Парламенські реформи у Великій Британії 1867 ы 1884 рр.

19 століття - завзята боротьба за загальне виборче право, щорічний парламент, за те, щоб депутатом міг стати кожен гпрацездатна людина. У 1850 - 60 рр.. в англійському робітничому класі набуває значення новий соціальний елемент - робоча аристократія (схилялася до компромісу з правлячими класами Англії на основі часткових поступок з їхнього боку). Боротьба за цього нового виборця спонукала консерваторів і лібералів до нової парламентської реформи. І та, і інша з партій хотіли, щоб реформа була результатом саме її ініціативи.

У 1867 році - Акт про народний уряд(виданий 1832 року) розпадався на дві частини: новий розподіл місць у парламенті: левова частка мандатів, відібраних у "гнилих" містечок, дісталася графствам (30 з 53). Великі міста як і раніше надсилали незначне число депутатів - 34 з 560; виборчий цент: розширення цензу - право голосу отримували не тільки ті, хто сплачував 10 фунтів стерлінгів орендної плати. Якщо будинок був обкладений податком на користь бідних (а таких будинків було багато), право голосу отримували всі ті наймачі невеликих квартир, які його вносили. До 1867 року вони сплачували податок за посередництвом господаря, і тільки він вважався "платником податку". Реформа зводила цей ранг до кожного, хто сплачував податок і тим самим розширювала коло виборців.

У 1884 році проголошено - Акт про народне представництво(Третя парламентська реформа): кожен чоловік (домовласник і квартиронаймач) має право голосувати, якщо приміщення знаходиться в графстві Англії і Шотландії чи графстві і містах Ірландії; кожен чоловік, що володіє в графстві або місті землею або приміщенням (з доходом не менш 10 фунтів стерлінгів), може зареєструватися як виборець і голосувати; виборець, що володіє власністю в місті, не може голосувати в графстві. Міста й графства було поділено на округи (округ охоплював 50-54 тис. жителів). Вибори відбувалися за день по всій країні. Депутати не домагалися винагороди. Зберігалася мажоритарна система виборів: якщо кандидати не домагалися більшості, перемагав той, хто отримував відносну більшість.

28.«Ірландське питання» у внут. політ. Великобританії у др. пол. ХІХ поч. ХХ ст.

На початку XX ст. невирішеним залишалося ірландське питання, що
загострилося у 80—90-х роках минулого століття. Ірландське суспільство
зосередилось на боротьбі за самоуправління (гомруль) всередині
Британської імперії. Ірландське питання-масовий рух ірландців за аграрну реформу і самоуправління (гомруль). Очолив рух Чарльз Парнелл, обраний до англійського парламенту в 1875 р. Він використовував усі можливі парламентські методи — обструкцію, позови, запити, аби тільки привернути увагу громадськості до проблем Ірландії У 1886 р. уряд Ґладстона вирішив внести на розгляд до парламенту закон про гомруль, але його було відхилено, що призвело до поразки лібералів на виборах. До влади майже на 20 років прийшли консерватори.
На початку XX ст. ситуація в Ірландії загострилася. Радикальна частина ірландського національно-визвольного руху створила партію, яку назвали «Шинн Фейн» («Ми самі»). Вона виступила за самостійну Ірландську державу під гаслом «Ірландія для ірландців». Щоб уникнути розширення конфлікту, 1912 р. до парламенту знову було внесено закон про гомруль. Прийнятий двічі палатою громад, він двічі відхилявся палатою лордів. У самій Ірландії розгорнулася боротьба між юніоністами (за союз з Англією) та прихильниками незалежності.
У 1914 р. палата громад утретє схвалила законопроект, і він став законом, але його дія не поширювалася на шість північних графств, населених переважно протестантами. Згодом це рішення спричинило проблему Ольстера.

У 1912 р. ліберальний уряд виніс на розгляд у парламенті білль про
гомруль, який передбачав створення ірландського парламенту і місцевих
органів влади зі збереженням урядової влади в руках англійського
намісника. Палата лордів двічі відхилила законопроект, і протягом двох
років, поки він розглядався, консерватори зуміли активізувати анти
ірландські настрої в Ольстері — найбільш розвиненій частині Північної
Ірландії, населеній переважно англійцями і шотландцями Створювалися
багатотисячні загони волонтерів, які відкрито готувалися до бойових дій.
У вересні 1914 р. уряд лібералів і палати общин втретє прийняли закон
про гомруль, але виключили Ольстер із сфери його дії. Набрання законом
чинності відкладалося до закінчення Першої світової війни.