Загальне піднесення життєвого рівня пов’язане з ростом ремісничих міст та зміцненням в ряді країн феодальних монархій. В галузі образотворчого мистецтва йдуть успішні пошуки розв’язання проблеми синтезу мистецтв. Чарівний живопис вітражів і одухотворена скульптура поєднуються з велично-драматичною архітектурою собору. Зростає роль міст, цехів та королівської влади як замовників. Збільшується питома вага світської культури. В цей час багато будують ратуш, приміщень гільдій, багатоповерхових будинків, замків і фортець. Але головна будівля міста – міський собор. Грандіозні розміри, довершеність конструкцій, скульптура і вітражі сприймались і як ствердження величі релігії і як символ заможності міста. Будували тепер міські цеховики, ці артілі пересувались з міста в місто, що спричиняло єдність стилю. З’являються і архітектори-професіонали, такі як П’єр д’Оннекур, Петро Парлерж.
Головне новаторство готичної архітектури – каркасна конструктивна система. Склепіння починали, викладаючи діагональні і торцеві ребра-нервюри. Одержані розпалубки заповнювали тесаними плитами. Це було легке склепіння: зменшувались і вертикальний тиск і бічний розпір. Будівничі виявили величезну винахідливість, в розробці декоративних особливостей цього склепіння. Кожний стовп-опора обростав пучком тоненьких колон. Бічний розпір нейтралізувався зовнішніми стовпами-пілонами: контрфорсами. Для середнього нефу використовували аркбутани – особливі пів арки з клинчастого каміння. Завдяки такій системі зникає необхідність в масивних стінах, різко зростають висота і ширина нефів, зростають і темпи будівництва. З’являється стрімка динаміка будівлі в вишину. В інтер’єрі зникає поділ на просторові зони і весь простір об’єднується в одне ціле. Посилюється зв’язок внутрішнього простору собору з зовнішнім середовищем завдяки величезним віконним пройомам, ажурному різьбленню баштових шатрів, лісові контрфорсів з пінаклями. Готичні скульптури соборів сприймаються, як частина єдиної декоративно-монументальної композиції.
Сукупність сюжетів на фасадах соборів створювала картину світоустрою за релігійними уявленнями. Центральний портал західного фасаду присвячувався Христу, лівий – Мадонні, правий – улюбленому святому покровителю міста. На цоколі порталу – апостоли, пророки, святі; іноді там були “розумні і нерозумні” діви. В надбрамному тимпані розташовувався Страшний суд. Якщо храм присвячувався Мадонні, то в центральному тимпані розміщували Успіння, небесне коронування і т.п. Часто на других планах розміщували “Дванадцять місяців”, тобто алегорію праці, де зустрічається багато реалістичних деталей.
