Студопедия — Мистецтво Передньої Азії ІІ – І тисячоліть до н.е.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Мистецтво Передньої Азії ІІ – І тисячоліть до н.е.






 

На початку вказаного періоду всі регіони Межиріччя об’єднуються навколо Вавилону за часів правління царя Хаммурапі /1792 – 1750/. Старовавилонське царство продовжує і розвиває традиції попередньої шумеро-аккадської культури. Широко розповсюджується шумерський клинопис, зберігаються давні принципи архітектури та скульптури. Найвідомішим пам’ятником доби став рельєф стели законів царя Хаммурапі. Цар у благоговійній позі предстоїть перед богом Шамашем, що передає йому жезл та кільце як символи могутності, влади і мудрості. Постаті, позначені монументальністю, урочисто статичні і виконані в техніці горельєфу. Фігуративні зображення займають приблизно верхню третину висоти стели, а нижче – клинописні тексти законів Хаммурапі.

В цей час досягає слави велике місто Марі, де розкопано залишки царського палацу правителя Зимриліма. На розвалинах залишились фрагменти розписів з масштабними культовими сценами. Композиції симетричні, розписи виконані чорною, блакитною, теракотовою барвами. Надзвичайною виразністю, поєднанням життєвого практицизму і молитовної урочистості позначена статуетка Ебіх-іля.

Взагалі передньоазіатська культура в середині тисячоліття формувалась цілим конгломератом народів і характеризується складним переплетенням традицій. Фінікійці та палестинці, що були уславленими мореплавцями та купцями, створили алфавітне письмо, винайшли пурпур і удосконалили техніку виготовлення скла. Вони були відомі своїми декоративними торевтичними виробами із золота і срібла та різьбою по слоновій кістці. Натомість, хетти та мітанні уславились своєю оборонною архітектурою. Розкопки в Анатолії відкрили світу міста з могутніми стінами та баштами укріплень, де використовувалось циклопічне мурування та фальшива арка. Будівлі були прямокутними в плані, з відкритою колонадою на фасаді. Характерним прикладом оформлення фасаду в спорудах мітанні може бути портик храму в Тель-Халафі. Перекриття тримається на головах трьох божеств, що стоять на спинах чудовиськ. Серед художньої спадщини народів Закавказзя вирізняються ювелірні вироби. Чудові пам’ятники з курганів Триалетті – переважно зброя – вражають довершеністю та різноманітністю технік обробки металу.

На початку першого тисячоліття до н.е. особливого розквіту і небувалої могутності досягає в цьому регіоні Ассирія, що підкоряє собі всю Передню Азію. Для суспільного устрою стала характерною централізована влада царів. На відміну від попередніх епох мистецтво в Ассірії було покликане прославляти діяння царів та могутність держави. Воно мало більш цивільний характер, ніж в багатьох сусідніх країнах.

Архітектура. Чільне місце в архітектурній спадщині займають палацові та оборонні споруди, а не храми. До наших часів дійшли залишки палаців трьох наймогутніших асірійських царів: Ашурнасірпала ІІ / 844 –859 до н.е./, Саргона ІІ /722 – 705 до н.е./ та Ашурбаніпала /668 - 633/. Найкраще зберігся комплекс Саргона ІІ в Дур-Шаррукіні.Він зведений на насипній терасі і характерно, що частина палацу знаходиться за міськими стінами, захищена власними укріпленнями До комплексу включено семиступінчату башту-зіккурат. Вхідні портали перекриті арками. Обабіч центрального входу – монументальні постаті шеду або ламасу, тобто скульптурні грандіозні зображення крилатих биків в з людськими обличчями в царських тіарах. Ці ідеалізовані зображення царя не мали прямої портретної схожості; загадковий погляд мигдалевоподібних очей був скерований до обрію, а стиснені вуста ніби приховували таємницю. Подібно до вавилонян асірійці прагнули зобразити не те, що бачать, а те, що знають. Тому у фронтальному ракурсі у шеду видно дві ноги, а при проході крізь ворота у бічному ракурсі – чотири, тобто, фактично шаду мають п’ять могутніх, з величезними копитими ніг. Завдяки такому прийому постаті охоронців-шеду справляють враження могутнього покою та грізного руху водночас. Дерев’яні колони мали кам’яні бази. Стіни прикрашалиси багатобарвними полив’яними плитками. Біля дверей стояли “дерева життя”, окуті металом, з пальмовим листям позолоченої бронзи. Широко використовувалось озеленення терас. Палац був прикрашений також розписами, що наносились на білу вапняну обмазку. Контури сюжетних композицій з життя царів виконувались чорною фарбою, а найуживанішими кольорами були брунатно-червоний, ультрамарин, чорний, білий, рожевий та блакитний.

