Студопедия — Революція 1830 р. і утворення незалежної Бельгії.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Революція 1830 р. і утворення незалежної Бельгії.






Внаслідок Віденського конгрессу (1815) утв. Сполучене К-во Нідерландів, король Вільгельм І (1815-1840). Пд. Нідерландів (Бельгія) – франкомовний, католицький, Пн. – протестанський, нідерл. мова. 25 серпня 1830 у ст. Бельгії – Брюсселі – бунт радикалів, що стали вимагати відокремлення. Вільгельм І ввів війська, які відновили відносний порядок, але бунт продовжувався. 10 листопада 1830 зібрався Конгрес, 18 лист – декларація про незалежність, відмінено закон 1823, яким нідерл мова проголошувалася єдиною державною на всій території Сп К-ва Нід. 22 листопада – конгресс проголосив Бел конституційною монархією з двопалатним парламентом. Вільгем І вирішив утриматися від подальших військових дій,і звернувся до великих держав із закликом розсудити ситуацію. (польське повстання 1830, італійське рісорджіменто – відвернули увагу росіян та австрійців – потенційних союзників Нід). Лондонська конференція 1830 -1831 (Англ, Фр, Рос, Австр, Прус) оголосила Бел «незалежною і вічно нейтральною держ». 4 липня 1831 королем Бельгії став Леопольд І (урочисто оголошений – 15 лист 1831). 2 серпня 1831 – спроба Вільгельма заново підкорити собі Бел (50 тис. армія), але Десятиденна кампанія зазнала невдачі – 60 тис. француз. армія (Мотіс Етьєн Жерар) відбила наступ. 19 квітня 1839 – Нідерланди визнали незалежність Бел.

 

65. Система італ. держав та політичні рухи 1815-48-х рр. Віденський конгрес затвердив роздробленість Італії: значна її част. була в складі Австрії(Ломбардія, Венеціанська обл, Парма, Модена, Тоскана) -Габсбурги. У Римській області збереглася світська влада папи. Існ. Сардинське к-во(Савойя, Пємонт,о-в Сардинія, тер. колишньої Генуезької респ.),де була встан. влада Савойскої династії. Королівство обох Сицилій (Неаполітанське к-во) – під владою іспан.гілки Бурбонів, залиш. найвідсталішою част.Політична роздробленість Іт., реставрація феод.-абсолютистських порядків та австр. гніту затримували розвиток країни по шляху капіталізму. Митні бар’єри між різними державами, різноманітність мір і ваги та грошових знаків – все це ускладнювало утв. єдиного національного ринку. Австр. уряд обклав Венеціанську обл. і Ломбардію тяжкими податками й високими митами відгородив їх від італ. держав. Через засилля дворянства й духівництва та відновл. середньовічної регламентації пром-сті й торгівлі обмежувалася дія-сть буржуазії, виникало незадоволення народу.

Головним осередком патріотичних сил в італ. державах була армія. 1815-20-х виникають таємні обєдн. Револ. боротьбу провадили таємні групи карбонарів(офіцери армії і флоту, інтелігенція) (шахтарів). Головною мета- знищення абсолютизму. Більшість карбонарів обстоювали конституц. монархію і помірковано-лібер. реформи. Хотіли здійснити революцію за допомогою змов і військових переворотів. Карбонари прагнули визволити Італію від австр. гніту, але чіткої програми нац.об’єднання країни в них у 20-х рр. не було. Головними їх центрами -Неаполітанське королівство і П’ємонт.

2.07.1820 р. вибухнуло повст. в Неаполітанському к-ві на чолі з генералом Гульельмо Пеле, а 10.03.1821 р. почалося повст. в П’ємонті, де на чолі повстанців стояли карбонари – вимагали конституц., висували лозунг звільнення Іт. від австр. панування. Проте повстання були придушені за підтримки австр. армії. Револ. 1820-1821 рр. і зазнала невдачі,але револ. рух на Апеннінському півосрові не припинився. Під безпосереднім впливом Липневої революції у Фр., б-би за незалежність і конституц. лад у Бельгії розгорнулися повст. виступи у Пармі, Модені, Папській області у 1831 р. Ці виступи не підтримав П’ємонт і Неаполітанське к-во, Тоскана. Однією з причин було запрошення папою Григорієм ХVІ австр. військ.на придушення повст.

