МИХАЙЛЮКАМ
ТА ЇХ ДРУЗЯМ
Ця презентація, що стала З нагоди книжки видання, Для багатьох розширить вдало Географічність спілкування.
Укравстралійцю Івану Бринзі, Що в гості кличе привітно так, Дарує шану Людмила Рінгіс: "Спасибо, - Дякую, - Хель-Данг!"
Ваш дім відкритий друзям щирим Валєру й Натку та їх "Лелітку" Зігрів неначе птахів вирій, У тих штормах навколо Світу.
Усюди друзів відшукати – Одна з поставлених задач У коло Світове з’єднати Всі щирі: "Сенк’ю вері мач!"
Ще пара, наче лорд та пері, Очей захопленість свою – Американцям Лері й Мері У відповідь на "Ай лав ю!"
Вклоняюсь Валентину й Зіні, Оцей візит такий дарунок, Слів не знайти принаймні нині, Мов в саму душу поцілунок.
Людмила Рінгіс 5 червня 1999 (презентація збірки "Багряне намисто" у КНЕУ)
НЕОЦІНЕНИЙ ДАРУНОК із вдячністю за "Багряне намисто"; Книжечку отримала дарунком, Із захопленням вже вкотре прочитаю. Є крім текстів декілька малюнків. Про що йдеться - миттю уявляю. Всі слова - красиві, до нестями! Хочеться співати… та не смію, Як звучить - записано "значками" Але я, на жаль, - не розумію.
Не знавець ключів-бемолів-терцій, Так, у нотній грамоті - безсила… Граю я лише на лірі серця… Що мелодія дає для пісні крила, Це я знаю, навіть відчуваю, Як бринить рядочок слово-цвітом, Як із музикою простір він долає І летить по всіх куточках світу.
Пісня всім зачепить серця струни, Розхвилює флейти і гобої, Сповнена чи радості, чи суму, Прагне розумітися з тобою. Смак відчути збірників пісенних, Те, що барди пишуть, поспівати - Не дає музична неписьменність… Треба нотну грамоту вивчати!!
Людмила Рінгіс 1999
П Е С Н Я Р У ВАЛЕНЦІНУ МІХАЙЛЮКУ
Эй, песняр, Вазьмі гуслі ці скрыпку, Людзям прауду Сваю раскажы, Як на шчасця Хтось зоры рассыпау, Як заплача гытара На струнах душы, Як із сонячных блікау Сплятаюцца сеці, Каб зямлю затрымаць І саргэць яе твар. На жыццевам шляху Ты усе бачыу, замеціу, А праз сэрца прайшла Ні адна із ахвяр. Заспявай і заплач, Прапаведуй,
|