Скульптура. Живопис. В скульптурі Ассирії відчутно переважають рельєфи. Однією з небагатьох круглих композицій, що збереглися, є алебастрова статуя Ашурнасірпала ІІ з типовими для всього Межиріччя рисами фронтальності, статичності, ієрархічності. Рельєфні композиціі активно прикрашали інтерьєри царських палаців. В них переважають битви та сцени полювання. У виконаних в техніці дуже низького рельєфу зображеннях привертає увагу поєднання вірної анатомії, детально проробленої мускулатури з загальною скутістю.

Останній розквіт ассирійської держави припадає на час царювання Ашурбаніпала. Це був освітчений деспот, що володів великою бібліотекою в кілька десятків тисяч клинописних текстів. Сам він в розповідях про особисті діяння особливий наголос робив саме на обізнаність в різних галузях тогочасних наук. Серед руїн його палацу знайдено велику кількість вражаючих майстерністю виконання рельєфів з військовими сценами, учтами та полюваннями. На них є залишки умовного розфарбування. Захоплює вправність виконавців в передачі руху фігур людей та тварин. Особливе враження справляють епізоди з полювань на левів.

В 626 році до н.е. від Ассирії відділилось Ново-Вавилонське царство і розпочало активне завоювання сусідніх територій. На той час столиця держави мала більш ніж тисячолітню історію. В 612 році цар Вавілонії Набопаласар захопив столицю Ассирії Ніневію і Вавилон став наймогутнішим політичним та торгово-ремісничим центром Передньої Азії. Особливо розбудовується та оздоблюється місто за часів правління Навуходоносора /604 – 562 до н.е./. Розвивається іригаційне, палацове, храмове будівницво.

Архітектура. Скульптура та живопис. Єфрат перерізав величезний квадрат міських укріплень з півночі на південь. Зовнішня стіна Вавилону довжиною 16 кілометрів та заввишки в п’ятиповерховий будинок була такою масивною, що на ній розминались дві колісниці. Внутрішня стіна міста була вдвічі вищою і коротщою, але тоншою. На відстані польоту стріли відстояли одна від одної могутні башти. Четверо брам прорізали по сторонах світу міські укріплення. Північна брама була присвячена богині Іштар і відзначалась особливою величною розкішшю. Брама уявляла собою чотири квадратових башти, з’єднаних арковим переходом. Арка брами Іштар – одна з найдавніших в світовій архітектурі. Стіни та вежі брами викладені з випаленої цегли, а облицьована брама кольоровою полив’яною плиткою – переважно блакитною з золотавим орнаментом. Особливо цікавими є рельєфні штамповані постаті левів биків та драконів.

Від брами Іштар розпочиналась широка пряма Дорога процесій, що вела повз численні вавілонські храми до головного святилища Вавилону – храму Мардука /Есагілу/ - “володаря богів” і покровителя Вавилону. Вся Дорога процесій була вимурована плитами білого та червоного каменю і доходила впритул до гігантського зіккурату Етеменанка – знаменитої “Вавілонської башти”. Ця споруда панувала над містом і мала сім ярусів різного забарвлення. Загальні розміри споруди – 90 м висоти та площа 90 х 90 м. Сім ярусів Етеменанки були присвячені семи головним богам, рух яких по небосхилу керує, як вірили вавілоняни, радощами та нещастями людей. Крім того кожна “сходинка” відповідала дню тижня. Верхній ярус був золотим, а всередині знаходилось блакитне святилище Мардука та його дружини Серпаніт. Стіни Етеменанки полегшені системою ніш та лопаток. Монументальні сходи доходять до тераси другого ярусу.

