Середнє царство.

Фактично, ця доба тривала лише двісті років і правили країною протягом 21 – 19 століть фараони ХІ та ХІІ династій. Перед тим – між Давнім та Середнім царством – тривав довгий період смут і розбрату. Велична держава розпалась на окремі території – номи. В результаті фараони втрачають частину земель і багатств, а вельможі-номархи набувають значної самостійності. Це супроводжується повстаннями селян та рабів. Боротьба між номами в 21 століття завершуються перемогою Фів і жреці засновують нову, ХІ династію.Нове об’єднання було обумовлено необхідністю державного управління зрошувальною систмою для успішного розвитку землеробства. Нові правителі, бажаючи поповнити казну, розпочинають загарбницькі війни в Нубії, Сирії та Палестині. Набагато зростає роль середніх класів.

Значні зміни спостерігаються в ідеології Середнього царства. З’являється невіра, що відбито в знаменитому папірусі “Розмова розчарованого із своєю душею”. Для зміцнення віри в заупокійний культ вводиться моральний момент – суд Осиріса, а сам культ розповсюджується на середні прошарки населення. Значні досягнення мають місце в наукових знаннях. В математиці підраховують поверхню кулі, в медицині – встановлюють провідну роль мозку в організмі людини. В мистецтві зміцнюється реалістична тенденція. Фараони, як і раніше, обожнюються, але гробниці вже роблять мншими, іноді висікаючи їх в скелях, або ж юудуючи з цегли. Зате особи царів звеличуються встановленням їх статуй в храмах та під відкритим небом.

Архітектура. Як зазначено, гробниці Середнього царства уявляють собою невеликі піраміди з заупокійним храмом, коридором та входом у долині. В свій час вони облицьовувались вапняковими плитами, але всі захоронення з часом зруйнувались. Найзначнішою спорудою доби був заупокійний храм Ментухотепів ІІ та ІІІ. Від долини до храму вела мурована дорога із стінами. Центр гіпостильного залу займала піраміда, що “виростала” з даху. Сам дах підтримували три ряди восьмигранних стовпів. Зовні зал оточувала з трьох боків відкрита галерея на прямокутних стовпах. Позаду гіпостилю – відкритий двір, частково вирублений в скелі. Безпосередньо усипальниця знаходилась у таємноиу сховищі, а не в піраміді. Храм і дорогу прикрашали монументальні зображення та рельєфи царів. Особливим пам’ятником тієї доби є місто Кахун поблизу Фаюма. Залишки споруд дозволяють визначити, що місто чітко розподілялось на райони за соціальними ознаками: знаті, середніх класів, рабів. Нововведенням в архітектурні ансамблі доби стало оформлення входу до храму пілонами, а також - свт–новлення перед ними обелісків, “кам’яних голок”, що символізували сонячний промінь.

Скульптура. Живопис. Портретні композиції Середнього царства стають загалом більш конкретними. Зберігаючи велич образу, зображення фараонів відтворюють реальніший характер. Як і раніше, спостерігається диференціація трактовки в залежності від призначення статуї. Так, певну м’якість характеру, навіть ліризм, можна бачити в статуї Аменемхета ІІІ в Ермітажі. Навпаки, образ владної, цілеспрямованої людини, дійсного воєначальника постає перед нами в голові Сенусерта ІІІ. Типовим зразком скульптурного рельєфу того періоду може бути стела вельможі Хунена, де він зображений з дружиною. Ще виразнішими стають численні ушебті.

Особливою сторінкою мистецької спадщини Середнього царства можуть вважатись стінописи гробниць знаті. Специфікою давньоєгипетських стінописів є їх підкреслена інформаційність. Змальовуючи ту чи іншу подію, явище, враження навколишньої дійсності, митці швидше фіксують те, що вони про це знають, ніж те, що бачать. Це, зокрема, відчутно в розписах знаменитих гробниць в Бені-Хасані. З одного боку, перед нами повстають чудові сцени природи, полювання тварин тощо. Але кожна композиція характеризується значним рівнем стилізаціі – в деревах зображується окремо кожен листочок, виписується кожне пір’ячко птаха або волосинка в хутрі кішки, набуваючи певних рис орнаменталізації.