ВАСИЛЮ ДЕРКАЧАМ

 

 

Гостюю на дев’ятім небі,

Свій Київ бачу віддаля.

Задовольним душі потреби

В гостиннім домі Василя.

 

Напої і горілка лєється,

Ловлю мелодію нову...

В цім домі пишеться і п’ється,

Немов од роду тут живу.

 

Дбайливий клопіт господині

Сприймає радісна сім’я,

Синів і друзів очі сині,

В серцях Україна моя...

 

І вже нема важкого суму,

Майбутнє радує мене.

А працьовита щира Умань

Мені ласкаво підморгне.

 

1994

Умань

 

ВАСИЛЕВІ ТРИЛІСУ

 

керівнику

чоловічого хору

"Чумаки";

 

Чумаченьки шляхом довгим

Подорожували

І багатим і убогим

Білі шляхи слали.

 

Потом - снігом, літом теплим

Пролягла дорога,

По ній грішники до пекла

Пішли з волі Бога. ¹

 

Свята церква порушиться, -

Софію не прийме. ²

Чумак щиро помолиться, -

З відьми силу вийме!

 

В Україні чумаченьки

Знов подорожують,

Для горьованої неньки

Білий шлях торують!

 

Святі храми порушаться, -

Ворогів не приймуть:

Побратими помоляться

З біса силу виймуть...

 

Злітай пісне, святись воля

Над степом і лісом,

Благословись щира доля

З чумаком Трилісом!

 

Щоб повнились дружні чаші,

Визрівала сила,

В Україні вільній нашій

Духовність родила.

 

1994

_______________

1 - за бажанням Софії Потоцької серед літа їхати на вінчання

по снігу, Потоцький наказав відібрати у чумаків сіль і

вистелити нею дорогу до церкви.

2 - Уманьська церква, в котрій була похована Софія Потоцька,

розкололась навпіл від удару блискавки, (місце поховання

невідоме.

 

 

ВАЛЕНТИНІ КУПРІНІЙ

 

С півачці

 

Коли спіткає зла година,

Чи тиснуть серце міражі, -

Тебе згадаю, Валентино,

І стане легше на душі.

 

Повір, що свято не минулось,

Бо замість лисого, мене,

Трояндова пісенна юність

Тобі з любов’ю підморгне!

 

22 січня 1995

 

ДАРНИЦІ - 60

 

Понад обрієм вікна від краю до краю,

Ти - в оточенні сіл, солов’їних гаїв.

З повоєнних руїн тебе, Дарнице, знаю

І любові навчавсь у твоїх солов’їв.

 

Вивіряв по душі дружби щироголосся,

І буяння весни, і хурделиці сніг.

На спокійній межі гніздувать не прийшлося,

То ж нема багатьох щирих друзів моїх.

 

Шість десятків пройшло - не багато й немало,

Дві третини життя - між своїми людьми.

Нашу юність і честь ти в цеху гартувала,

Ми з тобою рідня і ровесники ми.

 

Будівництва твої, комбінати, заводи, -

Це ж сумлінних киян неліниві літа.

Недаремно до тебе повага народу

І земляцтва уклін в ювілейні свята.

 

Зичу щастя тобі і надійної долі,

В працьовитім житті - не зазнати біди,

Щоб на рідній землі не журились тополі

І плекали любов солов’їні сади.

 

1995