Серед антифеод. націон. сил поступово оформилися дві політ. течії: революційно-демокр. (спиралася на прогресивні верстви дрібної та серед. буржуазії й буржуазної інтелігенції), помірковано-лібер. (на торговельно-промислову буржуазію). На чолі першої стояв Дж. Мадзіні, у 1831 р. заснував таємне револ. Т-во «Молода Італія», яке пропагувало терор, як засіб зміни політ. режиму, підпільну боротьбу, змови та повстання. Вимагали націон. об’єднання з допомогою народного повстання і демократичної перебудови Іт. Помірковано-лібер. течія розвивалась у 40-х рр. переважно на пн. Іт.. Вона ставила за мету не допустити перемоги революційного шляху об’єднання і добитися перетвор. Іт. на федерацію італ. держав під зверхністю рим. папи або під владою сардінського Короля – представника Савойської династії. 2-а пол. 40-х рр. -посилилась політ. боротьба буржуазії і дворянства. Нац. – визв.рух охопив прошарки від ліберального дворянства до революційних міських низів. 1846-47 рр посилилися народні виступи у Рим. обл., Тоскані, Пємонті,Ломбардії та Венеції.через неврожайні роки та екон.кризу. В к-ві 2Сицілій –спроби підняти повстання.Зміна на святому престолі Григорія ХVІ папою Пієм ІХ у 1846 р. започ. Б-бу за реформи в Іт. У 1847-1849. вона сягнула апогею й стала прологом могутнього антиавстр. руху і револ. потрясінь в італ.державах у березні 1848 р. - серпні 1849 р.

 

66.Ідеологія Рісорджименто (Дж.Мадзіні, В.Джоберті) Рісорджіменто (букв. — відродження) — нац.-визвол. рух італ. народу проти іноземного панування, за об'єднання роздробленої Іт., а також період, коли цей рух відбувався: кін. XVІІI ст. - 1870 p.; Р. завершилося в 1870 р. приєднанням до Італ. королівства Рима. Найважливіші події Р. — Революції 1848—1849 і 1859—1860 рр. За лідерство в Р. боролися республікансько-демокр. (лідери Дж. Мадзіні, Дж. Гарібальді та ін.) і ліберальні (лідери К. Кавур та ін.) течії. Ідеологічні прагнення Р. різніі- просвітн., ліберальні та романтично-нац., республіканські, соціаліст., світські та церковні Ідеї. Націон. Ідея досить своєрідна-скл. з декількох концепцій: ідеалістична — Мадзіні, релігіозна — Джоберті, раціоналістична — Каттанео, реалістична — Дурандо.

Ідеалістична конц.Джузеппе Мадзіні (1805-1872),розпоч. б-бу використовуючи ідеї карбонаризму, а потім перейшов на позиції боротьби за створення єдиної італ. держави й здійснення широкого кола демократ. перетворень. У 1830 за доносом, Мацзіні був арешт., запроторений до в'язниці старовинної фортеці Савони. Саме тут він -до ідеї про ств. нової організації, здатної очолити боротьбу за нац. об'єднання Італії і звільнення її від австр. панування. В літку 1831 р. у Франції ств. журнал Молода Італія. Дія-сть організації “Молода Італія” і видання одноіменного журналу спричинилися до широкого розповсюдження цієї ідеології. У 1833 р. Мадзіні був головним організатором вторгнення в П'ємонт, здійсненого зі Швейцарії під керівництвом Раморіно. Експедиція не вдалася. Мадзіні був висланий за межі Франції і переселився до Женеви, а «Молода Італія» вступила в смугу розпаду.

Умовою розв’язання “італ.проблеми” Мадзіні вважав утвердження в країні республіканського ладу і глибокі демократичні перетворення. Він закликав залучити до боротьби з папством, монархіями і Австр. Імп. народні маси, формувати нац. самосвідомість. “Бог і народ” – таким був один з головних девізів “Молодої Італії”. Проповід. свободу особи і нац.. звільнення не тільки Іт., а всієї Європи. Уявлення про нову Євр. передбачало руйнування монарх.правління в Авст.-Уг.,Росії, Осм.імп. Мадзіні одним з перших серед італ. демократів сприйняв ідеї фр. мислителів-утопістів, зокрема про досягнення соц. гармонії через асоціації і соціальну співпрацю підприємців і робітників, землевласників і селян.

