Українська археографія кін 18 – пер. пол.. 19 ст.

Археогра́фія (грец. — стародавній і пишу) — допоміжна іст наука, що вивчає питання публікації іст документів і джерел.

В останній третині 18 ст. зріс потяг до старовини – це було пов'язано із прирівнянням коз страшини у правах з рос дворянством. Тому пошук документів для підтвердження знатності привів до того, що док. поч. займатись професійно, зокрема Андріан Чепа. Граф Румянцев, Мусін-Пушкін, іст. Болтін теж збирали документи, вони були колекціонерами. У 70-х рр. при Московському універі ств. «Вільне рос. зібрання», що шукало і збирало рос. матеріали. В Москві було організовано Архів колегії Міжнародних справ, що збирали матеріали зовн-політ х-ру.

Полетика, Чепа, Ломиковський поч. професійно займатись історією. Ломиковський видав «Словник малоросійської старовини». Князі Безбородько і Рєпін теж займались історією, вони були проросійської орієнтації. Строєв (рос.іст.) займався укр. проблематикою, розпочав дискусію щодо того, як опрацьовувати джерельні матер. Переконав уряд у потребі створення Археографічної комісії.

Рум'янцев сформував гурток, що ств. каталог з 28 тис. назв книг, рукописів, медалей, нумізм колекцій. Подарував колекцію державі, створив музей і бібліотеку, на поч. 19 ст. ближче зійшовся з київ інтелігентами і у 1817-1818 рр. провів опис монастирських бібліотек, знайдено «Ізборнік» Святослава, проповіді Кирила Туровського, нові списки «Руської правди». Його представником в Україні призначено Берлінського – склав 1-у іст Києва, напис «Історію захоплення Києва Гедеміном», «Поділ Макоросії на полки».

Євгеній Болхвінов «Описання Софіївського собору», «Описання Києва-Печерської Лаври», заклав поч. київ школи іст церкви.

1834 р. відкрито київ універ., що став першим центром археограф досліджень. Ініціатори – Максимович, Цих, Неволін. 1840-41 рр. Максимович поч. видавати альманах «Киевлянин».

1835 р. Максимович ств. Тимчасовий комітет для досл старовини, 1837 р. – відкрито Археограф музей.

1843 р. відкрито Археографічну комісію, у її роботі брали участь Куліш, Гогоцький, Крижанівський, Максимович, розглядали знайдені пам'ятки не як рос., а малоросійські. Пропонувалось, що за декілька років археограф роботу вдасться завершити, але мат. виявилось дуже багато. У 1844 р. постало питання про створення у Черніг губернії архіву Черніг губернського управління.

У 40-х рр. окремі матеріали Архіву колегії закордонних справ передано комісії разом з мат. оружейної палати. Опубліковано 4-и томи «пам'яток». Повністю опубліковано літописи Граб'янки, Величка, Самовидця.з середини 19 ст. в універах поч регіональна спеціалізація. Так наприклад, Одеса вивчала Крим, Запоріжжя…

1783 р. картографовано і описано пд. узбережжя і Крим.

5 і 14. Галицька історіографія історії України (кінець 18 початок 19 століття). В Галичині були приватні колекції, великі монастирські книго- і архівозбірні, поль і австр урядоці ретельно вели документацію. Греко-кат священники та пол історики у своїх творах використовували ці документи.

«Львівський літопис» каноніка Яна Юзефовича (кін. 18 ст.) – виявив Максимович у бібліотеці «Оссолінських». Тут детально описана облога Львова 1648 Автор виражав інтереси пол шляхти, до козаків ставився з презир.

Твори «русинського походження» написані пол мовою, але на русинську тематику: «Оборона релігії грецької» невідомого автора1746 р., «Права греко-уніатського духу» луцького єпископа Рудницького.

До монастирських істориків п.пол. 19 ст. належав Варлаам Кампанієвич, котрий впорядкував документи Онуфріївського монастиря, написав «Крайові історичні пам’ятки» 1841 р, ця праця носила джерельно-краєзнав характер, тут містились розвідки про Підгорецький монастир, автор займався іст друкарства в Гал.

М. Герасевич зосередив увагу на відновленні гал митрополії, підтверджував це іст. фактами. Він вперше почав вивчати етнічну іст населення Подніпров’я, Поділля, Гал, виробив концепцію етнічної спільності цих районів.

Д.І.Зубрицький зібрав «Пісні люду галіційського», написано пол літерами, але укр словами. 1829 р. став членом ставропігійського уніеру, упорядкував його архів. 1830 р. написав статтю про Ставропігіон на нім. мові.

«Нариси з історії руського народу в Гал та ієрархії церковної в тому ж королівстві» - великий твір, де автор намагався показати етапи гал історії: 1) від введення християнства до 1340 р. (захоплення Казимира); 2) 1340-1596 рр. 3) 1772-сер. 19 ст. В основу цього поділу ставить церковне життя. Видав «інститут Ставропігійський», де вивчив іст інститут до 1772 р.

Став відомим як упорядник архівів, тому у 1843-44 рр. поч. працювати над архівом Львів магістрату. Як наслідок з’явилась велика робота (до 500 сторінок) «Хроніка м’яста Львова». Мав зв’язки з Тимчасовою комісією для розбору дрквніх актів.

Яків Головацький закінчтв універ і Дух. Семінарію, у 1840 р. – це найбільший збирач етнограф матеріалів, видав книгу «Вінок русинам на обжинки» активний учасник з’їзду гал вчених, займався руською мовою і словесністю, написав «Розправа о язице пд.руським». очолив кафедру укр. Словесності у Львів універі. У 1850-х рр. написав «Іст нарис заснування галицько-руської матиці і справоздання першого собору»