Потомственному землеробу,

кавалерові державних орденів,

Голові Вотелівської сільради

на честь ювілею

 

У роки повоєнні безталанні

Де зрілості зосталася межа,

Василь Чмишук на красені Буяні

На дальній лан щоранку проїжджа.

 

Час нетерплячий з досвітом тікає

І кінь баский пружним копитом б’є.

Василь, не по селектору, скликає

Все військо заклопотане своє.

 

За бригадиром - ланкові Галина,

Марія, Ліда, Катя Усатюк.

Про кожен колос дбаючи сумлінно

Підуть по полю, наче по життю.

 

Не до спочинку тут, не до розради,

Усі в труді до пізньої зорі.

Стійкі бійці із першої бригади

Ланів безкраїх щирі трударі.

 

Минає час, та не минає мрія

Про щастя й долю рідного села.

І помічниця - Скороход Марія

До бригадира в серце увійшла.

 

Характер з добрим українським перцем,

Відверта чесність щедрої душі,

Таким жінкам дарують щире серце,

Тут не поможуть квіти та вірші.

 

Тепер у них обох державне діло,

Врожаїв сталий суверенітет

І подив наш, коли ж вони зуміли

Зростить діток своїх понад квартет.

 

Чимало докладали мама й тато

До праці руки втомлені свої.

Бо стала замалою перша хата

Для дружної великої сім’ї.

 

Врожай веселий молодого шлюбу

Наступні роки щедро вознесуть:

Микола, Ніна, Валентина, Люба

З цієї хати починали путь.

 

Важкої праці бажане відлуння -

Стійкі врожаї впораних полів

Лягли на руки - велетні чавунні

На тліючі вуглини мозолів.

 

А час тікав, спливаючи невпинно

Його замало у добі було...

Їм щиро помогали Катерина,

Оксана, Віра та й усе село.

 

І сам Василь, як випаде хвилина,

Щоб все було до ладу і як слід

Майструє щось, чи косить мішанину

Для всіх сусідів бажаний сусід.

 

Таким його і поважають люди

І працею підкорені лани,

То ж недаремно до нього на груди

Лягли важкі Вітчизни ордени...

 

А щедра осінь врожаї колише

Із квітня до жовтневої пори,

Марію мчить водій незміний Гриша

У поле од зорі і до зорі.

 

І садовод, і овочів чаклунка,

У неї з ділом в злагоді слова

Вважа дружину - долі подарунком

Вагомий Вотелівський голова.

 

Уклін Вам, Олексійович, від серця

І ювілейні щирії слова:

"Щоб був міцний, немов горілка з перцем

Славетний Вотелівський голова!

 

Щоб цінувала й далі Батьківщина

Ваш славний труд у всій його красі,

І щоб пишалась сином Україна,

І приклад Ваш наслідували всі!"