У 30-40-хрр.широко розповсюджується католицький лібералізм. Його поборники, особливо В.Джоберті(1801-1852), намагалися поєднати боротьбу за незал. і об’єднання країни з реформуванням і зміцненням церкви й закликали папу очолити процес відродження Іт. Джоберті перший викор. термін Рісорджіменто для означення тої великої мети, яка будучи досягнутою відродить славні традиції у духовній і культурній сфері й об’єднає італійський народ. Наприкінці 1847 р. в столиці П’ємонту Турині почала виходити газета “Рісорджіменто”. У 1848 він очолив уряд Сардинського к-ва. Прагнув довести, що лише на основі союзу ліб. І нац.руху з папством і католиц.духовенством можливе обєдн.Іт.

 

67. Революційні повст. в Іт. 1848-49 рр. Криза в італ. державах, переросла в 1848 р. у бурхливі револ. потрясіння. Виступи селян і міської бідноти поєдналися з рухом ліберально-демократичних сил за громадянські права і скликання парламентських установ. У революції брали участь усі верстви сус-тва - ліберальне дворянство, підприємці, студенти, селяни, робітники і ремісники,до боротьби за нац. звільнення країни приєдналися й монархи італ. держав.

Революція поч.. 12.01.1848 в Палермо з народного повстання на Сицилії та пошир. на пд. част. Іт.. Неаполітанський король Фердінанд II був змушений «дарувати» країні Конституцію, відповідно до якої засн. двопалатний парламент і визнавалася обмежена автономія Сицилії.Зміни в Неаполітанському королівстві сколихнули ліб. і демократ. сили Пн. та Цент. Італії. Усюди проходили демонстрації, лунали заклики до боротьби за незалежність, вимоги конституцій і громад. свобод - в лютому—березні 1848 р. конституції було «даровано» П'ємонту, Тоскані та Папській обл..Звістка про револ. у Відні викликала могутні антиавстр. виступи у Венеціанській області й Ломбардії. У Венеції було проголошено респуб. і ств. Тимчасовий уряд. 18.03.1848 повст. проти австр.спалахнуло в Мілан. 5 днів важких боїв проти 15тис армії-перемогою повстанців. Імперат. війська було вигнано з Парми й Модени. На хвилі патріот. піднесення король П'ємонту Карл Альберт оголосив Австрії війну 24.03.1848 під гаслом об'єднати Пн.Іт. під своєю владою. До нього приєдн. військові сили Папської обл., Тоскани, Неаполітанського к-ва. Помітну роль у війні відіграли численні загони добровольців, у тому числі «червоносорочечники» Дж.Гарібальді, який повернувся з Пн.Америки.

Однак першу війну за незалежність Іт.- невдача.Скориставшись нерішучістю італ. коаліції, австр. завдали П'ємонту серйозної поразки, змусивши Карла Альберта підписати перемир'я. Поразка у війні з Австр.- нове піднесення револ. руху. В Римі напоч. 1849 р. спалахнуло народне повст. Папа Пій IX утік з міста і знайшов притулок у Неаполітанському к-ві. Під впливом демократів у Римі відбулися вибори до Установчих зборів. На першому ж їх засіданні депутати прийняли закон про позбавлення папи рим. світської влади і проголосували за утворення Рим. респуб. Почали проводитися демократичні реформи: націоналізовано майно католицьких монастирів, відокремлено школу від церкви, запроваджено прогресивний прибутковий податок тощо. У березні 1849 р. п'ємонтські війська поновили воєнні дії проти Австрії, але вдруге зазнали поразки. Результати війни стали трагедією для багатьох областей Італії. Австрійські власті знову окупували Тоскану та інші дрібні італійські держави. У травні К-во Обох Сицилій (Неаполітанське) було підпорядковане владі ісп. Бурбонів, а в липні 1849 р. об'єднаними збройними силами Австрії, Франції, Іспанії та Неаполя було розгромлено Рим. респуб. Найдовше трималися республіканці у Венеції. Лише в 22серпня 1849 р. жителі міста, що залишилися живими, склали зброю. Австр. імперія повернула собі Ломбардію, Венеціанську область, відновила свій вплив у Тоскані та на пн. Папської обл. Революція в Італії зазнала поразки, але події 1848-1849 рр. істотно розхитали феодальні підвалини й абсолютистські режими, стали поштовхом до наступного розвитку національно-визвольного й об'єднавчого руху.

