктів, що вивчаються, виходячи з їх кількісних ознак. Є чотири правила К.: 1) При одному і тому ж діленні використовують одну і ту ж основу. 2) Одинакові розмірності ділення. Сума виділених видів (класів) повинна бути рівна обсягу родового поняття, що класифікується. 3) Неперетинання класів. Виділені види (класи) повинні виключати один одного. 4) Неперервність ділення. К. ("вертикальне" ділення) повинна бути безперервною, тобто при діленні не можна пропускати логічні ступені.

Класифікація країн (групування) - групування країн на основі різноманітних кількісних критеріїв. По відношенню до країн застосовують різноманітні види К. (групування). Найчастіше, за величиною площі, за якою країни поділяються на: великі (Росія - 17,075 млн. км2, Канада - майже 10 млн. км2, Китай -9,6 млн. км2, США - 9,4 млн. км2, Бразилія - 8,5 млн. км2, Австралія - 7,7 млн. км²); середні (Україна - 603,7 тис. км², Франція - 551,6 тис. км², Німеччина - 356,3 тис. км², Польща 321,7 тис. км²); малі (Андорра, Монако, Ліхтенштейн, Катар). Інша К. - за економіко-географічним положенням: Північна, Східна, Західна і Південна Європа; Північна, Центральна Азія, Закавказзя, Південно-Західна, Південна, Південно-Східна, Східна Азія; Північна,.Західна, Центральна, Східна і Південна Африка; Північна, Латинська (Середня і Південна) Америка; Австралія і Океанія.

Клерикалізм - політична доктрина, яка спрямована на посилення впливу релігії та церкви на всі сфери суспільного життя.

Когнітивне країнознавство -галузь країнознавства, яка вивчає особливості країнознавчого пізнання, закономірності організації країнознавчого знання на основі аналізу просторової інформації, насамперед економіко-географічного та політико-географічного значення. Найважливіше завдання К. к. - побудова образу або іміджу регіону на основі певного країнознавчого контексту.

Когнітивне картування -метод аналізу особливостей політичного мислення осіб, які беруть участь у прийнятті політичних рішень. Дозволяє пояснювати та прогнозувати поведінку індивідів у різноманітних ситуаціях, їхнє бачення певних політичних проблем. Центральним поняттям виступає "когнітивна карта" - графічне зображення наявного у свідомості людини плану (стратегії) збору, переробки та збереження інформації, який є основою її уявлень про минуле, теперішнє і майбутнє.

Компаративізм - у найзагальнішому розумінні метод порівняння, який грунтується на співставленні певних явищ, процесів, фактів на основі характерних ознак і проявів; широко використовується в наукових дослідженнях, у тому числі країнознавчих.

Комплексні країнознавчі взаємозв'язки - характер відношення: природа - людина, яке визначає дію природи на всі сторони життя людини; природа - господарство, в умовах НТР зберігається першорядна роль природної складової в розвитку, спеціалізації і розміщенні господарства; природа - суспільство, яка визначає роль природної складової в розвитку, функціонуванні суспільства та його територіальної організації; природні ресурси - господарство, яке визначає вплив географії природних ресурсів на географію господарства.

Комплексні країнознавчі характеристики - представляють собою свого роду "географічний паспорт" певної території і є одною з розповсюджених і ефективних форм доведення спеціально обробленої інформації про території для різних груп споживачів. За Я.Г.Машбіцем (1995 p.), вони включають такі елементи: 1) Своєрідність країни (району, різних територій); 2) Територія, географічне і геополітичне положення; 3) Історико-географічні етапи розвитку; 4) Природа і природокористування; 5) Населення і культура; 6) Господарство; 7) Розселення; 8) Суспільство; 9) Райони; 10) Стан оточуючого природного середовища; 11) Перспективи розвитку.

Комюніке (від лат. communico - повідомляю) - офіційне урядове повідомлення про міжнародні переговори й угоди між державами, а також про важливі події у внутрішньому житті країни.

Консерватизм - політична доктрина, яка орієнтується на захист, збереження та підтримку існуючих традиційних засад і форм суспільного життя, морально-правових основ, заперечує революційні зміни, необхідність народних рухів тощо.