Однією з центральних споруд міста був південний палац Навуходоносора загальною площею /190 х 300м/. Він зведений на монументальній платформі, що підносила палац над містом. Комплекс мав розвинену систему приміщень, що розташовувались навколо п’яти відкритих дворів. Особливою розкішшю оздоблення відзначалась Тронна зала, облицьована бірюзовою полив’яною плиткою з жовтими колонами та лотосами і фризом з ромбів та пальмет. Панель була оздоблена постатями левів як символом царської влади, що ніби рухались навколо залу. Тронна зала сполучалась з головним двором, де шикувались охоронці, в інші двори виходили казарми та арсенали. Заслуженої слави палацовому комплексу надавали знамениті висячі сади – одне з семи чудес світу. Вони розташовувались на терасах, опорою для яких була складна система цегляних склепінь з устоями. Вражало поєднання вибагливої форми різноманітних дерев на терасах із масивними опорними стінами та стрімкими сходами, що з’єднували тераси.

В цілому Вавілон був величним регулярним містом, де храми переважали над житловими кварталами. В місті нараховувалось два великих бульвари, 24 проспекти, 24 храми та 600 каплиць. В храмових коморах зберігались врожаї землеробів, товари купців, зброя воїнів. І багатий і бідний отримували те, що їм належить, з рук жреців. Саме жреці вели облік запасів, земельних ділянок та рабів, тому що все належало богам. Але з часом почались свари між воїнами та жрецями, бунти рабів. Вавілон, як і раніше, на боявся облоги. Але, коли в 538 році до н.е. під час правління Валтасара місто оточили війська персів, охоронці царя самі відкрили брами ворогам. Кір ІІ приєднав Вавилон до Ахеменідського Ірану.

Мистецтво Ахеменідського Ірану або ж Персії сформувалось під впливом культур багатьох народів, що ввійшли до складу цієї могутньої держави Стародавнього Сходу. Подібно до асірійського воно має яскраво окреслений придвірний характер.

Архітектура. Характерною особливістю персидської архітектури була практична відсутність культових споруд. Життя уявлялось персам боротьбою світла і темряви. Ахурамазда, бог світла, був для них уособленням добра та істини, бог темряви Аріман – зла та омани. Поклонятись світлу можна було де завгодно, тому перси не мали потреби в храмах. Цікаво, що персидські жреці обіцяли безсмертя кожному, хто був праведним, тобто, служив добру, світлу, незалежно від того чи був він вільним персом, а чи рабом-ефіопом. Крім того, вони не мали літочислення і не писали своєї історії.

Вся увага персидських царів і, відповідно, - майстрів була зосереджена на спорудженні та оздобленні грандіозних палацових комплексів передусім в свіщенній столиці держави – Персеполі. Руїни цього унікального міста-палацу вражають своєю грандіозністю. Власне, все місто складалось з де-кількох будівель, відкритих на всі боки. Персеполь був зведений на колосальній, вирівненій людьми платформі і служив місцем відправи маловідомих театралізованих ритуалів. Учасники цих дійств – “цар царів”,сатрапи провінцій, жреці, охоронці та вожді підкорених народів – жили тут наїздами, короткий час. Місто заклав біля 520 року до н.е. Дарій ІІ, а завершив будівництво його син Ксеркс. Наймаштабнішою спорудою Персеполя є палац з грандіозною приймальною залою – ападаною. Тридцятишестиколонна ападана площею 10000 кв.м мала з трьох сторін подвійні дванадцятиколонні портики.Колосальні колони понад 18,5 м висотою неначе гігантські рослини спрямовувались до світла і були дуже стрункими. Характерною особливістю архітектурного декору споруд в персеполі було те, що кедрові балки перекриття спирались на протоми – своєрідні кам’яні капітелі у вигляді спарених напівфігур тварин: биків, грифонів, левів. Протоми були позолоченими.

