Доба мезоліту вносить значні зміни в існування первісної людини. Зміни клімату обумовлюють певні перетворення в навколишній природі, у фауні Європи. Предметом полювання стають вже кабани та шляхетні олені, дрібні тварини та птахи. Поширюється рибальство. Людина винаходить лук та приручає собаку. Завдяки цим новаціям мезолітичне суспільство стає незалежнішими від випадковостей, що знаходить відбиток в мистецтві.
Найхарактернішим зразком тогочасного мистецтва є наскельні розписи гірських районів Східної Іспанії. Цей живопис відчутно відрізняється від печерних палеолітичних розписів. Там в центрі уваги були тварини, а тут – людина. Раніше виконавці концентрували увагу на предметі, його кольорі, матеріальності. Тепер увага зосереджується на дії, передачі руху. Крім того, в палеолітичному живописі ми мали справу з окремими, не пов’язаними між собою фігурами. В мезолітичних наскельних зображеннях перед нами розгортаються епізоди з життя тогочасних мисливців, відтворені в динамічних багатофігурних композиціях. Серед виявлених в більш ніж п’ятдесяти пунктах розписах найцікавішими можна вважати “Полювання на оленів”. “Збирач меду, оточений бджолами”, “Бики, олені, лані та танцюючі жінки”, “Великий фриз” тощо. Характерно, що як і в попередній період, наскельне мезолітичне мистецтво еволюціонує від правдивих зображень з реальними пропорціями до стилізацій, де вся постать людини подається однотипними тонкими лініями.
