ПОМОЛЮСЬ

 

Мо вночі, а може вранці

В нерозважливому сні

Мій кумир, Степан Руданський,

Про таке сказав мені:

 

"Аби віру шанувати

Видно, з легкої руки

Заходились возвишати

Свою церкву земляки.

 

Мов наївні діти, грають

Заклопотані в журбі.

Священика вибирають,

Наче гетьмана собі!

 

З тих, що моляться й скубуться

Не на совість, а на страх,

Вже у селищі сміються

Навіть кури по дворах.

 

Хоче Бога шанувати

Віра щира, не сліпа.

Хоче мати кожна хата

Ідеального попа.

 

Щоб з роками не мінявся,

Над грошима не дрижав,

За спокусами не гнався

І паству не зобижав...

 

Зустрічали капітально,

Працювали ночі й дні.

Нині пише "ідеальний",

Капітальні докладні.

Святість сповіді порушив...

А паству трясе, мов грушу".

 

Я прокинувся. Підвівся.

І, дитя важких років,

Як умів, так помолився

За попа і земляків.

 

1997

Чорнобиль

 

 

"СЛАБЕ" І "ЦАБЕ";

 

Пораду дам, а там - як знаєш:

Пиши в альбом, а не в столи

То мо на "босоніж" зміняєш

Свої селянські постоли.

 

Тебе, в цім разі "розкопають"

І, як ведеться, від душі,

Талановитими признають

Найпосередніші вірші.

 

Щоб суперечку спростувати,

Та вирішить проблему цю,

Пришлось два віршики віддати

На суд "критичному лицю".

 

"Лице" вагомо помовчало

І мовило: "Оце - слабе,

А це, напевно, написало

Вже ж не аби-яке цабе!"

 

Скажу вам, друзі, по секрету

Оцінка віршиків така:

"Слабе" - відомого поета

"Цабе" - у двірника Федька.

 

 

* * *

 

Кудись летять, - чи в сон, чи в путь

Назустріч видимим смертям;

Хапають, чубляться і п’ють

І величають це життям.

 

Із рота ллють отруту й грязь,

Хоч зуби чистять щодоби,

Нарешті - "Жизнь не удалась!"

Хай Бог прощає вам, раби"! *

 

Вже не один мастак пішов

Писать себе в Патерику **

Натомість Патмоса *** знайшов

Лиш остюки на язику.

 

Убогість духу не прощу

І не змарную щастя мить,

Наїмся "пісного" борщу

І буду промені ловить!

 

Печуть на серці мозолі

Мовчать під стріхами стрижі

Проміння лине до землі:

"Сліпій душі допоможи!"

 

1996

__________________

* раби - слов’яни

** Патерик - збірник житія святих

*** Патмос - острів в Егейському морі, де за

легендою Іоан написав Апокаліпсис

 

МУДРИЙ ЛІКАР

 

Лікарю, прошу поради

Мудрої й простої:

Що порадите вживати -

Краплі, чи настої?

 

Мудрий лікар одвічає:

"Так здавен ведеться, -

Пийте, поки полегшає

Все що попадеться.

 

Щоб хворобу подолати,

Хай вона не діжде,

Те, що будете вживати,

Огірком заїжте.

 

А як пісню України

Вріжете до того,

То стоятимуть коліна,

Як у молодого..."

 

"МЕЦЕНАТ";

 

У грязь прозріння самоцвіти,

В оцет - духовності вино!

Товсту кишку задовольнити

Йому, "всеядному", дано.

 

Прорік: "Дійду до Мельпомени!

От тільки впораюсь з грішми,

А вже по тім - візьмусь за гени,

Щоб стати вище, над людьми".

 

Дарма шепоче в хворе вухо

Природа матінка сама:

"Тому, хто шлунком душі слуха

Шляху до вічності - нема".

 

То ж не лаштуйся обіцяти,

Що перейдеш, скупій, межу:

Лиш Богом дані меценати

Майбутнє людства бережуть!

 

1997

 

ПЕГАС

 

Якщо крила розправив Пегас, -

Це не значить, що він полетить.

Втома вкрала і простір і час,

Та Пегасові волі кортить!

 

А зозуля кує і кує,

На отави не верне весна...

Навіть небо вже не визнає:

У опалі його давнина.

 

Із польоту з пониклих "висот"

Повгрузали у землю стовпи,

А по дроту: "свобода..","народ..",

А за дротом німі та раби.

 

Вже стовпи підгнивали не раз!

Та раби понаставлять нових,

І шкапин, на імення "Пегас",

Залучають до стаєнь своїх.

 

А зозуля кує і кує...

Соловей піє гімни незлі,

Із веселки Пегас пісню п’є,

Бо отруєне все на Землі.

 

1998

Чорнобиль