Мистецтво доби республіки.

В перші століття республіки римська культура розвивалась повільно. В результаті загарбницьких війн Рим в ІІІ столітті до н.е. перетворюєься на наймогутнішу державу Середземномор’я і римське суспільство починає розвиватись під впливом пишного та вишуканого елліністичного світу. Під час війн з Ганібалом проходить остаточна еллінізація римської релігії. Римський нобілітет запроваджує в своєму побуті, у влаштуванні житла грецький комфорт, оточує себе творами давньогрецького мистецтва. Філософія і література зароджуються в ІІІ ст. до н.е.: перероблюють грецькі комедії, пишуть історію, поезія, проза, ораторське мистецтво. Мистецтво формується під сильним впливом завойованих народів. В сер. ІІ ст. Рим завойовує Грецію і Пергам і сам полониться еллінським мистецтвом. Римляни грабували храми і скарбниці і все це стікалось в Рим. Художні ідеї греків захоплювали латинян. Як сказав Горацій: “Греция, взятая в плен, победителей диких пленила, в Лаций суровый искусства внеся.” Зміцнення республіки обумовило розквіт Риму як могутнього державного центру. На грунті поєднання етруських, латинських та грецьких традицій ормується загальноримське мистецтво.

Архітектура. В часи республіки римляни змушені були багато будувати, зокрема – транспортні магістралі, шляхи, порти тощо. Так, Аппієва дорога мала стратегічне значення. Для будівництва її використана суміш, що нагадує бетон; магістраль прокладена найкоротшим шляхом і в долині Аріччі протягом 197 м. йде по муру висотою 11 м. з трьома прольотами для річок. Аппієва дорога є втіленням швидкості, цілеспрямованості римського народу періоду завойовницьких походів.

Незважаючи на всю могутність, довший час міста Римської республіки зберігали суворий вигляд та поступово і в самому римі і в інших містах республіки все більше уваги починають приділяти благоустрою, виявленню соціального статусу мешканців. Типовим римським містом можуть вважатись Помпеї. Місто мало вузькі бруковані вулички і їзда верхи та в екіпажах вдень заборонялась. На вулицях були влаштовані численні фонтани, вода йшла в місто по свинцевим трубам з Кампанських гір. Більша частина будинків одноповерхова, вони виходили на вулицю глухими стінами і нагадували фортеці; освітлювалися через отвори в стелях і двері. Крізь вестибюль потрапляли до атріума, що був парадним центром будинку; отвір в стелі співпадав з басейном в центрі підлоги. Далі йшли спальні, бібліотека, їдальня-триклінум і позаду – перистильний двір. Тут, в перистилі, серед квіткових клумб і фонтанів проходило життя сім’ї.

В Римі та інших великих містах поряд із маєтками заможних городян з’являються багатоповерхові доходні будинки для бідноти. В культових спорудах та гробницях відчутне прагнення до стриманої ошатності. Цікавим пам’ятником меморіальної архітектури є гробниця Цецилії Метелли – дружини Краса: вона уявляє собою співставлення основних геометричних тіл – на кубічній основі бетонний циліндр, облицьований мармуром, з фризом і карнизом; завершувався конусом, а зубці добудовані в середньовіччя. Ще оригінальнішою є гробниця заможного римського пекаря Еврісака – неправильний 4-кутник з масивними прямокутними і круглими стовпами в цоколі; в стіні круглі отвори, а вище фриз з зображенням пекарських робіт.

Прямокутні і круглі храми республіканської доби зовні схожі на грецькі, але відрізняються тим, що не мають сходів по периметру подіуму і є переважно псевдопериптерами. Особливість центричних храмів – співставлення кругової композиції з подовжньою віссю. Центральним майданом Риму був Форум Романум. В плані він уявляв собою трапецію, що розширялась до Капітолію. На Форумі розташовувались храми, громадські будинки, трибуни. Продавались товари /форум – ринок/. В свята тут виставлялось частування..Форум неодноразово перебудовувався.

Круглий храм на Бичому форумі відзначається граничною простотою і ледь відчутною дисгармонією окремих частин. Стела оточена 20 дуже стрункими коринфськими колонами (висота в 11 разів більша за діаметр). Круглий храм в Тіволі, навпаки, вирізняє ясна і логічна краса, гармонійна єдність всіх елементів і стриманий декор. В прямокутному храмі на Бичому Форумі ордер використовується не конструктивно, а як декорація стіни. Храм піднятий на подіум зі сходами. Таким чином, в спорудах республіканського Риму завжди виступала чітка логіка співставлення елементів, конструктивність вирішення, а архітектурний декор – стриманий, навіть дуже скромний. Це помітно в мостах і шляхах, храмах і гробницях, форумах і плануванні міст.

