Методичні вказівки до виконання практичної роботи. Витрати – це обсяг споживчих ресурсів, необхідних для виробітку продукції
Витрати – це обсяг споживчих ресурсів, необхідних для виробітку продукції. Вони поділяються на поточні та довгострокові, зовнішні ті внутрішні, бухгалтерські та економічні. Грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції є собівартістю продукції.
При калькулюванні собівартості виділяють наступні статті витрат: - сировина та матеріали; - енергія технологічна; - основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників; - утримання та експлуатація машин і механізмів; - загальновиробничі (накладні) витрати; - підготовка та освоєння виробництва; - позавиробничі витрати. Собівартість визначають різними методами: - кошторисним (до суми кошторису додають інші витрати, що відносяться на собівартість); - підсумовуванням попередньо визначеної собівартості окремих виробів.
, де 6.1
С – загальна собівартість товарної продукції; п – кількість найменувань продукції; С і – собівартість одиниці продукції; О і – загальний обсяг виробництва продукції і-го виду. - пофакторно (собівартість визначається з урахуванням впливу різноманітних чинників):
, де 6.2
С б – собівартість планового обсягу товарної продукції за рівнем витрат базового періоду; m– кількість факторів, які впливають на собівартість продукції в плановому періоді; ∆С j – зміна собівартості під впливом різноманітних факторів. Критичний обсяг виробництва продукції (Qnp) розраховується за формулою:
, де 6.3
Ц – ціна реалізації одиниці продукції; В пост, В змін – постійні та змінні витрати.
Собівартість реалізованої продукції (С рп) визначається:
, де 6.4
C – загальна собівартість товарної продукції; С сп, С ск – собівартість залишків товарної продукції на складі на початок і кінець розрахункового періоду; С вп, С вк – собівартість залишків відвантаженої продукції на початок і на кінець розрахункового періоду, яка ще не перейшла у власність покупця.
Кількість матеріалів певного виду, які слід закупити:
, де 6.5
М в – витрати матеріалів на виробництво за розрахунковий період; М зп, М зк – перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.
Загальновиробничі (накладні) витрати розраховують:
, де 6.6
q – процент загально виробничих витрат у заробітній платі основних виробничих робітників; А б.с. – амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах; С з.осн. – витрати на основну заробітну плату виробничих робітників на одиницю продукції.
Зміна собівартості (∆С) під впливом організаційно-технічних факторів визначається: , де 6.7
С1, С2 – витрати на одиницю продукції відповідно до і після впровадження заходів; Q 2 – обсяг продукції після впровадження заходів.
Скорочення витрат (∆В мв) у разі зниження матеріальних витрат:
, де 6.8
Н о, Н і – норма витрат матеріалів на одиницю продукції до і після здійснення заходів; Ц о, Ц і – ціна одиниці матеріалів; К і – кількість одиниць продукції.
Скорочення витрат у разі зниження трудомісткості одиниці продукції (∆В м):
, де 6.9 Т о, Т і - трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходів; Г о, Г і – годинна тарифна ставка; З д – середній процент додаткової заробітної плати; В зп – процент відрахувань від заробітної плати.
Зниження собівартості продукції (∆С п.п) за рахунок зростання продуктивності праці: , де 6.10
І зп, І п.п – індекси зміни заробітної плати та продуктивності праці; D зп – питома вага заробітної плати у структурі собівартості продукції.
Зниження собівартості продукції (∆С в) за рахунок збільшення обсягу виробництва: , де 6.11
І п.в. – індекс зміни постійних витрат; І в – індекс зміни обсягу виробництва продукції; D п.в. - питома вага постійних витрат у структурі собівартості продукції.
Зниження собівартості за рахунок економії матеріалів та зниження цін на них (∆С м): , де 6.12
І н – індекс зміни норм витрат матеріалів; І ц – індекс зміни цін на матеріали; D м.в. - питома вага матеріальних витрат у структурі собівартості продукції.
|