БУДЕМ БРАТЕ...

 

Забризкані кров’ю повіти,

А небо важке, мов пульсар,

Зневажена суть Заповіту,

Викошує етнос коса...

 

Даремно, земляче, молився:

Душі не освятиш до дна,

Коли в ній лукавий вмостився

І труїть мізки сатана!

 

Ділки культивують вандетту,

Насаджують морок і мразь:

За серце - розмінну монету!

За честь - девальвації грязь!

 

Вже нам, в чорнозем’я, завозять

Дрантя, негодящі харчі,

Жебрацьку копієчку просять

Либонь, "визначні діячі".

 

То краще вже міф комунізму,

В Європі омріяний шлях,

Чим згубний вертеп вандалізму

І голоду смертна петля!

 

Спасіння Вкраїни - в роботі,

В освяченні вміння й красі,

А смерть, - в бутафорськім народі,

В нещирому "іже єсі".

 

1999

 

НА КОНЦЕРТІ

 

Із підземелля - пекла звуки

Органна музика рече

І порятунок від розпуки, -

Твоє довірливе плече.

 

Переполохи. Переливи.

Потужний стогін. Вічний біг.

І знову - погляд твій щасливий,

І радість - квітами до ніг...

 

Що це було? Сонати? Фуги?

Юдолі нашої скелет?

Душі спасіння від наруги?

Від безнадії мужній лет?

 

1999

 

 

ПРОЛІСОК

 

"Бажаю Вам, мої, рідненькі

Хай щастя Вас не обмине,

Аби усі ви стали неньки,

Коханим вибравши мене..."

 

Отак і думалось, і снилось

(Чи мо й творилось наяву?!)

І цілувалось, і любилось

Всю зиму спогадом живу...

 

То знов весна веселки сіє,

Сміється сонечко ясне

І перший пролісок радіє:

"Ви ж не розлюбите мене?"

 

Наповнить серце ніжна сила,

Жінки торкаються душі:

"Щоб ми тебе не розлюбили

Ти вірші про любов пиши.

 

Нехай в інтимнім ніжнім слові

Єднає пролісок літа

І для нетлінної любові

Кохання квітка розцвіта..."

 

8 березня 1999

 

 

* * *

 

І знов бузком буяє місто,

І від зорі і до зорі

У кожну душу мріють влізти

І солов’ї, і комарі.

 

А ніч кепкує, ніби пані

З своїх гаптованих висот:

І з передвиборних компаній,

І з післявиборних гидот.

 

1999

 

РИБАРІ

 

Немов ціпи, злітають вудлища

Уздовж Дніпра - фігури в ряд.

Клює бичок, окунчик вудиться

Прийшла пора тепла й розрад.

 

Дитинства цвіт на хвильках блимає

Пливе магічний поплавок,

З душі на час тривоги вимиє

Найкраща в світі із річок.

 

Попід кущами й парапетами

Без спонукання, од зорі,

З давен оспівані поетами,

Молотять радість рибарі...

 

квітень 1999

набережна Дніпра

 

 

* * *

 

Любов царює на Землі

ЇЇ придумали дівчата,

Коли були ще молоді,

Аби не киснути в біді

І в сірий день привнести свято.

 

Нема любові уві злі.

Бо зло - іржа руйнує щастя

Байдужість тисне і болить

І неможливо в чорну мить

Благословитись на причастя.

 

1999

 

 

ВЕРБИ

 

Схилились верби над водою,

Благословляючи літа,

В котрі весною молодою

Любов’ю марили вуста.

А нині став блакитний вкрили

Холодні брили крижані

І верби в хустках чорно-білих,

Мов удовиці по війні.

 

Єднали нас в коханні доля

І сповідь ніжна віч на віч.

Навіщо бурі чорна воля,

Навіщо смутку чорна воля,

Мов кулі перекотиполя

У різнобіч нас повели.

 

Не знаю, хто з тобою поряд,

Що наворожать нам зірки...

Єднаю міру щастя й горя

Твоїх і серця і руки.

Сама сміюся над собою,

Невже щасливою була?

І одліта відлуння болю

Під сиві верби край села...

 

1999

ДО ПОДІЙ У ЮГОСЛАВІЇ

 

Я не наснив трояндової лірики,

Видіння це в собі не поборов:

Із під основ "свободної" Америки

Текла й тече людська невинна кров!

 

Все заміня грошима і машинами,

Дволикий світ прихованих іуд.

І навмання шляхами мурашиними

Лишає слід невибагливий люд!

 

Сліпий потік легенди і містерії

В облозі пут, котрі рубав Персей,

Крутий двійник праримської імперії

То там, то тут лаштуєш "колізей".

 

Ol reit, моя не збочена Америко,

Вертай з війни нещасних і калік.

Не знаю я, яким він був Amerigo,

Та віру йму - не хижий чоловік!

 

1999

 

* * *

 

Ні, не навік світанки взолотили

Пітьму натхненням спалених ночей,

І з року в рік надії молодили

Наснагу творчих душ, сердець, очей...

 

Вечірня тінь невдачами рясними

Осіннє небо вистила мені,

Сузір’я в синь ховаються між ними

Та зріють Феба промені рясні.

 

Колись скажу, поставши перед Богом

На щиру сповідь щирої душі:

Не варто йти по вибитим дорогам,

Свої вони, нічийні, чи чужі...

 

1999

 

 

* * *

 

Початок був колись

У цьому світі

Усього сущого!

Блаженний, помолись!

У забутті,

Вві сні і в заповіті

В свідомість влучено:

"Це вже було колись".

 

Для нас - усе, -

Нове і неповторне

Нова любов!

І ненависть нова.

І душі ссе

Червоне, біле, чорне.

Старі - новітньо

Пишемо слова...

 

1999

 

 

* * *

 

Порожній колос пнеться ввись,

До поля повний хилиться.

Дивуємось: звідкіль взялись

Вгорі - мізки на милицях?

 

Вп’ялися гори в небеса

Провалля - море випили

А посередині - краса,

Котру людці розсіпали.

 

Живе незаздрий чоловік,

Працює. Богу молиться,

Аби не вмерла в чорний вік

Краса душі.

Околиця.

 

1999

 

 

УРОЧИЩЕ "ІГОРЄВКА";

 

Оті горби - круті лоби козачі.

Вони в землі. А в думах - на війні.

На них раби й пани лаштують дачі.

Горби в імлі - терплячі й мовчазні.

 

Про що мовчиш, німий Антей - козаче?

Мо дошкуля гешефтова чума?

Вже без війни - Вкраїна в тузі плаче.

Ні куркулів, ні гетьмана - нема.

 

Ген - побратими, в повний зріст, -

В могилах.

Поки терпець - в напрузі, не вві злі.

Немов вулкан, яріє грізна сила.

Вогонь сердець праотчої землі.

 

В ланцях надій - без сну і супокою

Немов старий, натружений Дніпро,

За неньку в бій несу козацьку зброю

Здобуток мій, і душу, і перо...

 

1999

с.Гвоздів