Конструктивна географія (від лат. consructivus - той, що існує для побудови) - конструктивний напрям у географії, напрям географічних досліджень, метою якого є виявлення нових можливостей цілеспрямованого конструювання географічного середовища в інтересах розвитку продуктивних сил і задоволення потреб суспільства, оптимізація взаємодії суспільства і природи в умовах науково-технічної революції. Пізнання закономірностей природно-антропогенних систем, а також участь у створенні техніко-економічних обґрунтувань господарсько-технічних проектів (каналів, нафто- і газопроводів тощо).

Контент-аналіз - метод аналізу змісту політичних документів, спосіб виявлення й оцінки характеристик текстів. Найчастіше застосовується при наявності обширного за обсягом і несистематизованого матеріалу, коли безпосереднє використання останнього ускладнено.

Контроль - ретельна перевірка виконання визначених планів, відповідності їх меті, завданням і структурі дослідницької або іншої діяльності. Результати К. використовуються під час підведення проміжних та остаточних підсумків дослідження, вироблення нових напрямів дослідження або коригування раніше прийнятих планів.

Концепція (від лат. conceptio - розуміння, система) -визначений спосіб розуміння, трактування явищ, основна точка зору, керівна ідея для їх висвітлення, провідний задум, конструктивний принцип різних видів діяльності.

Концепція географічного простору (розроблена в працях К.Ріттера і А.Гетнера) - концептуальна побудова, яка використовується у країнознавстві; в її основі знаходиться визнання тісного зв'язку просторового аспекту з часовим. Всі події відбуваються в географічному просторі-часі. Географічний простір утілює в собі всі оболонки, внаслідок яких утворюється комбіновані простори: літографічні, соціогеографічні, біогеографічні, гідрогеографічні. Найдинамічнішим є соціогеографічний простір, який становить важливий об'єкт багатьох країнознавчих досліджень.

Концепція глобальних (світових) міст - новий методологічний підхід у країнознавстві, запропонований Дж.Фрідманом. Для виокремлення глобальних міст він використав наступні критерії: 1) чисельність населення; 2) роль міста як великого фінансового центру; 3) ступінь концентрації штаб-квартир ТНК; 4) важливість міжнародних функцій і присутність міжнародних організацій; 5) швидкий ріст сфери ділових послуг; 6) концентрація промисловості; 7) роль великого транспортного вузла. Світовими містами вважаються Нью-Йорк, Токіо, Лондон, Париж, Москва та інші міста-лідери світу.

Концепція з'єднання країнознавства з вирішенням глобальних проблем людства (автори Е.Б.Алаєв, Г.В.Сдасюк, С.Б.Лавров) - концепція, яка ґрунтується на аналізі прояву глобальних проблем сучасного світу в окремих регіонах/районах, країнах чи групах країн. При цьому глобальні проблеми - це галузь міждисциплінарних досліджень, які мають справу з суспільними процесами і явищами всесвітнього характеру і розглядаються в перспективі на 20 - 30 років вперед (загроза ядерної війни, нестаток продовольства, погіршання якості біосфери (географічної оболонки), нерівномірність у розподілі матеріальних благ, нестаток енергії і сировини тощо).

Концепція проблемного країнознавства - новий методологічний підхід до вивчення країн, розроблений в 60-70-і роки В.М.Гохманом і Я.Г.Машбіцем. Основні теми, які складають ядро такого країнознавства, вони об'єднали в три широкі групи: 1) проблеми, що мають велике значення при вивченні практично всіх країн і регіонів; 2) проблеми, які становлять особливий інтерес для країн певного типу та рівня розвитку; 3) проблеми, специфічні для тієї чи іншої країни/ регіону. Головна увага в К. п. к. звертається на аналіз ключових для даної території проблем. Серед них: характер забезпеченості природними ресурсами і природокористування, спеціалізація господарства та його територіальна структура, етнокультурні й етносоціальні проблеми, стан оточуючого середовища, перспективи розвитку території.

Концепція середовища суспільного розвитку (автор -В.А.Анучин) - країнознавча концептуальна схема, яка виходить із аналізу географічного середовища на території, окресленій державними або історично-географічними кордонами. При цьому географічне середовище (середовище суспільного розвитку) виступає в якості предмета країнознавчого дослідження.

