Зайнятість – це певна сукупність соціально-економічних відносин між людьми з приводу забезпечення працездатного населення робочими місцями., формування, розподілу та перерозподілу трудових ресурсів з метою його участі в суспільно-корисній праці і забезпечення розширеного, нормального відтворення робочої сили. Розрізняють 2 основні види зайнятості: Повна зайнятість – використання всіх наявних ресурсів для виробництва товарів і послуг, включаючи й такий ресурс як робоча сила. Неповна зайнятість – неспроможність національної економіки внаслідок певних обставин досягти належного обсягу виробництва товарів і послуг. Показник неповної зайнятості є однією з головних причин нестабільності економічного розвитку в Україні. На сучасному етапі за ринкових умов в Україні спостерігається зростання показника безробіття. Це означає, що в країні наявна неповна зайнятість. Методи державного забезпечення зайнятості Прямі методи: 1. Законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили (трудове законодавство). 2. Стимулювання створення нових робочих місць та пропозиції робочої сили. 3. Заходи щодо збереження та підвищення рівня зайнятості на підприємствах. Непрямі методи:1. Державна фінансова політика (асигнування та субсидії). 2. Монетарна політика (регулювання грошового обігу). 3. Фіскальна політика (зміна податкових ставок). 4. Виплати різних допомог пo безробіттю та ін.
