Формування романського стилю в мистецтві ХІ – ХІІ століть.

Як ми переконались, в православних храмах переважали споруди з купольним перекриттям. В католицьких країнах будувались базиліки. Ранні романські базиліки суворі і масивні, основною конструктивною проблемою було, як звично, перекриття. Ми пам’ятаємо, що грецька конструкція грунтувалась на співвідношенні несучих і несомих частин: колон та антаблементу. В основу романської базиліки покладені конструкції, що сприймають “розпір”: арки і склепіння. При дії вертикального і горизонтального “розпору” на стіни необхідно або потовщувати їх, або зміцнювати і виникають зовнішні опорні стовпи – контрфорси. В романських храмах використовувались могутні стовпи, які ділять простір на три нефи. Кожен перекривався циліндричним коробовим склепінням. Пізніше, перетинаючи два коробових склепіння однакового “пролету” одержують хрестове склепіння. Викладались склепіння з клинчастих камінних блоків. Спочатку середній неф робили вузьким і низьким, а потім – вищим і ширшим, ніж бічні, з рядом вікон під склепінням. Три або п’ять нефів перетинаються одним або двома трансептами і завершуються на сході абсидами з вінком капел. Спостерігається чіткий розподіл просторових зон: нартекс, нефи, трансепти, абсиди. Типовим є членування стін інтер’єру по вертикалі на три яруси: арки, стіна з живописом, емпорами або трифорієм і вікна. Складається також принцип побудови монастирського комплексу до складу якого входять: собор, внутрішнє подвір’я – клуатр, спальні – дортуари, будинок настоятеля, трапезна, майстерні і господарські будівлі.

Монументальний живопис і скульптура мають символічний характер, для них характерні умовність прийомів, стилізація форм; порушення пропорцій фігури, довільне трактування складок одягу. Простір позбавлений глибини. Фігури різномасштабні. Трактування поз повністю залежить від форм архітектури. Незважаючи на вказані риси романському мистецтву притаманні грубувата гостра виразність, в другорядних деталях помітний реалізм, високими якостями позначена книжкова мініатюра. В живописі переважає фреска. Скульптура, основними матеріалами для якої служили піщаник, мармур, дерево, розфарбовувалось.

В романському стилі образотворчі і орнаментальні засади узгоджені. Життєва правда приноситься в жертву як ідейному змісту так і декоративності. Архітектурні форми визначають композицію. Наприклад, традиційний сюжет “Таємної вечері” в напівкруглому тимпані центрального порталу західного фасаду романських храмів компонувався двояко:

1. Фігури різномасштабні, утворюючи приблизно трикутник з Христом в вершині.

2. Стіл вигнутий разом з фігурами півколом, знову ж таки з Христом в центрі.

В обох випадках водночас наочно звеличується Бог і декоративно заповнюється площина. При цьому кожна часткова деформація сприяє декоративності і загострює образну виразність.

Мистецтво середньовіччя вже на першому етапі виявило в різних країнах своєрідні риси, що стануть підгрунтям для пізнішого формування національних шкіл.