Мистецтво Стародавньої Греції.

На початку І тис. до н.е. всі племена Давньої Еллади Знаходились на останній стадії первісного ладу. Період їх історії ХІ-VІІІ називається “гомерівським”, при чому в 9-8 ст. з’являється соціальна нерівність. Вожді і оточення захоплювали землі, здобич, рабів. Поява заліза сприяє розвитку ремесел. Процес розпаду родового ладу супроводжується оформленням образного світогляду еллінів – міфології. Її передавали аеди. Міфічні перекази про богів, про життя та діянння вождів та героїв відтворені в багатьох мистецьких творах від античності до сьогодення. Давньогрецький пантеон складний і розвинений. Від Урана (Небо) і Геї (Земля) народилось 6 дітей-титанів. Один з них Крон (Час) полонив батька і захопив владу. Він боявся своїх дітей і проковтував їх. Але мати (дружина і сестра Крона) Рея врятувала молодшого сина – Зевса. (Крім нього: Гестія, Деметра, Гера, Аїд, Посейдон). Зевс змужнів і змусив батька повернути на світ своїх братів і сестер. Він став на чолі богів-олімпійців, що починають керувати світом.

Небо: Зевс – Гера, Аполлон, Артеміда, Афродіта, Афіна. Біля трону Зевса – Ніка, біля Гери – Іріда; Геба і Ганімед роздають олімпійцям нектар і амброзію. На Олімпі – Феміда та Мойри.

Вода: Посейдон – Амфітріда, їх син Тритон та 50 дочок-нереїд.

Підземний світ: Аїд – Персефона, богині помсти – Еринії, смерть – Танат, сон – Гіпнос, перевізник через ріку Харон, пес-охоронець Цербер.

Елліни намагались в своїх міфах пояснити явища природи, їх поетична фантазія населила світ казковими істотами. Так, в річках проживають німфи, на деревах – дріади, в горах – ореади, в морях – океаніди; дику природу уособлювали сатири і кентаври. Світом керували несмертні, але подібні людям боги. Це робило їх близькими і стверджувало еталоном довершеності красу людини.

Покровителем мистецтва був Аполлон, якому підлягало 9 муз: Каліопа – епічна поезія, Евтерпа – лірика, Ерато – пісні про кохання, Мельпомена – трагедія, Талія – комедія, Терпсіхора – танці, Кліо – історія, Уранія – астрономія (мати – Мнемозіна), Полігімнія – священні гімни.

Порівняно з міфологією образотворче мистецтво робить перші кроки. Найвищий рівень демонструє гончарство. Вже на межі тисячоліть виконані на крузі вироби почали розписувати лінійно-геометричним орнаментом можливо магічного значення. Великим розмаїттям відзначаються форми посуду, в залежності від призначення. Одні використовувались для зберігання рідин – піфос, пеліка, гідрія; амфора – для рідин і зерна; для змішування вина з водою – кратер, дейнос; охолоджування – псіктор; наливання – ойнахойя, пиття – кілік. Крім цього – арібаллоси, піксіси, ритони, лекіфи. Всі вони захоплюють довершеністю форми, функціональністю, гармонією декору і тектоніки.

В рамках геометричного стилю виділяються локальні варіанти. Кращими творами доби слід вважати вази, а власне, культові посудини з Діпілонського кладовища. Вони вищі за людину і слугували надгробками євпатридів. Вся поверхня ваз вкрита розписами. Орнамент відіграє роль не лише декоративну, а покликаний підкреслити тектонічні, конструктивні особливості посуду. Поверхня розділена на окремі горизонтальні смуги-пояси, утворені геометричними узорами: трикутниками, меандрами, зірками В розписах цих ваз з’являються мотиви процесій, гранично стилізованих, підпорядкованих орнаментиці. Іноді сцени діпілонських ваз переносять нас у світ гомерівських героїв: по морю пливуть дворядні човни з гребцями, йде битва біля кораблів, змагаються музиканти і танцюристи, проходить похорон героя тощо.

Відносно архітектури, то в гомерівський період будівництво цивільне, типове для мікенської культури, відступає на другий план: на зміну палацам і фортецям приходять сакральні споруди. Давньогрецька архітектура протягом гомерівських часів та початку архаїки зберігає форму магарона, улюблену ще у ахейців. В основі своїй це – прямокутний зал, що опирається на чотири колони з отвором в стелі і без вікон. Поступово мегарон як будинок володаря перетворюється на святилище бога. Проте будівельний матеріал залишається попереднім: це дерево та глина.