ОЛЕКСАНДРУ ЯЦЕНКУ

 

(за мотивами Т.Г. Шевченка)

 

Мені тринадцятий минало

Я "наминав" часник і сало

І скоро стану без зусиль

Таким, як батько мій - Василь.

 

Невдовзі - паспорт буде в мене,

Знайду найкращу наречену,

Щоб в Україні - на віки

Росли могутні козаки!

 

28 квітня 1996

 

 

МИКОЛІ КАПІТАНСЬКОМУ

 

В наш час, коли життя в напрузі,

А день неспокоєм пече

Тобі, козаче, по заслузі

Приймати зірку на плече!

 

Прості, складні і мудрі речі

Вирішуєш без криз сумних,

Бо маєш Душу, дужі плечі

І добру голову на них!

 

Ідуть на ріднім виднокрузі

У неспокійнії літа

З тобою поряд - щирі друзі,

Твоя Україна свята.

 

1997

 

 

ПАМ’ЯТІ БАТУРИНЦІВ

 

 

Вже мерехтять, шикують абрикоси,

Весна іде

І стверджує своє!

І мілкотять суспільства перекоси.

Різня ідей

Одкоша дістає!

 

Шикуй, моя непереборна весно!

Про земляка і труд його подбай.

І знов полям вертають перевесло.

Трудар закляк, притомлений комбайн.

 

Товариш, брат

І панство многолике...

То ж пан Прогрес устиг заповісти:

"Рабам" - від втрат

Відроджувать велике!

"Панам" - мале з великого тягти!"

 

Весна буя над спинами-горбами,

В житті явля поєднаний дизайн:

"Земля моя! -

І нивку жнуть серпами...

Земля своя!

І йде в степи комбайн!"

 

Шепочуть нам старечими губами

В рудій імлі вцілілі куркулі:

"Ми осягли Тюмень, Гулаги, Бами,

Єднаймося!

Аби не буть рабами

Вже на своїй горьованій землі!"

 

Шануй, моя непереборна доле,

Тернистий шлях прокльонів і подяк!

Вже не буя і людям віч не коле

На пустирях розбещений будяк.

 

"Своє" й "моє", - в розбійнім протиріччі

І вже натомість - сатанинський сміх!

І повстає, в могилах на узбіччі

Козацька совість пращурів моїх...

 

1997

 

 

ПЕТРУ ЄЛІЗАРОВИЧУ

 

Не подають руки із того краю

Звідтіль нема нікому вороття:

Чи не тому - з тобою я вмираю,

Що ти частина і мого життя?

 

І грішний світ ще зостається білим,

Бо в нім людське зуміли зберегти,

Поклавши на алтар і душу й тіло,

Такі ясні сподвижники, як ти.

 

Червень 1995