На платформу ападани вели пандус та похилі сходи, прикрашені рельєфами. Парадними вхідними воротами і, водночас, ритуальним приміщенням була “Брама всіх країн”. Тут розташовувалась варта та виконувались певні обряди. З заходу та сходу споруду охороняють постаті крилатих биків.

Ще більшою грандіозністю відзначається споруджена за тією ж схемою ападана в столиці предків персидських царів Сузах площею 10400 кв. м з двадцятиметровими заввишки колонами. Серед інших пам’яток архітектури слід назвати гробницю царя Кіра в Пасагардах та скельні гробниці в Накш-і-Рустемі.

Скульптура. Скульптурні рельєфи та кругла скульптура були невід’ємною частиною персепольського комплексу. Сходи ападани прикрашені рельєфним грандіозним фризом з постатями воїнів. Перси та мідяни, що складали почт царя та ядро війська, йдуть безперервною низкою. Персів можна пізнати по просторим тунікам, а мідян – по обтислим каптанам. Тло рельєфів оброблене зубчастим інструментом і зберігає сліди фарбування. Окремі частини одягу були теж розфарбовані та позолочені. Шеренги воїнів стоять в урочистих позах, всі вони на одне обличчя. Це означало, що гвардія персидських царів, що нараховувала 10000 чоловік, ніколи не зменшувалась: на зміну загиблому завжди ставав такий же вправний та відданий воїн, тому загін називався “безсмертним”. Поряд із стрункими рядами гвардійців зображені процесії мідян – воінів-вершників, що ведуть коней, лідійців з кубками та вазами, еламітян з ручною левицею, єгиптян, вавилонян та інших прідкорених народів. Постаті – в різних ракурсах.

Велична “Брама всіх країн” охороняється гопатшахами – крилатими биками з обличчям царя, що походять від асірійських шеду. Тулуби фантастичних створінь видаються вперед на тлі масивних плит. За асірійською традицією вони мають п’ять ніг. Скульптурні зображення випромінюють майже космічну силу.

Цікавим зразком персидськоі скульптури є протоми Персеполя. Одна з них має форму двоголової істоти, схожоі на орла, але з вухами та гривою дикого віслюка – кулана. Між головами протом клались поперечні кедрові балки Інша протома має форму двоголового бика. Пластична мова зображення дуже лаконічна, узагальнена, але виразна. Чіткість форм пояснюється серед іншого і тим, що протоми знаходились високо під стелею ападани. Та ж стилістика притаманна протомі з палацу в Сузах. Вона чудово збереглась включно до позолоти на рогах та копитах биків.

Одним з небагатьох пам’ятників ювелірної справи є чудова бронзова ручка від вази у вигляді крилатого козла. Тварина зображена під час граційного стрибка. Крила, борода та копита позолочені. Задніми ногами козел спирається на пальметку з головою давньогрецького бога Силена.

В 331 році до н.е. Олександр Македонський залишив завойований ним Єгипет, переміг війська Дарія і власноручно почав руйнувати Персеполь.

 







Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 727. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

Методика исследования периферических лимфатических узлов. Исследование периферических лимфатических узлов производится с помощью осмотра и пальпации...

Роль органов чувств в ориентировке слепых Процесс ориентации протекает на основе совместной, интегративной деятельности сохранных анализаторов, каждый из которых при определенных объективных условиях может выступать как ведущий...

Лечебно-охранительный режим, его элементы и значение.   Терапевтическое воздействие на пациента подразумевает не только использование всех видов лечения, но и применение лечебно-охранительного режима – соблюдение условий поведения, способствующих выздоровлению...

Решение Постоянные издержки (FC) не зависят от изменения объёма производства, существуют постоянно...

ТРАНСПОРТНАЯ ИММОБИЛИЗАЦИЯ   Под транспортной иммобилизацией понимают мероприятия, направленные на обеспечение покоя в поврежденном участке тела и близлежащих к нему суставах на период перевозки пострадавшего в лечебное учреждение...

Кишечный шов (Ламбера, Альберта, Шмидена, Матешука) Кишечный шов– это способ соединения кишечной стенки. В основе кишечного шва лежит принцип футлярного строения кишечной стенки...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.008 сек.) русская версия | украинская версия