ОЛЕКСАНДРУ САВЕНКУ

Самотність не загрожує тобі.

Венозну кров тримаючи в напрузі

Куди не йдеш, в одвічній боротьбі,

Ми поряд знов, - прихильники і друзі.

 

Потік життя здіймає каламуть.

Думки розкуті лічать дні і ночі.

Майстерно б’є тебе підступна суть

І бракне часу, щоб примружить очі...

 

Рушійна мить у кожного своя.

Твої зірки зійшлись в могутню днину.

Надійні друзі - щира міць твоя,

Непересічний лицар і людина!

 

Світи осягнеш багатьох країн,

Ланам своїм - вклонишся вряди-годи.

Валентність порівнявши з двох сторін

Ти - на сторожі правди і свободи.

 

22 лютого 1996

 

ЮРІЮ КОЛОМІЙЦЮ

 

Красу плекати вміє

І юність зберегти,

І сонця коло миє

Росою доброти.

 

Підвівсь під небо синє -

Ворожить по зірках:

Чи вистачить насіння

Дівкам на колодках?

 

Земля - його подвір’я,...

Вбачаю сталість в тім,

Що левове сузір’я

Його космічний дім.

 

1995

 

 

ЮРІЮ КОЛОМІЙЦЮ

 

Найдорожчий дарунок - це власне життя,

Віковічний початок з блаженства і болю.

Ми приходим і йдем з небуття в майбуття,

Освятивши своє існування любов’ю.

 

Тільки матір і батько продовжують рід.

Нескінченність і час в нім сторінки гортають.

Та завчасно миршавіє той родовід,

В котрім дружбу, Вітчизну й любов зневажають.

 

В повсякденням нав’язаній нам боротьбі

Віще тріо в тобі органічно присутнє.

То ж бажаю, щоб вік ти був вірним собі,

Поєднавши минуле, сучасне й майбутнє.

 

3 серпня 1996

 

РОМАШЦІ-ЧАКЛУНЦІ

 

Тетяні Негрій

 

Не грій,

Душі не обпали!

Та ні,

Не полум’ям квітчастим...

В порі доатомній

Росли

Чаклунки в мене

Біля хати...

 

Минулися

Щасливі дні,

А серце

Не сприймало пустки,

То ж непереливки мені

Рахую весни,

Мов пелюстки.

 

В непередбаченій добі

Красою

Слово одігріло.

Завдячу долі

І тобі

За спомин цей

І пісню - мрію...

 

1996

 

ЮРІЮ СВИРИДЕНКУ

 

 

В рік свині я народився

У тринадцяте число

Та не дуже засмутився,

Бо з жоною повезло.

 

Смачно кормить мене люба,

Ніжить, пестить, вихваля,

І посмикає за чуба

І поставить "фітіля".

 

Я кохану вихваляю

І в сімейному житті

Ніжно хвостиком вихляю,

Наче риба у воді.

 

Хай буяють ювілеї,

Буду жити, не тужить,

Сподіваюсь разом з нею

До сторічного дожить.

 

13 березня 1995