РОСІЙСЬКЕ МИСТЕЦТВО КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Кінець ХІХ - початок ХХ століття - переломна епоха у всіх сферах соціального, політичного та духовного життя. Складність життєвих процесів зумовили багатство форм художнього життя. Всі види мистецтва - живопис, театр, графіка, музика, архітектура виступили за обновлення художньої мови, за високий професіоналізм. Художники шукають гармонію та красу в навколишній дійсності, багато з них вбачають свою місію у вихованні почуття прекрасного.

Великий вплив на мистецтво початку ХХ століття мала революція 1905-1907 рр. Вона поляризувала художні сили, чітко визначила ідейні позиції багатьох творчих індивідуальностей, визвала до життя нові художні угруппування, організацію виставок, періодичних видань з питань образотворчого мистецтва.

Велику роль зіграло художнє об`єднання "Світ мистецтва", яке зібрало кращі художні сили в Петербурзі. Вони видавали свій журнал, вже своїм існуванням сприяли консолідації художніх сил в Москві, а також створенню "Спілки російських художників".

На межі століть сформувався стиль модерн, який став провідним у всіх сферах мистецтва, в першу чергу в архітектурі, закінчуючи графікою. В образотворчих мистецтвах стиль модерн виявив себе: в скульптурі - особливою виразністю силуету, динамічністю композицій, плинністю форм; в живопису - символікою образів.

В 90-х роках розвивається жанровий живопис, але дещо по іншому, ніж в "класичному" варіанті передвижників 70-80-х років. Наприклад, зовсім з іншого боку розкривається тема селянства, яке зовсім беззахисне - так зображує село С.Коровін. Існування в тяжкій праці показав А.Архіпов в картині "Прачки". Прийом часткової композиції, начебто випадкового кадру акцентує трагізм картини " В дорозі. Смерть переселенця" С.Іванова.

В 90-х роках в мистецтво входить художник, головним героєм картин якого - є робітник. В 1894 р. З`являється картина М.Касаткіна "Шахтарка", в 1895р.-"Вуглекопи. Зміна".

На межі віків дещо іншим був шлях розвитку іторичної теми. А.Рябушкін працює скоріше в історично-побутовому жанрі, ніж в чисто історичному. "Російські жінки ХУІІ століття в церкві", "Весільний потяг в Москві. ХУІІ століття" та інші - це побутові сцени з життя Москви. Характерна для майстра тонка стилізація, перш за все виявляється в площинності зображення, в побудові пластичного та лінійного ритму, в колориті, побудованому на яскравих мажорних тонах, в загальному декоративному рішенні. Іноді Рябушкін використовує сатиричні ноти, іронічне відношення до побуту.

Більше уваги приділяє пейзажу в своїх історичних композиціях А.Ванецов. Його улюбленою темою також є ХУІІ століття, але не побутові сцени, а архітектура Москви (" Вулиця в Китай-місті.Початок ХУІІ ст.").

Новий тип картини, в якому особливо засвоєні та перекладені на мову сучасного мистецтва фольклорні художні традиції, створив Ф.Малявін. Картини його глибоко символічні, експресивні, це станкові твори, які одержали у художника монументально-декоративну трактовку. "Сміх", "Вихор" - реалістичні зображення селянський дівчат, які дзвінко сміються або несуться в танку, це живопис з фактурним мазком, з узагальненою пластикою, відсутністю просторової глибини, з розташованням фігур на передньому плані, що заповнюють собою всю плоскіть картини. Малявін слідував у своєму живопису шляхом синтезу експресивного декоративізму та реалістичного зображення натури.

Образ Русі як ідеальний, зачарований світ, що знаходиться в гармонії з природою постає в творчості М.Нестерова. Вже в відомому творі "Видіння отроку Варфоломею" ми відчуваємо захват перед світом, перед кожним деревом, кожною травинкою. В них незмінним залишається глибоке ліричне почуття краси природи, через яку і передаються висока духовність героїв, їх відчуженість від мирської метушні.