 

68.Націон. політика Сардинського к-ва. Перша війна за незалежність. На хвилі патріот. піднесення король П'ємонту Карл Альберт оголосив Австрії війну 24.03.1848 під гаслом об'єднати Пн.Іт. під своєю владою. До нього приєдн. військові сили Папської обл., Тоскани, Неапол. к-ва. Помітну роль у війні відіграли численні загони добровольців, у тому числі «червоносорочечники» Дж.Гарібальді, який повернувся з Пн.Америки. В цей час розгорнулася вирішальна б-ба Рісордж. й закладалися основи ств. майбутнього Іт.к-ва. Радикально-демокр. сили посилили критику монархій, папи Пія ІХ, наполягали на скликані загальноіт. Установчих зборів. З початку війни за незалежність відбувся розкол партріотичного табору, що мало негативні наслідки для револ. перетворень і для об’єднання Італії. Нац-визв. Рух очол. напівфеодальні іт. монархи,що боялися перемоги народу більше ніж австрійської. В травні 1848 в Неаполі було розігнано парламент, який тільки розпочав роботу, фактично були анульовані конституц. реформи. 26.03.1848 пємонтська армія перейшла кордон Ломбардії, але австр. вирішального удару не наносила, монархи боялись втратити трон. 29.04 папа Пій9 подав сигнал про заступлення реакції, відізвав свої війська з поля бою- рухи у Римі, невдовзі папу підтер. Ліберали-відізван. рим.загін з Ломбардії. 15.05 1848 неаполітан. Король- держ. переворот: у відставку уряд, не визнав парламент, ств. на основі конституції. Це спровокувало повст. демократів. 25.07.1848 деморалізована довгою бездією пємонтська армія була розбита австр. ген.Радецьким під Кустоццією, відступали до Мілану. Револ маси вийшли на вулиці іт. міст, вимагаючи активних військових дій. 3.08 Карл-Альберт фактично без бою віддав Мілан австр. 11.08 командування пємонтської армії- Перемиря Саласко з австрійцями: залишали австр. Ломбардію, венеціанські провінції, Модену, Парму.

 







Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 1042. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Хронометражно-табличная методика определения суточного расхода энергии студента Цель: познакомиться с хронометражно-табличным методом опреде­ления суточного расхода энергии...

ОЧАГОВЫЕ ТЕНИ В ЛЕГКОМ Очаговыми легочными инфильтратами проявляют себя различные по этиологии заболевания, в основе которых лежит бронхо-нодулярный процесс, который при рентгенологическом исследовании дает очагового характера тень, размерами не более 1 см в диаметре...

Примеры решения типовых задач. Пример 1.Степень диссоциации уксусной кислоты в 0,1 М растворе равна 1,32∙10-2   Пример 1.Степень диссоциации уксусной кислоты в 0,1 М растворе равна 1,32∙10-2. Найдите константу диссоциации кислоты и значение рК. Решение. Подставим данные задачи в уравнение закона разбавления К = a2См/(1 –a) =...

Понятие метода в психологии. Классификация методов психологии и их характеристика Метод – это путь, способ познания, посредством которого познается предмет науки (С...

ЛЕКАРСТВЕННЫЕ ФОРМЫ ДЛЯ ИНЪЕКЦИЙ К лекарственным формам для инъекций относятся водные, спиртовые и масляные растворы, суспензии, эмульсии, ново­галеновые препараты, жидкие органопрепараты и жидкие экс­тракты, а также порошки и таблетки для имплантации...

Тема 5. Организационная структура управления гостиницей 1. Виды организационно – управленческих структур. 2. Организационно – управленческая структура современного ТГК...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия