В 1369-1406 роках на території середньої Азії, Ірану та Афганістану існувала держава Тимура із столицею в Самарканді. В межах Самарканду, Бухари та інших міст регіону зберігається велика кількість чудових споруд. Особливо славиться прямокутна площа Регістан в Самарканді. З трьох боків вона фіксується монументальними спорудами медресе з айванами-піштаками та розташованими по кутам мінаретами. Красою і довершеністю пропорцій позначений і мавзолей Тимура – Гур-Емір. В Бухарі вишуканістю пропорцій, ювелірною частотою різьбленого декору приваблює мавзолей Самандів. Членування всіх чотирьох фасадів підпорядковані виваженому виваженому ритмові по вертикалі та горизонталі. Не меншою своєрідністю відзначається в Бухарі і Чор-Мінор з насичено-бірюзовим кольором чотирьох куполів башток-мінаретів.
З усіх перерахованих середньоазіатських пам’ятників найбільшою славою користується мавзолей Гур-Емір. Сама усипальниця була прибудована до вже існуючого комплексу культових споруд. Загальна висота від підвального приміщення до купола – 36 м. На основному могутньому восьмикутному об’ємі-фундаменті поставлено циліндричний барабан, прикрашений ребристим орнаментальним куполом, силует якого охоплює і частину барабану. Сяючи бірюзовим майоліковим килимовим узором, мавзолей панує над одноповерховою забудовою тогочасного Самарканду. В інтер’єрі нижні панелі облицьовані оніксом ніжно-зелених тонів, а верх стін і купол – суцільним “килимовим” орнаментом. Деталі інтер’єру прикрашались сріблом і слоновою кісткою, дерев’яними різьбленими решітками та віконними вітражами.
На території Ближнього і Середнього Сходу сформувалось багато центрів прикладного мистецтва. Особливо вславились вироби з металу, майоліка, килимарство. Більшість виробів вкривалась повністю мереживом орнаменту.