Майстер присвятив декілька творів Сергію Радонежському, створивши образ високої духовності("Юність преподобного Сергія","Праці преподобного Сергія"). Нестеров багато займався релігійним монументальним живописом: разом з Васнецовим розписував Київський Володимирський собор. В його прагненні до площинної трактовки композиції, ошатності, орнаментальності пластичних ритмів виявився вплив стилю модерн.

Для станкових творів художника характерною є стилізація, що виявилося в кращому творі, присвяченому жіночій долі -" Великий постриг", з узагальненістю силуетів, площинності фігур, уповільненим ритуальним ритмом світлих та темних плям. Як завжди у Нестерова одну з провідних ролей грає пейзаж.

Пейзажний жанр розвивається на межі століть теж по новому. Вже в ранніх роботах К.Коровіна вирішуються суто живописні проблеми- написати сіре на білому, чорне на білому і т.і. Для Коровіна світ - це буяння фарб. Він привніс в мистецтво реалістичні традиції своїх вчителів Саврасова, Полєнова, але мав інший погляд на світ, ставив перед собою зовсім інші задачі. В пейзажних роботах етюдного характеру, з насиченістю гострих, яскравих вражень від життя великого міста (" Парижські вогні"), показу різного часу дня, предметів, що розчиняються в світлоповітряному середовищі, виліплених динамічним, живим мазком вже відчувається імпесіоністичність живописного стилю майстра. На відміну від Мане, Моне, Пісарро, Коровін більш емоційний, імпульсивний, театралізований, звідси яскрава насиченість фарб та романтизм пейзажів ("Бульвар Капуцинок", "Париж вночі. Італійський бульвар").

Дар живописця особливо яскраво виявляє себе в театрально-декораційному живопису. Коровін підняв театральну декорацію та значення художника в театрі на нову вищу ступінь, що призвело до повного переосмислення ролі художника в театрі.

Новатором російського мистецтва на межі століть став В.Серов. Його "Дівчинка з персиками"(портрет Віри Мамонтової), "Дівчина, освітлена сонцем"(портрет Марії Симонович) - цілий етап в росіському мистецтві. Образи головних героїнь пронизані відчуттям радості життя. Це досягається завдяки "легкості" імпресіоністичного живопису, для якого характерним є "принцип випадкового", ліплення форми динамічним, вільним мазком, створюючим враження світлоповітряного середовища. Але на відміну від імпресіоністів Серов ніколи не розчиняє предмети в цьому середовищі так, щоб вони дематеріалізувалися, його композиція завжди усталена, маси знаходяться в рівновазі. А головне, завжди присутня цільність, узагальненість характеристики моделі.

В серії портретів художньої інтелігенції Серов інтерпретує їх образи глибоко індивідуально, на них лежить світло інтелектуальної виключеності та натхненного творчого життя. Античну колону нагадує фігура Єрмолової, що підкреслюється й вертикальним форматом картини. Але головним залишається обличчя - красиве, горде. Колорит будується на співставленні двох кольорів: чорного та сірого з великою кількістю відтінків.

В рамках того ж парадного портрету (портрет княгині Орлової) Сєров створює майже гротескний образ завдяки підкресленій увазі до деталей розкішного інтер`єру, а також акцентуванню деяких деталей. Така ж сама гротескність в картині "Петро І" створює образ скоріше не іронічний, як в портреті Орлової, а символічний, передаючий зміст цілої епохи. Цікавою є трактовка Сєровим історичної теми, зацікавленість якою виникла у майстра під впливом " Світу мистецтва".