Концепція територіальної рекреаційної системи -теоретична основа рекреаційної географії та відповідного розділу країнознавства, розроблена на рубежі 60-70-х років XX ст. В.С.Преображенським, Л.І.Мухіною, І.В.Зоріним та іншими ученими. В основі концепції знаходиться поняття територіальної рекреаційної системи (ТРС), під яким треба розуміти: 1. Об'єкт дослідження рекреаційної географії, комплексна геосистема, що об'єднує соціальні, техногенні, природні компоненти; розглядається в одному ряду з територіальними виробничими комплексами (ТВК) і природними геосистемами. Має декілька функцій: економічну (просте та розширене відтворення трудових ресурсів), бюджетну (прибутково-видаткова стаття), соціальну (задоволення індивідуальних і групових рекреаційних потреб). 2. Соціальна, керована (частково самокерована) геосистема, гетерогенна за складом (складається з взаємозв'язаних підсистем відпочиваючих, природних і культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого персоналу, органу управління), що характеризується функціональною (стан підсистеми визначається функцією системи в цілому) та територіальною цілісністю. Функціонально типологія ТРС включає системи чотирьох типів: рекреаційно-лікувального, рекреаційно-оздоровчого, рекреаційно-спортивного, рекреаційно-пізнавального.

Концепція територіальної структури господарства країни - країнознавчий концептуальний підхід, згідно якого господарство являє собою складну систему, яка складається з численних взаємозв'язаних структур. Аналіз цих структур здійснюється з позицій територіальності: країна-таксон країнознавства, господарство-об'єкт дослідження, територіальна структура господарства країни-предмет економіко-географічного країнознавства.

Краєзнавство географічне - вивчення взаємозв'язків природних і соціальних явищ рідного краю з науковою, навчальною, виховною і практичною метою.

Країна -політичне, національне, соціальне і культурне співтовариство, організоване державою із акцентом на його геополітичному (просторовому) положенні у світі; основний об'єкт країнознавчих досліджень. Зараз на політичній карті світу налічується приблизно 230 країн і територій.

Країнознавець - спеціаліст, фахівець із країнознавства, який добре знає політичний устрій, адміністративно-територіальний поділ, склад населення, продуктивні сили, основні галузі економіки, історію і право країн слов'янського регіону, добре орієнтується у міжнародних політичних, економічних, правових відносинах, культурних зв'язках європейських країн, систематично слідкує за змінами політичної та економічної ситуації в сучасному світі.

Країнознавство - 1) наука і навчальна дисципліна, яка займається комплексним вивченням країн, систематизує та узагальнює різнорідні дані про їх місцерозташування, природу, населення, господарство, історію, право, культуру, зовнішню політику, місце в системі міжнародних відносин тощо; 2) комплексне вивчення країн або великих регіонів з метою виявлення на конкретних територіях загальних закономірностей, які встановлюються політичною, фізичною і економічною географіями. Виділяються три напрями К.: фізико-географічний, економіко-географічний і соціально-політичний. Поділяється К. на фізико-географічне, економіко-географічне, політико-географічне, історико-географічне, воєнно-географічне, медико-географічне та ін.

Існують три підходи до К. з точки зору його функціонального значення: 1. Наукове К., що виконує дослідницькі функції; 2. Інформаційно-пошукове К., завдання якого полягає у відборі, систематизації, зберіганні та спрощенні (для користування) різносторонньої інформації. Носить інформаційно-аналітичний характер і розвивається на стику міжнародних відносин, міжнародної інформації, географії, історії, політики, права тощо; 3. Публіцистичне (описове) К., яке спрямоване на ознайомлення широкого загалу з основними характеристиками країн (регіонів) через пресу, періодику, публічні виступи; вимагає літературного й ораторського таланту.

Завдання К. треба розглядати у двох основних вимірах: 1. Науково-теоретичному - розробити цілісну концепцію розвитку та функціонування всього суспільства із врахуванням співвідношення і взаємозв'язку між різними системами суспільної організації (політичною, соціальною, господарською, правовою тощо); 2. Навчальному - озброїти студентів теоретичними знаннями в галузі різних сфер життя окремих країн і регіонів, а також практичними вміннями побудови комплексних країнознавчих характеристик із використанням набутих знань і дослідницьких країнознавчих методів.

