Мистецтво Стародавнього Риму.

В часи, коли згасав геній еллінів, ідеї античного світогляду знайшли відображення в творах майстрів Стародавнього Риму. Межі і сфера впливу могутньої держави були дуже значні: від британських островів до узбережжя Африки, від Гібралтару до глибин Азії. Римське мистецтво, які грецьке, розвивалось в рамках рабовласницького суспільства, але значно від нього відрізнялось. Перетворення реальних явищ в поетичні міфологічні образи не було римлянам притаманне, в них більш тверезий погляд на світ. В релігії римлян багато спільного з греками, основні боги паралельні еллінським, але в римському пантеоні персонажів більше. (Петроній сказав: “Наша країна до такого ступеня загромаджена богами, що в нас легше знайти бога, ніж людину”). В способі життя і характері римлян закладений потяг до скрупульозної систематизації, розподілу складного на прості елементи.

Тому в Римі розвинулось законодавство і тому римське мистецтво сприймається як більш прозаїчне і стримане. Завдяки пильній увазі до зовнішньої сторони явищ з’явився скульптурний портрет і майже документальний історичний рельєф. В художніх творах відображені численні історичні події. Зміни в суспільному устрої безпосередньо впливали на зміну художніх форм. Але бажання відбивати злободенну сучасність відволікало від високих ідеалів і не давало можливості створювати образи, що відображують життя і, водночас, підносяться над ним.

Державні ідеї втілились не в монументальних пластичних образах типу Дорифора і Ніки Самофракійської, а в архітектурі: в величезних формах, небувалих храмах, грандіозних амфітеатрах, термах, тріумфальних арках. Зросло значення практично необхідних споруд: стратегічних шляхів, мостів, акведуків. В будівництво були запроваджені нові матеріали (бетон). В скульптурі римлян з більшою, ніж у греків повнотою знаходили відображення якості окремої особи – цезаря чи мецената, воїна чи знатної дами з точною передачею фізіономічних особливостей і внутрішнього світу. Живопис прикрашав стіни житлових будинків, храмів і склепів, а підлоги були мозаїчні.

Римське мистецтво почало формуватись під впливом етрусків, становлення його відноситься до часів республіки – ІV-І століття до н.е.: розквіт – І-ІІ століття до н.е., занепад і криза – ІІІ-ІV століття до н.е.

Мистецтво етрусків.

На початку 1 тис. до н.е. на Апеннінах жили самніти, латини, умбри, потім з’явились греки і етруски. Вони вміли обробляти метали, провадили меліорацію, будували фортеці. В основі суспільства – рабовласницький лад. Існував союз 12 великих міст; в кожному з них – цар і рада старійшин. На щорічних святах визначався жрець-воєначальник. Існував жорсткий культ з людськими жертвами і криваві битви на похованнях вождів. Але основні божества подібні до грецьких.

В VІ-V століттях встановлюються тісні зв’язки з греками. Це – час розквіту мистецтва. З підвищенням Риму етруски підкоряються йому.

Архітектура. Будинки і храми будувались з вапняку і піщанику, вони не збереглись. Ставились на високих фундаментах – подіумах, перекриття були дерев’яні, кріплення – металеві, прикраси – випаленої глини. Храми були прямокутні з портиками; використовувався ордер – тосканський, що нагадує доричний, але колони позбавлені канеллюр. В кращому стані гробниці етрусків. Їх два типи: на півночі “тумулуси” (з кам’яних блоків, обсипаних землею і оточених парканом – крепідою); на півдні – вирізані в скелях з туфу печери, доповнені кладкою. В стінах – багато ніш для урн.

Живопис. Більшість етруських гробниць прикрашав стінопис. Він Виконувався на тиньку або на камені мінеральними фарбами в теплій гамі кольорів. Зустрічаються зображення повсякденного життя, зображення полювань, учт, змагань. До найкращих надбань належать композиції “Ахілл і Троян”, “Танець”, “Голова юнака”, “ Левиця і олениця”, “Мисливці і рибалки”. Всі сцени позначені прагненням до конкретизації та вдалим її поєднанням з узагальненням. Відчувається і композиційна майстерність. Наприклад, центр композиції “Танець” з гробниці Левиць займає величезний надгробний кратер; біля нього з одного боку два музиканти та жінка, що танцює в пишному одязі; з іншого – двоє чоловіків у бурхливому танці. Обидві частини врівноважені, продумано і кольорове рішення зображення. Вся дія сповнена динаміки та виразної ритміки. Ніщо не нагадує про смерть – це відрізняє розписи від грецьких надгробків. Сюжети сповнені життя, фарби дзвінкі, яскраві. Етруські майстри не турбуються про передачу деталей, їх цікавить найсуттєвіше. В ІV-ІІІ століттях до н.е. з’являються розписи з настроєм жаху, генії смерті, оплакування. Експресивного переживання сповнена“Заупокійна трапеза” гробниці Щитів. З’являється багато деталей.

Скульптура. В зв’язку з віруваннями етрусків та їх сакральною архітектурою розвивається сюжетна і декоративна пластика. Матеріалом служить камінь, метал, глина. Невеличкі фігурки прикрашають предмети побуту: меблі, триноги, посуд. З каменю роблять урни, рельєфи. Виготовляють складні композиції для фронтонів з теракоти. Великою своєрідністю відзначається портрет. В металевих чи теракотових масках померлих, у погребних урнах у вигляді людських голів, в теракотових надгробних статуях спостерігаються реалістичні тенденції. Надзвичайною виразністю захоплює “Голова Горгони” (деталь антефікса) з храму в Веях. Кольором позначені брови, зіниці, змії. Форми гнучкі і рухомі, образ сповнений експресії.

Взірцем майстерності етруських скульпторів є славнозвісна “Капітолійська вовчиця”. Роботі притаманні наслідування натури в цілому і спрощення в деталях, узагальнення. Люта морда з хижацьки вишкіреними зубами, пухнасте хутро лише позначене вузькою смужкою, вуха-циліндри створюють підвищену виразність. Вражає технічна досконалість робіт, що виконані з теракоти, таких як “Голова Зевса”, “Аполлон з Вей”. Голова Афіни випромінює могутню владність, силу. Названі роботи свідчать також про взаємозв’язки з скульптурними традиціями Греції. Велика майстерність характеризує виготовлення бронзових предметів побуту: цисти, люстра, маски.