В кінці ХІХ століття розпочинає свій творчий шлях видатний російський живописець М.Врубель. Вже в 90-і роки складається наповнений таємничістю та майже демонічною силою стиль письма Врубеля, який не спутаєш ні з яким більше. Він виліплює форму начебто мозаїку, завдяки гострим кускам різного кольору, начебто просвічуючи зсередини("Дівчина на тлі персидського килиму", "Ворожка"). Кольорові сполучення не відображають реальні відношення кольорів, а мають символічне значення. Врубель тяжіє до літературних сюжетів, прагнучи створити образи вічні, з великою духовністю. Ось чому, беручись за ілюстрації до "Демона" він відходить від принципа прямого ілюстрування і створює в 1890 році свого "Демона сидячого". Образ Демона - центральний у творчості майстра, його основна тема. Сучасники вбачали в "демонах" символ долі інтелігента - романтика, який намагається вирватися з реальності у світ мрій, але знову повертається на землю. Трагізм світосприйняття визначає і його портретні характеристики.

Найбільш зрілі свої графічні та живописні роботи Врубель створює на межі століть - в жанрі пейзажу, потрету, книжкової ілюстрації з характерним об"єднанням реального й фантастичного, орнаментальності, ритмічно складним рішенням. Як і Коровін, Врубель багато працює в театрі, кращі його декорації виконані до опер композитора Римського -Корсакова.

Прямим виразником символізма та одним з перших ретроспективістів був В.Борисов-Мусатов. Його твори - елегічний сум за старим дворянським побутом, за прекрасними дамами, майже неземними, вдягненими в старовинні костюми. Станкові твори майстра нагадують навіть не декоративне панно, а скоріше гобелени. Простір вирішується умовно, фігури знаходяться в роздумах, мріях, начебто нереальні.

Ця туга за минулим Борисова-Мусатова об`єднувала його з художниками "Світу мистецтва"-організації, яка викикла в 1898 році та об`єднала майстрів художньої еліти того часу. Початок йому поклали вечори в будинку О.Бенуа, присвячені мистецтву, літуратурі, музиці. Людей, які збиралися, об`єднувала любов до прекрасного та впевненість, що в оточуючій дійсності ця краса відсутня. "Світ мистецтва" став одним з масштабних явищ в російській художній культурі, в ньому брали участь майже всі відомі художники - Бенуа,Сомов, Бакст, Лансере, Головін, Добужинський, Врубель, Сєров,К.Коровін, Левітан, Нестеров, Рябушкін, Реріх, Кустодієв, Петров-Водкін, Малявін. Велике значення для формування цього об"єднання мала особистість С.Дягілєва, мецената й організатора виставок, а різніше-імпресаріо гастролей російського балету та опери за кордоном. За його редакцією з 1899 по 1904 роки видається журнал з тією ж назвою. Вже в перших номерах журналу було сформульовано основні положення представників об`єднання- це стосувалося виключно проблеми художньої форми і того, що головне завдання мистецтва-виховання естетичних смаків російського суспільства через знайомство з творами світового мистецтва. Представники "Миру мистецтва" висунули ідею про критика-художника, а не вченого-мистецтвознавця, який володіє високою професійною культурою. Тип такого критика втілював саме О.Бенуа. В березні 1903 року закрилася остання п`ята виставка "Світу мистецтва", в грудні 1904р. вийшов останній номер журналу. Більша частина художників перейшла в "Спілку російських художників".

Велику роль відіграв в діяльності об"єднання "Світ мистецтва" - О.Бенуа, живописець, графік, ілюстратор, театральний художник, режисер, теоретик мистецтва. Мислення Бенуа-це мислення театрального художника, природа в творчості якого сприймається у асоціативному взаємозв`язку з історією. Бенуа-ілюстратор - ціла сторінка в історії книги. Шедевром книжкової ілюстрації є графічне оформлення "Мідного вершника", головним героєм яких стає архітектурний пейзаж Петербургу. Діяльність Бенуа - художнього критика й історика-цілий етап в історії мистецтвознавчої науки.

Став відомим як театральний художник Л.Бакст, з цілою галереєю живописних та графічних портретів на перших виставках "Світу мистецтва". Позніше Бакст займався лише театрально-декораційною роботою, а виконані майстром декорації і костюми зробили його відомим на весь світ.

Всі основні проблеми книжкової графіки мають місце в творчості Є.Лансере. Архітектура займає велике місце в його історичних композиціях. В графіці М.Добужинського представлений не тільки Петербург часу Пушкіна або ХУІІІ століття, а сучасне місто, в передачі якого головним є відчуття трагізму.

