Характерною рисою розвитку німецької економіки на початку XX ст. було посилення концентрації виробництва й капіталу, зміцнення позицій найбільших монополій. Кількість підприємств із числом понад тисячу робітників за перше десятиліття XX ст. збільшилася удвічі.Економічний розвиток Німеччини відзначався впровадженням у виробництво найсучаснішої техніки. Це дало Німеччині можливість швидше завершити промисловий переворот і стати могутньою індустріальною державою. Більшість німців були зайняті в промисловому виробництві, а не в сільському господарстві. Чисельність найманих робітників зросла з 1882 до 1907 р. з 5,9 до 10,9 млн. На відміну від Франції з її величезною кількістю дрібних підприємств, майже половина німецьких підприємств мали більше тисячі робітників.Німеччина обігнала інші країни Європи за темпами економічного розвитку і на початок XX ст. посіла друге місце в світі після США за обсягом виробленої продукції. У перші десятиріччя XX ст. промисловість і сільське господарство Німеччини розвивалися прискореними темпами. В промисловості вирішальну роль відігравали металургійні концерни «гарматних королів» Круппа й Тіссена, хімічний концерн І.Г. Фарбенінду-стрі, електротехнічний концерн «Загальна електрична компанія» (АЕГ), Рейнсько-Вестфальський вугільний синдикат та ін. Німеччина випереджала Британію за основними економічними показниками, особливо в передових на той час хімічній та електротехнічній галузях.У сільському господарстві велике значення зберігали юнкери, кожен з яких володів маєтками понад 100 гектарів землі. В їхніх руках була зосереджена майже третина оброблюваних земельних площ. Використання хімічних добрив і агротехніки дозволяло на початку століття вдвічі збільшити врожайність зернових культур і картоплі. Швидко зростав також німецький експорт. За перше десятиріччя ХХ ст. ні-мецькі інвестиції за кордоном зросли в 3,5 раза.Світового значення набували великі німецькі банки. Дев’ять голов них банків зосередили у своїх руках 83 % банківського капіталу. З 1902 по 1913 р. вивіз німецького капіталу збільшився більш ніж у три рази. Щоправда, німецькі капіталовкладення за кордоном у чотири рази поступалися англійським.