Скульптура. Перевага віддається сюжетно-оповідній суті образу замість поетичної виразності. В портретах головне – точність передачі натури, в пам’ятниках – риторично-офіційне схвалення. Пластичну виразність змінює алегорія, що роз’яснюється атрибутами. Власне, найповніше римський світогляд втілюється в надгробних портретах і скульптурах, пов’язаних з культом предків.

Характерним прикладом республіканського портрету є портретний надгробок Старого, Надгробок Люція Вібія і сім’ї. В цих роботах відсутнє емоційне забарвлення, тема смерті вирішується з суворою стриманістю. Обличчя замкнені, зосереджені. Документальна точність портретів пов’язана з звичаєм знімати з померлого маску.

Цікаво поєднуються етруські та ранньоримські традиції в статуї Авла Метелла. В обличчі підкреслені індивідуальні особливості оратора: близько посаджені очі, зморшкувате чоло; виразний жест, що закликає до уваги. Особливою виразністю позначений так званий портрет Брута. Ім’я умовне, але очевидно, що особа неординарна: випромінює величезну енергію. В роботі використані різні техніки обробки металу: гравіювання, лиття, інкрустація. Всі портрети цієї доби – це документи, що свідчать про знатність, родовитість. Важливо, що ці якості висловлюються не зухвалістю, а стриманою гідністю: практичні римляни не надавали значення позі.

“Римлянин з портретом предків” є одним з найтиповіших творів доби республіки. Обличчя знатного римлянина трактоване без пафосу, він спокійно демонструє бюсти своїх давніх пращурів, що доводить його знатність.

Але життя і смаки змінювались. З’являються розкішні предмети побуту, ошатний одяг, смачні страви, багато свят: римських патриціїв все сильніше приваблює витончена східна розкіш. Поряд з цим в І столітті до н.е. йде бурхлива боротьба, до влади рвуться авантюристи без традицій. Головним виявляється прагнення досягти мети, ствердити свою значимість. Починають створювати портрети політичних діячів, ораторів, консулів. Суворість образів порушується. Високими художніми якостями позначений портрет Ціцерона. Привертає увагу глибоке внутрішнє протиріччя образу. Зневажлива посмішка пересиченого життям римлянина, і, водночас, насуплене чоло, похмурі брови виявляють складність і неоднозначність особистості видатного оратора. Зовсім інші риси характеру відтворені в аскетичному, вольовому, жорсткому обличчі Цезаря.

Рельєф. Фігури в пласких рельєфах розташовувались вільно, їм притаманний спокійний рух, конкретність образів. Характерним прикладом може бути рельєф вівтаря Доміція Агенобарба (стояв перед храмом Нептуна). На одному боці – весілля Нептуна і Амфітріди, на другому – “Перепис майна”, тобто, реальна громадська сцена, відтворена з документальною точністю.

Живопис. Стихійна трагедія – виверження Везувію - врятувала для світу фрески Помпей, Геркуланума, Стаббії і це надало можливість скласти об’єктивне уявлення про античний живопис. В добу республіки стіни будинків всередині вкривались декоративними розписами, що імітували мармурове облицювання, пілястри, колони, арки тощо – так званий І-й помпейський стиль, прикладом якого є так званий Самнітський будинок в Геркуланумі. Для ІІ-го помпейського стилю притаманне намагання “розсунути” стіни, трактувати їх як огорожу, за якою – ще будинки, небо і т.п. Зразки стилю – фреска вілли Містерій, (Помпеї), “Одіссей в країні лістригонів” (Ексвілінський схил). В першій ми бачимо релігійні діонісійські церемонії, вся дія розвивається на вузькій “сцені” з дзвінким співставленням зеленого і холодно-червоного кольорів. Багатофігурна композиція вражає складністю ракурсів, невимушеністю рухів персонажів містерії. “Альдобрандинське весілля” характеризує м’який ліричний колорит, урочистість центральної сцени посилюють побутові епізоди по боках. Всі композиції демонструють чіткість малюнку, пластичну майстерність трактування фігур і оточення.

Загалом мистецтво республіканського періоду демонструє цілісність світосприйняття і є власне римським, відбиваючи смаки республіки.