Визначне місце в цей період займає М.Реріх, філософ, етнограф, юрист, історик, філолог. Характерною рисою його творчості є звернення до всього людства, заклик до дружнього об`єднання всіх народів, звідси особливий монументалізм та епічність його творів.

В 1903 році виникло одне з самих крупних виставочних об`єднань початку століття - "Спілка російських художників". Основним жанром художників став національний пейзаж, картини селянської Росії, в яких присутній інтерес до передачі світла й повітря, в яких колір набуває декоративного характеру. Серед учасників "Спілки" найбільш відомі К.Юон, створювавший панораму старої Москви, О.Рилов, Й.Грабар. В 1907 році була організавана виставка художників, послідовників Борисова-Мусатова " Блакитна троянда", провідним майстром якої вважається П.Кузнецов. Навкруги нього ще в роки навчання об`єдналися Сар`ян, Сапунов, Судейкін, Петров-Водкін, скульптор Матвєєв. На всій діяльності "Блакитної троянди" лежить відгук впливу стилістики модерну-площинно-декоративної стилізації форм, лінійних ритмів.

В 1910 році молоді художники - Кончаловський, Машков,Лєнтулов,Фальк та інші об`єдналися в організацію "Бубновий валет". Вони виступали проти символічної складної художньої мови "Блакитної троянди", їх вабило дослідження матеріальності світу, чітка конструкція картини, предметність форми, інтенсивність кольору. Не випадково саме натюрморт стане їх улюбленим жанром.

Архітектура. Нова епоха викликала до життя суттєві зміни в архітектурі, перш за все в архітектурі міста. Виникають нові типи архітектурних споруд: фабрики та заводи, вокзали, магазини, банки, кінотеатри. Велике значення мала поява нових будівничих матеріалів: залізобетону та металевих конструкцій, які дозволили перекривати гігантські простори, робити великі вітрини. Це період формування та утвердження стилю модерн, типовим прикладом якого в Росії була творчість Ф.Шехтеля, з притаманною йому асиметричністю споруд, органічним нарощуванням об`ємів, різним характером фасадів, введенням в архітектурний декор стилізованих зображень квітів, вітражів у вікнах з тим же мотивом орнаменту, різноманітної фактури матеріалів у оформленні інтер`єрів.

Модерн представлений також в Москві (Будинок Рябушинського у Микитських воріт). Модерн в Петербурзі представлений будинком компанії Зінгер на Невському проспекті, в облицюванні споруди якого використані цінні породи каменю.

На початку століття мали місце також неоросійський стиль та неокласицизм в архітектурі. В будинку Половцева в Петербурзі, архітектора Фоміна, в повній мірі визначені риси цього стилю: вирішення фасаду в іоничному ордері, великі вікна напівротонди зимового саду, стилізований малюнок архітектурних деталей. В стилі неокласицизм працював архітектор Щуко.

Але модерн не тільки визначена конструктивна система, він самий послідовний стиль за цілісним підходом, ансамблевим рішенням інтер`єру. Модерн характерний також для меблів, тканин, килимів, вітражів, кераміки, скла, він відзначається скрізь своїми контурами та лініями, особливою колористичною гамою.

Російська скульптура на межі ХІХ-ХХ століть представлена декількома визначними іменами. Перш за все це П.Трубецький, метод якого дослідники називають імпресіоністичним; А.Голубкіна, характерною особливістю творчості якої є глибокий демократизм.; С.Коненков з конкретними, а не алегоричними образами сучасників. З`являється ряд талановитих молодих майстрів - Меркуров, Мухіна, Шадр, які в 10-і роки тільки починали свою свою творчу діяльність, працювали в різних напрямках, але залишалися вірними релістичним традиціям.

 

 

Список рекомендованої літератури

1. Алпатов М.В. Этюды по истории русского искусства: В 2-х т. - М., 1967. - Т.2.

2. Грабарь И.Э. И.Е.Репин: В 2-х т. - М., 1963-1964.

