Політична обстановка у Франції після падіння Комуни характеризувалася не тільки жорстоким терором по відношенню до комунарів, але і посиленням реакції в усіх напрямках. У багатьох департаментах було введено стан облоги.
У серпні 1871 почався розпуск Національної гвардії, а в 1872 р. був прийнятий закон, який відновлював постійну армію, засновану на загальну військову повинність (по прусському зразком). В основному в старому вигляді відтворювати й поліцейська система. З літа 1871 знову стали заявляти про свої претензії на престол члени монархічних династій. Завдяки прямій підтримці уряду посилився вплив католицької церкви.
Політична реакція взяла в свої руки і рішення конституційних питань. Законом 31 серпня 1871 всупереч протестам республіканців Національні збори, де більшість належала монархістам і відвертим консерваторам, привласнило собі установчі функції. Лише складна обстановка в країні змусила збори як тимчасовий захід наділити Тьера як главу виконавчої влади титулом "президент Республіки".
Фактично в цей час Франція представляла собою "республіку без республіканців", бо перші президенти (Т'єр, а потім змінив його в 1873 р. Мак-Магон) були переконаними монархістами. Всі основні міністерства перебували в руках супротивників республіки. Сам термін "республіка" майже перестав вживатися в офіційних державних документах.
Здійснюючи в перші роки державне керівництво в Третій республіці, монархісти, однак, не змогли цього разу збудити на республіканський лад. Цьому завадили як внутрішні розбіжності в самому таборі монархістів, так і перш за все зміни в політичній свідомості французького суспільства. Навіть переконані консерватори не могли більше не рахуватися з зміцнилися, республіканськими настроями широких верств населення. Республіканська форма правління відкривала найбільші можливості для зміцнення розірваних при попередніх режимах зв'язків держави з громадянським суспільством, для посилення впливу різних фракцій буржуазії на політичне життя.
Cаме в таких умовах у 1875 р. Установчі збори прийняли конституцію Третьої республіки, де в свого роду анонімної формі (простим згадкою "президента республіки") санкціонував і затверджувався республіканський лад. Правда, не зважаючи на що змінилася розстановкою політичних сил, президент Мак-Магон зробив у 1877 р. невдалу спробу державного перевороту. Вона закінчилася остаточним падінням престижу монархістів, і в 1884 р. була прийнята конституційна поправка, що свідчила, що "республіканська форма правління не може бути предметом перегляду".