Основні функції К.: І - за відомим країнознавцем М.Баранським - 1) ландшафтознавство; 2) вчення про економічний регіон; II - з точки зору сучасного наукового бачення і комплексного підходу -1) описова; 2) інформаційно-аналітична (методика одержання, обробки, узагальнення та передачі країнознавчої інформації); 3) культурно-освітня; 4) науково-дослідницька; 5) практична; 6) прогностична; 7) методологічна (розробка та використання методів дослідження й аналізу країнознавчої інформації); 8) світоглядна. К. і пов'язана з його розробками та дослідницькими методиками типологія країн стають одними з найбільш модних тем на сучасному ринку. Звідси, поєднання комплексного країнознавчого підходу до вивчення країн, регіонів (районів), міст з методологією рейтингових оцінок має велику актуальність і може порівняно швидко привести до створення нової сучасної професії, ядром якої будуть фахівці в галузі комплексного К., зокрема міжнародники-країнознавці.

Країнознавство розвитку - наукова галузь країнознавства, яка вивчає територіальну різноманітність умов розвитку країн світу та контрастну картину поточних результатів їхнього розвитку. При цьому основними оцінками рівня розвитку країн виступають валовий внутрішній продукт і суспільне багатство.

Країнознавча функція - роль, яку виконує країнознавчий об'єкт, явище, процес по відношенню до цілого; призначення, роль або значення одиниці чи елементу в країнознавстві.

Країнознавчий контекст - сукупність просторових характеристик даного об'єкту країнознавчого дослідження (країни, регіону/району, території тощо), в основі яких знаходяться політико-географічні й економіко-географічні характеристики.

Країнознавчий "паспорт" території - характеристика особливостей усіх форм власності, усіх типів господарювання, формування та функціонування політико-правової системи на конкретних територіях.

Країнознавчий експеримент - метод, спосіб отримання первинної країнознавчої інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності та характеристики країнознавчих об'єктів у результаті впливу на них певних направлених факторів. У залежності від сфери країнознавства, де здійснюється експериментування, виділяють наступні експерименти: економічні, маркетингові, соціологічні, психологічні, педагогічні тощо. У залежності від методичних підходів до організації та проведення розрізняють два основних види К. є. - натурний і мислений. Натурний К. є. передбачає безпосереднє втручання експериментатора-дослідника в природній хід подій. Мислений К. є. замість маніпуляції з реальними об'єктами передбачає оперування дослідника з інформацією про події, що вже стались.

Кредитний рейтинг - показник довіри до країни, міжнародна оцінка можливості та бажання заплатити за своїми борговими зобов'язаннями інвесторам вчасно і в повному обсязі. Чим вищий К. p., тим більш активно залучаються інвестиції та довгострокові кредити. Таку оцінку здійснюють спеціальні міжнародні рейтингові агентства. К. р. визначається за спеціальною шкалою від ААА (найнадійніша категорія) до SD (майже дефолт) і D (дефолт). Він присвоюється як цілим країнам, так і окремим одержувачам позик: компаніям, фірмам, фінансовим інститутам, муніципалітетам, суб'єктам федерації тощо. При цьому К. р. будь-якого отримувача позик в країні завжди знаходиться в прямій залежності від кредитного рейтингу країни, тобто не може бути вищим від нього. Цей феномен отримав назву суверенної стелі. Ризик не отримати борги в тій чи іншій країні поділяється на прямий та країнний. Прямий ризик - це оцінка прямого втручання уряду, який може завадити будь-якому інвестору в країні погасити свої міжнародні боргові зобов'язання. Країнний ризик пов'язаний із загальною оцінкою довгострокової політики уряду країни і стану правової бази в галузі економіки, фінансів, податкової системи тощо, який впливає на економічну та фінансову ситуацію в країні.

Культурно-освітнє країнознавство - знайомить різні групи населення з географічною картиною світу, з різними країнами, їх господарством, населенням, містами, етнокультурними особливостями, політичними й економічними проблемами.

Культурологічний метод (підхід) - спосіб встановлення залежності країнознавчих процесів і явищ, розвитку країн і регіонів/районів від рівня політичної культури населення.

Курортологія - галузь медичних знань, що вивчає мінеральні води, лікувальні грязі, клімат (у межах лікувальних місцевостей) і їх використання з профілактичною та лікувальною метою.