3. Гольдштейн С. Иван Николаевич Крамской. - М., 1965.

4. Кириченко Е.И. Русская архитектура 1830-1910-х гг. - М., 1978.

5. Каменов В. Историческая живопись Сурикова. - М., 1963.

6. Русское искусство: Очерки о жизни и творчестве художников (Под ред. А.Леонова. - М., 1954, 1958, 1962, 1071.

7. Сарабьянов Д.В. Русская живопись Х1Х в. Среди европейских школ. - М., 1980.

8. Стасов В.В. Искусство Х1Х в. Избранные сочинения: В 3-х томах. - М., 1952.

9. Суздалев П.К. Врубель: Театр. - М., 1983.

10. Тарасенко О.А. Русская живопись конца Х1Х-ХХ века. - М., 1991.

11. Федоров-Давыдов А. Русское и советское искусство. - М., 1975.

 

 

Питання для самостійного опрацювання до теми:

"РОСІЙСЬКЕ МИСТЕЦТВО ХІХ-ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ"

1. Розквіт російської художньої культури першої половини ХІХ ст.

2. Успіхи класицистичної скульптури (С.С.Пименов, В.І.Демут-Малиновський).

3. Монументальні твори І.П.Мартоса.

4. О.Г.Венеціанов та його школа.

5. К.П.Брюллов і його школа.

6. В.В.Стасов і П.М.Третьяков, їх роль у становленні російського демократичного мистецтва.

7. Художник-педагог П.П.Чистяков, основні принципи його педагогічної системи.

8. Досягнення В.Д.Полєнова в галузі пленера та колориту.

9. Стиль модерн і його особливості.

10. Зодчество модерну.

11. В.О.Врубель - видатний живописець модерну.

12. В.Є.Борисов-Мусатов як представник символічного мистецтва.

13.Художники об`єднання "Бубновий валет".

14.Станкові картини К.С.Петрова-Водкіна.

15. Декаденство та формалізм у мистецтві.

16. Футуризм і початок абстракціонізму.

 

Питання для самостійного опрацювання до теми:

"МИСТЕЦТВО РОСІЇ ХУІІІ СТОЛІТТЯ"

1. Петербург - місто Нового часу.

2. Творчість Д.Трезіні.

3. Роль творчості іноземних майстрів у російській культурі.

4. Рококо в російському мистецтві.

5. Періодизація і основні принципи класицизму в Росії

6. Роль Академії мистецтв у регулюванні художнього життя та вихованні нових мистецьких кадрів.

7. Архітектура російської садиби.

8. Ф.І.Шубін - видатний майстер скульптурного портрету.

9. Громадянські ідеї скульптурних монументів Е.М.Фальконе.

10. Меморіальна тема в творчості російських скульпторів ХУІІІ ст.

11. Історичний живопис і Академія мистецтва.

12. Розквіт російського живописного портрету.

13. Типологія і стилістика творчості Д.Г.Левицького.

14. Особливості російського провінційного живопису ХУІІІ ст.

 

 

Список рекомендованої літератури до теми:

" РОСІЙСЬКЕ МИСТЕЦТВО ХІУ - ХУІІ СТОЛІТЬ"

 

1. Розвиток місцевих художніх шкіл: новгородської, володимиро-суздальської, псковської.

2. Перебудова Московського Кремля за часів Івана Калити.

3. Фрески Новгорода.

4. Монументальний живопис Москви.

5. Книжкові мініатюри.

6. "Трійця" Андрія Рубльова.

7. Успенський собор Московського Кремля.

8. Діонісій і його вплив на художню культуру Москви ХУ-ХУІ ст.

9. Розвиток центричного типу храму та пошуки складних композиційних рішень в архітектурі.

10. Розвиток традицій "строгановського" живопису та початку ХУІІ ст.

11. Фрески храмів Костроми та Ярославля.

12. Живописці С.Ушаков, Ф.Зубов та ін.

13. " Живописний " напрямок в іконописі.

14 Парсуна.