ЧЕПАНКА
Другові дитинства, Івану Чепіга - загинув, підірвавшись на міні у місті Чорнобилі у 1949 році. Він в команді "мотався" найкраще І хоч зовсім достатку не мав, Всіх "мотаючи" напризволяще, Драні валянці з ніг не знімав.
Ми футбол над усе полюбляли В повоєнні знедолені дні, То ж Івана вже менш "костиляли" В примітивній хлопочій борні.
В вихідні починали ми з ранку Вдень - обідали, в присмерк - кінець. Поміж нами був кращим - Чепанка, Нездоланий футбольний боєць!
Де талант - там наснага і вміння, Він носив особливості ці, Як веселе стійке ластовиння На відкритім і добрім лиці...
ЗГАДКА ПРО КИЇВ
Марії Бенецькій
Біжать навипередки мрії, ЇЇ рука - в моїй руці. Мені показує Марія Чарівне місто - Чернівці.
В цім краї зеленїють доли, Ясніє небо голубе. Я б тут не сумував ніколи, Якби не згадував тебе...
Вдихаю синь на повні груди, А серце тихий сум скубе. Я б звідси не пішов нікуди, Коли б не згадував тебе...
В багряних маках полонини, Дністро застругами гребе... Я перед ними в тому винний, Що лишив серце у тебе!
1981
БОРИСУ АНАНЄВСЬКОМУ
Борис, Борис, бо риси болю - Ознака мужнього бійця І тільки той здобуде волю, Хто біль здолає до кінця.
Казала мудра баба Настя І я її цитую знов: "Не вірю я в даремне щастя, В незагартовану любов".
Благословенні леза болю Відтяли горе від надій, Звеличили любов і долю І віру в завтра, друже мій!
|