Лібералізм - політична доктрина, яка захищає свободи і права особи, приватну власність, демократію, громадянське суспільство, договірний характер державної влади, конкуренцію тощо. При цьому специфіку Л. становить не сам по собі "дух свободи", а розробка інституціонально-правових умов його забезпечення.

Локалізація (від лат. localis - місцевий) - віднесення будь-якого географічного об'єкту до певного місця; обмежене поширення якого-небудь географічного явища, процесу межами території або акваторії.

Макіавеллі Нікколо (1469 - 1527) - італійський державний діяч і політичний мислитель. Його основні праці - "Государ", "Міркування про першу декаду Тіта Лівія", "Історія Флоренції". Зробив висновок про тісний зв'язок між зовнішньою політикою держави і добробутом людей, які в ній проживають. Водночас вважав мир лише моментом історичного кругообігу, а війни неминучими, так як люди більш схильні до зла, а не до добра, і тому віддають перевагу воєнним рішенням при зіткненні з проблемами. Крім того, на його думку, негативну роль у налагодженні мирних конструктивних взаємовідносин між державами відіграє церква. В цілому позбавляв зовнішню політику моралі й правових норм. Надавав вирішального значення силі як фактору міжнародних відносин. Розглядав її як мету, до якої повинні прагнути держави, і водночас як основний засіб їхніх дій на міжнародній арені. Разом з тим запропонував закріпити як норму міжнародних відносин право народів на об'єднання і безпеку від зовнішнього втручання. Пропонував відмовитися від найманих військ і воювати лише за ті території, населення яких не ставиться вороже до тих, хто воює. Один із засновників класичного або традиційного напряму в науці про міжнародні відносини.

Макіндер Хелфорд сер (1861 - 1947) - британський учений і політичний діяч. У 1887-1900 pp. викладав в Оксфордському університеті. Впродовж 1900 - 1925 pp. - професор географії Лондонського університету і директор Лондонської економічної школи. Брав участь у прийнятті багатьох політичних рішень, зокрема як член палати общин від ліберальної партії готував Версальський договір. Його основна геополітична ідея відображала суть поглядів М. - закріпити за Західною Європою характер берегової бази для морських сил. Свою геополітичну концепцію, згідно якої визначальним моментом у долі народів і держав є їх географічне положення, виклав у працях "Географічна вісь історії" (1904), "Демократичні ідеали і реальність" (1919), "Круглий світ і завоювання миру". Вважав географію наукою про розподіл речей на земній поверхні, її єдність полягає у підпорядкуванні всіх географічних проблем впливу політики. Взаємовідносини людини й природи розглядалися ним як єдиний живий організм, а людське суспільство трактувалося як поєднання угруповань, які об'єдналися в боротьбі за існування. Основоположник "океанічного" напрямку в західній геополітиці.

Маркетинг - система організації господарської діяльності та управління нею, яка орієнтується на вимоги ринку, максимально можливе задоволення потреб і запитів споживачів. У широкому аспекті під М. розуміють також науку, систему знань про організацію виробництва й управління ним в умовах гострої конкуренції та необхідності першочергового врахування вимог споживачів.

