ЧЕПАНКА

 

Другові дитинства, Івану Чепіга -

загинув, підірвавшись на міні у місті

Чорнобилі у 1949 році.

Він в команді "мотався" найкраще

І хоч зовсім достатку не мав,

Всіх "мотаючи" напризволяще,

Драні валянці з ніг не знімав.

 

Ми футбол над усе полюбляли

В повоєнні знедолені дні,

То ж Івана вже менш "костиляли"

В примітивній хлопочій борні.

 

В вихідні починали ми з ранку

Вдень - обідали, в присмерк - кінець.

Поміж нами був кращим - Чепанка,

Нездоланий футбольний боєць!

 

Де талант - там наснага і вміння,

Він носив особливості ці,

Як веселе стійке ластовиння

На відкритім і добрім лиці...

 

ЗГАДКА ПРО КИЇВ

 

Марії Бенецькій

 

Біжать навипередки мрії,

ЇЇ рука - в моїй руці.

Мені показує Марія

Чарівне місто - Чернівці.

 

В цім краї зеленїють доли,

Ясніє небо голубе.

Я б тут не сумував ніколи,

Якби не згадував тебе...

 

Вдихаю синь на повні груди,

А серце тихий сум скубе.

Я б звідси не пішов нікуди,

Коли б не згадував тебе...

 

В багряних маках полонини,

Дністро застругами гребе...

Я перед ними в тому винний,

Що лишив серце у тебе!

 

1981

 

 

БОРИСУ АНАНЄВСЬКОМУ

 

Борис, Борис, бо риси болю -

Ознака мужнього бійця

І тільки той здобуде волю,

Хто біль здолає до кінця.

 

Казала мудра баба Настя

І я її цитую знов:

"Не вірю я в даремне щастя,

В незагартовану любов".

 

Благословенні леза болю

Відтяли горе від надій,

Звеличили любов і долю

І віру в завтра, друже мій!