Маркс Карл (1818 -1883) - німецький мислитель, економіст, громадсько-політичний діяч. Разом з Фрідріхом Енгельсом (1820 - 1895) відомий як засновник і теоретик марксизму. В 1841 р. захистив докторську дисертацію про відмінності між натурфілософією Демокріта й Епікура. Написав (разом з Ф. Енгельсом) "Маніфест Комуністичної партії", який став програмним документом "Союзу комуністів" (1847 -1852), а потім усього комуністичного руху. Початок всесвітньої історії, а значить і такого рівня розвитку міжнародних відносин, коли вони дійсно набрали характеру відносин між народами, класики марксизму пов'язували з епохою капіталізму. Саме капіталістичний устрій привів до створення єдиного світового ринку І перетворив буржуазію в панівний клас у масштабах всього світу. Звідси, міжнародні відносини набули чітко вираженого двоякого характеру. В економічному плані вони стали відносинами експлуатації, в політичному - відносинами панування і підпорядкування, а значить і відносинами класової боротьби та революції. На цій підставі теоретики марксизму робили як мінімум два висновки. Перший -внутрішня політика держави, в основі якої знаходиться капіталістичний спосіб виробництва (тобто велика промисловість), визначає зовнішню політику, її характер, зміст, направленість, прояви. Другий - національний суверенітет і державні інтереси вторинні, так як об'єктивні закони сприяють становленню світового суспільства, в якому панує капіталістична економіка і рушійною силою якого є класова боротьба та всесвітньо-історична місія пролетаріату. Як прихильник чіткої детермінації подій у всесвітньому масштабі впродовж історичного розвитку людства, М.К. важливе місце відводив обґрунтуванню положення про те, що в суспільній сфері, в тому числі в галузі міжнародних відносин, все підпорядковується строгим законам і закономірностям. Базовим при цьому був закон зміни суспільно-економічних формацій. М.К. у цілому негативно оцінював війни. Водночас він і його послідовники не заперечували воєн взагалі, а тільки закликали розрізняти їхнє політичне значення. Поділяв усі війни на несправедливі, загарбницькі і справедливі. До перших відносилися насамперед імперіалістичні війни, які вели великі держави за території, економічні прибутки і політичне панування. Навпаки, війни, спрямовані проти буржуазного ладу, за національне визволення, проти деспотичних режимів вважалися правомірними і справедливими. Погляди К.Маркса і Ф.Енгельса на етапи, форми й особливості розвитку людства, а також міжнародних відносин знайшли подальший розвиток і практичну реалізацію в працях і діяльності Леніна (Ульянова) Володимира Ілліча (1870 - 1924) - російського і радянського політичного державного діяча, публіциста, одного із організаторів РСДРП. У своїх концептуальних схемах міжнародної політики та міжнародних відносини він виходив із основоположних ідей марксистської ідеології про класову боротьбу, всесвітньо-історичну місію пролетаріату і неминучість перемоги соціалізму. На основі марксистського закону про зміну суспільно-економічних формацій створив свою теорію імперіалізму, як вищої фази в розвитку капіталізму, яка одночасно, на його думку, була останньою стадією капіталістичного розвитку і свідчила про загнивання і неминучу загибель буржуазного ладу. На міжнародній арені дана фаза супроводжувалася зростанням напруги та виникненням імперіалістичних воєн. У праці "Імперіалізм, як вища стадія капіталізму" відзначав, що з завершенням епохи політичного поділу світу між імперіалістичними державами на перший план виступає проблема його економічного поділу між монополіями. Останні вступають у гостру конкурентну боротьбу між собою, що стає джерелом світових політичних криз, війн і революцій. Такі війни слугували засобом, за допомогою якого панівні класи намагалися захистити свої інтереси, зміцнити свої позиції як всередині держави, так і на міжнародній арені. Після перемоги Жовтневої революції виступив з більшовицькою програмою миру ("мир без анексій і контрибуцій") та завершення першої світової війни - Декрет про мир. Вважав, що при необхідності потрібно йти на тимчасові угоди тактичного характеру з капіталістичними державами. При ньому Радянська Росія зміцнила свої міжнародні позиції і почала виходити з міжнародної ізоляції (Генуезька мирна конференція та радянсько-німецький Раппальський договір 1922. p.). У цілому марксистські погляди на міжнародні відносини, як і підходи представників інших напрямів, сприяли конституюванню науки про міжнародні відносини у відносно самостійну галузь знань і появі різноманітних сучасних дослідницьких шкіл і концептуальних побудов.

Мас-медіа - форма комунікації, яка включає газети, журнали, радіо, телебачення і має на меті впливати на суспільство, різні його групи з метою донесення до них певної інформації, в тому числі країнознавчого змісту, та формування певної громадської думки.

Медико-географічне країнознавство - галузь знань про медико-географічні особливості території, стан здоров'я населення та організацію його охорони в країнах, регіонах, районах. М.-г. к. вивчає санітарний стан територій, наявність внутрішніх і положення відносно зовнішніх осередків можливих масових захворювань.

Медична географія - галузь науки, що вивчає вплив природних умов та соціально-економічних факторів на здоров'я населення.

Менеджмент - управління (прогнозування, планування, регулювання, контроль) господарською діяльністю. Сукупність методів, засобів управління господарською або політичною діяльністю для досягнення поставленої мети.